Національна збірна України - результати і розклад матчів, турнірна таблиця, новини.
І дощ змиває всі сліди. Акценти глядача на грі України із Шотландією
Вперше за довгий час переглянув гру "молодіжки", яка вийшла своєрідним розігрівом перед національною збірною. Справа в тому, що у підготовці резервів для головної команди країни результат на табло мене цікавить тією самою мірою, що й у "товарняках". Тобто ніяк. Тому дивлюся лише найвідповідальніші поєдинки за участю нашої молоді. Цікаво спостерігати, як вона із цим справляється.
Критика Ротаня, що неслася з усіх "підвальних" щілин, підхльоснула цей інтерес. Хоча я й розумів, що вона походить від людей, які звикли вимагати результат від будь-якої команди, хоч би й шестирічок. На тому стоїть наш футбольний менталітет, і сюди корінням йде наша зазвичай футбольна неспроможність.
Мені пощастило: результат був на задоволеному обличчі дружини, з якою ми легко побачили матч зі Словаччиною під пиво. Саме легко: бо писати про нього не збирався і уваги не концентрував. Задовольнив навіть не стільки рахунок, скільки настрій і гра команди Ротаня.
Зрозуміло, що критиків це не заспокоїло – хто причаївся до першої невдачі в майбутньому, а хто й усміхнув: мовляв, ось пропустили б першими, тоді ми б і побачили що до чого. Залізна логіка. Ось забили б ми шотландцям у Кракові...
Напередодні колега Юстас намагався вивудити з мене прогноз на цей матч. По-перше, я, в принципі, не люблю робити прогнози. По-друге, не вмію, що багаторазово перевірено та доведено. А по-третє, відверто кажучи, мене ця зустріч справді інтригувала.
Тепер, після гри можна говорити, що завгодно, але інтрига була і не відпускала нас досить довго: я зарахував би останнім шансом шалений постріл Степаненка на 78-й хвилині. Інша річ, що кульмінація парадоксально припала на дебют поєдинку. А далі можливості забити поступово ставали менш реальними, та й виникали все рідше. Не рахуючи напівмоментів у Тимчика, Ігнатенка та Забарного, і не беручи до уваги недомоменти.
Особисто для мене першим дзвіночком, який сповістив про те, що наш поїзд уже пішов, став краківський осінній дощ. Як правило, це явище природи виступає союзником тих команд, яким потрібно зберегти статус-кво, що склався до цього. А якщо нашій команді потрібно будь-що вигравати, дощ – гірше, ніж погана прикмета. Особливо, коли він супроводжує вас від свистка до свистка.
Другий дзвінок пролунав на 8-й хвилині, коли Ярмоленко проґавив найкращий з наших моментів у цьому матчі. Блискавкою промайнуло у свідомості: Акела промахнувся! Так-так, з усіма наслідками. Дивлячись на повтори фатального промаху, подумалося: це цілком може стати моментом істини. На жаль, так воно і сталося.
За чверть години Довбик не зумів переграти воротаря. Через півтайму після цього Мудрик зважився на удар здалеку, але найпомітніший у гостей Гордон знову був у порядку. А ще через півгодини стався той самий відчайдушний промах Степаненка. Ось і все, що було.
Шотландці, мабуть, могли забити двічі: вже на самому початку і після півгодини гри. На щастя, обидва рази м'яч розминувся зі створом воріт. Небезпечнішим був другий випадок, коли пробивав Джек.
Заради справедливості ми цілком "награли" на бажані 1:0. Однак, на жаль, на табло, як і раніше, фіксуються лише голи. Решта – розмови на користь пасажирів другого класу, яким нам знову доведеться їхати наступного разу. А на цей потяг, що вирушив ще з Глазго, ми так і не встигли, скільки не намагалися його наздогнати.
А мій третій дзвінок пролунав синхронно зі свистком на перерву: дружина рішуче встала з дивана і з виглядом "тут більше нема чого ловити" вирушила до спальні. З досвіду можу сказати, що це ще той барометр результату. Але якщо минулого разу я і сам міг скласти їй компанію після першого голу шотландців – все було очевидно – то тут безплідність наших зусиль проступала і вимальовувалась поступово.
Хоча ні, точніше буде сказати, що невблаганний дощ старанно та послідовно змивав усі сліди наших атакуючих потуг, які згасали та затихали під його монотонний акомпанемент. Чим далі – тим сумніше та безнадійніше.
Зазвичай майже ніколи не коментую тренерські рішення: вважаю, що це не в компетенції глядача-вболівальника. Кожен вважає себе стратегом, бачачи матч із боку, тощо. Але цього разу, спостерігаючи за тим, як усі без винятку заміни лише послабили гру команди, не втримався: чому Циганков так пізно, і чому не замість "Акели", що втомився, на рідну позицію, а замість найяскравішої постаті на полі? І так, погоджуся з вами: ва-банк у вигляді другого форварда замість третього центрального хавбека, начебто, напрошувався.
Мудрик, як на мене, справді був головною футбольною особистістю цього вечора і, певною мірою, реабілітувався за Глазго в моїх очах. Чого ніяк не скажу про Маліновського. Довбик, як Довбик. Перерахував тих, від кого ми чекали головного цього вечора. Про Ярмоленка сказано вище. Циганков та Яремчук вийшли скоріше для протоколу. Можливо, через те, що вийшли не тоді й не туди. На цьому вимикаю "експерта".
Давайте пам'ятати і про те, що ми могли сушити свої весла ще в середині першого тайму, коли грецький рефері зібрався ставити пенальті в наші ворота за "грою обличчям" Степаненка. На наше щастя, на цьому рівні ВАР має місце.
Мораль цієї байки. За сукупністю вражень від усіх матчів у групі Україна посіла своє законне місце. Хоча у мене з голови чомусь ніяк не виходить ходіння по муках з ірландцями. Якщо два роки тому команда Шевченка не заслуговувала на виліт з елітного дивізіону Ліги націй, то сьогодні команда Петракова так само не заслуговувала на повернення до нього. Це вкотре.
Не слід захоплюватися суто турнірною ситуацією, ігноруючи те, що відбувається в країні. Потрібно не забувати і про те, як збірній довелося грати вирішальні матчі в режимі за два дні на третій (особливо влітку). І про те, що поняття "господарі поля" для нас перетворилося на суто номінальний термін. І про загальний психологічний фон. І немає жодної гарантії, що умовні Шевченко чи Ребров впоралися б із цими завданнями краще за Петракова. Це два.
Мабуть, можу погодитись з тим, що шапка Мономаха припала новому тренеру національної збірної дещо не за розміром. Петраков справді підкуповує своєю безпосередністю та відповідальністю. Він чесно робив усе, що було в його силах та можливостях. Але, мабуть, цього замало для головної команди країни. Потрібен найкращий фахівець саме для цієї посади. Більш переконливий, чи що. Це три.
Але тільки якщо це буде гідна заміна. А то деякі з вас, наприклад, вже знайшли коуча для збірної в аутсайдері національного чемпіонату. Смішно.
А вчора нічого страшного не сталося. Банальний момент істини. Жаль тільки, що так рано – вже на 8-й хвилині. Далі було суцільне дежавю, принаймні у мене. Але дощ змиває всі сліди. У тому числі й сліди наших прикростей. Ось прокинувся сьогодні і вже дивлюся вперед: що там на нас чекає у п'ятому турі УПЛ? Головне, що він у нас досі є – футбол.
Фото - Getty Images
Популярне зараз
- "Причини — вагомі". Сирський вперше прокоментував відставку Залужного
- Франція - головний претендент, Україна - у топ-15. Видання Goal представило рейтинг фаворитів Євро-2024
- Нічна атака на Україну: Росія запустила майже 100 засобів повітряного нападу
- Нас прийняли до Європи. Україна – Ісландія 2:1. Відео голів та огляд матчу
- Красуня дня. Українська тележурналістка, якій зробили пропозицію перед матчем збірної України. ФОТО
- Красуня дня. Яскрава наречена молодої зірки збірної Боснії. ФОТО
Коментарі 9