Досить істерик – ми вийшли на берег. Акценти глядача на грі України з Ісландією

Після очікуваного погрому від Франції навіть не півторного, а, якщо можна так сказати, чвертного складу команди Реброва, який пожертвував цим п'ятим колесом у возі, ЗМІ зробили все, щоб у разі невдачі з Ісландією змішати збірну з нечистотами. І багато хто з нас чекав цього, буквально затамувавши подих.

До сигналу, яким спускають усіх собак, залишалася якась дюжина хвилин, коли відбулося те, що насправді мало відбутися, і до чого йшло весь матч. Але слід віддати належне критикам тренера. Деякі з них, які обурювалися з приводу його хамської поведінки, за цей час встигли переодягнутися.

Хоча більшість швидше таки причаїлася в очікуванні на найближчі чотири місяці. І лише в коментарях все ще чується гавкіт собак услід каравану, що важко йде. Це не образа – відома східна мудрість. Ну, хоч найзавзятіші з вас перестали бити себе вухами по щоках. Бо зараз це виглядало б зовсім недоречним.

Потрібна була лише перемога. Вона є, а для шанувальників результату є навіть переконливий рахунок на табло. Ісландія так і залишилася зручним суперником для України, і отримано відповідь на запитання: який із Реброва стратег – нормальний та звичайний. Замість того, щоб згинути в безодні відбору, ми вийшли на берег плей-офф.

Якщо говорити про кількість небезпечних моментів, то гра була ними наповнена не менше, ніж із Францією. Другий тайм був вчетверо видовищнішим за перший, знову ж таки як і в Парижі. Тільки тут грали обидві команди, і співвідношення шансів було приблизно 70 на 30 на нашу користь. Парадом командували ті, кому потрібніша була саме перемога.

Досягнути бажаного - повести в рахунку вдалося лише на 83-й хвилині. Але я сказав би, що результат остаточно був встановлений не з другим голом України, який дозволив нам розслабитися. А через шість хвилин після першого – коли Трубін виловив підступний рикошет після удару Гудйонсена. І більше проблем не було.

Ми абсолютно точно "награли" на обидва свої м'ячі. Але й один пропущений заслужили, лише наш воротар був проти. І так, ця перемога була більш закономірною, ніж пам'ятні 5:3 у Рейк'явіку. Можете вважати ці два випадки збігом, але в результаті Україна переконливо довела, що вона сильніша за Ісландію.

Що й було потрібно спочатку. Всім, хто більш-менш розбирається у футболі, вже після жеребкування було ясно, хто в цій групі фінішує першим, а хто останнім. А кому доведеться з'ясовувати стосунки між собою у боротьбі за плей-офф. Що ж, вітаю із моментом істини.

Опускаючи проблеми варязьких індіанців, якщо вони їх мали, констатуємо логічний тріумф тієї самої стратегії, що зрештою забезпечила нам більшу свіжість у ключовий відрізок поєдинку - на фінішній прямій. Чи хтось все ще хоче поговорити про Францію? Я забув про неї відразу після матчу в Парижі.

Який, в принципі, можна було взагалі не дивитися, вже ознайомившись із складами. Ну, принаймні особливо вразливим. Тим, кого ще довго переслідуватимуть ночами кошмари: жодного удару по воротах! Яка ганьба!!! А хтось досі згадує і 1:7 - і теж у грі, яка тоді була зайвою.

Не можна сказати, що комусь учора у Варшаві більше поталанило. У середині першого тайму поперечина врятувала Ісландію від гола після удару Циганкова, і це був перший наш реальний шанс. Зате під фіранку автогол Палссона, можна сказати, борг цей повернув. І все рівно.

Не беру участь у народній забаві про царя звірів, але згоден, що найяскравішою фігурою матчу був Циганков – учасник більшості ключових атак команди Реброва. Слідом за ним неодмінно слід виділити Трубіна, який нейтралізував усі три спроби ісландців. І, звичайно, Гуцуляк – в обох голах, та з лави!

Список можна продовжувати, але чи потрібно? Виграла справді вся команда. Можливо, більшого ми мали право чекати хіба що від Малиновського та Ваната.

В Ісландії запам'ятався лише кіпер Олафссон. Окрім голів та поперечиною все інше повитягував він, а в епізоді з Яремчуком перед першим пропущеним м'ячем - ще й двічі поспіль. Мені здається, достатньо буде цього речення, щоб потім запитати: а чи взагалі було за що судити наших переможців?

Ні, хто шукає – той завжди знайде, це зрозуміло. Але особисто у мене питань немає, такий ось я не вимогливий уболівальник. Хоча і я прожив цей тиждень під звуки ворожих атак та акомпанемент ППО. А починався він, якщо комусь цікаво, з рекорду повітряних тривог у нашому місті за весь час війни - майже кожну годину доби, в середньому.

Ви хотіли довгоочікуваного позитиву? Якщо хтось не зрозумів, то вчора увечері у Варшаві це був саме він. Досить істерик – ми вийшли на берег. Де й відпочинемо до весни – до наступного рейсу, який буде не менш складним як мінімум. Караван зробив зупинку, може, й собакам час відпочити?

Кого хотів би у суперники нашої збірної у березні? Не Румунію - це точно. І річ не в тому фіаско на Євро. Саме цей суперник був незручним ще з минулого століття, з часів Лобановського. Хоча, можливо, Луческу – це наш шанс? І на пенсію йому вже час, і Реброву він добре знайомий...

Чомусь тягне до Уельсу. Ні, зручним я його не назву - у цьому сенсі, краще буде Швеція. Ось просто якось по-дитячому кортить реваншу за ту незаслужену поразку команди Петракова. Коли все було проти неї. Північна Ірландія – не знаю… А так – таки-так, зі скандинавами у нас якось веселіше виходило.

Головне – просто вболівати за своїх, якщо ви простий уболівальник. А не аналізувати (у всіх сприйняттях цього слова) гру футболістів та роботу тренерів. Це завжди знайдеться кому зробити. Для цього ми маємо тренерів, які не затрималися в УПЛ і на повний сезон. Фахівцю не обов'язково вміти самому, головне – повчати інших.

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine