Збірна України не прогресує при Реброві. Чому перемога над Ісландією не виправдовує "бліду" гру у груповому етапі?

16-му листопада довелося стати історичним у сучасній історії українського футболу.

Цікаво, що він став би таким в будь-якому випадку, оскільки провал так само як і тріумф надовго закарбувався б у пам’яті вітчизняного вболівальника. Дехто навіть погрожував, що рік не буде дивитись матчі національної команди у разі незадовільного результату.

Дуже добре, що гравцям збірної України вдалося перемогти колектив Ісландії та вийти в плей-оф, у якому приймуть участь навесні наступного року.

Проте, так само як і попереднє "але", ще варто додати, що у разі поразки та невиходу на Чемпіонат Світу у весняних іграх, або не дай Бог, у грі, вчорашня перемога підопічних Сергія Реброва постане радше неприємним та болючим нагадуванням по типу: "Шанси то були, проте ми їх не використали".

Тому краще прислухатись до слів Анатолія Трубіна, головний посил якого після гри був таким, що це тільки півшляху і ще варто багато працювати, аби здобути перемогу у майбутніх матчах.

Звичайно, ми не можемо обійти сам матч та його перебіг. Від отримання задоволення – до дратування через реалізацію, від нервів – до полегшення.

Такий вже стиль гри команди Реброва та його тренерського штабу, багато безглуздого контролю, який, до речі, був і в цій грі, проте позитивний кінцевий результат не дає права говорити, що він безглуздий, тому що просто зараз у Сергія Станіславовича буде аргумент у вигляді рахунку на табло та продовження подальшої боротьби за вихід на мундіаль, а ось якщо згадувати ігри з умовними Азербайджаном, виїзний матч з Бельгією, вже не говорячи про історичне фіаско на минулому Євро з Румунією, то тут таких аргументів не буде, натомість окрім неприємних рахунків згадується жахлива та безідейна гра.

Якщо загалом згадувати становлення колективу Реброва, не проглядається головного – гра не стає кращою з часом. Це правда, хто слідкує за іграми національної команди, не може сказати точно: "Ось ця зв'язка або комбінація на полі раніше виглядала сирувато, а ось тепер це просто космос взаєморозуміння та послідовних рішень" – такого немає.

Є окремі непогані поєдинки та здебільшого одна манера ведення гри проти команд слабших: сильні другі тайми, які поступаються першим, невпевненість у позитивному результаті навіть з командами на декілька голів нижче, як от той же Азербайджан.

Чітка схема або філософія? Про що може йти мова, якщо попри слова, що ми хочемо грати у свій "сучасний футбол", тренерський штаб все одно на сильні команди виставляє схему з п’ятьма захисниками, при цьому в таких іграх дуже рідко бувають вдалі контратакувальні дії, а радше тотальний "автобус", при якому ми все одно пропустимо чотири, як от від Франції.

Треба потроху зав’язувати, оскільки критика зараз неактуальна, правда? Ми ж перемогли.

Як-не-як, варто віддати належне і виокремити плюси: награвання багатьох молодих гравців, як от Судакова, який став при Реброві основним, чи Бражка. Схожа історія зараз відбувається і з Ярмолюком, також, хто б що не казав, але Сергій Станіславович дає шанси багатьом гравцям з УПЛ та у разі виклику намагається одразу "обкатати" дебютанта – Михавко як один із останніх прикладів.

Збірна дійсно стає по-справжньому "європейською" в деяких моментах, якщо мова йде про тактику, сучасні "фішки" в тренувальному процесі та як мінімум розумні, тенденційні слова, якими позначають ті чи інші ігрові епізоди, проте на перевагу цьому втрачає свої плюси попередніх років, а саме прямолінійну, але домінантну гру (головне, результативну) з слабшими суперниками, постійний розвиток командної гри, де прогресує не конкретний гравець або гравці, а їхня взаємодія на футбольному полі, що, як вже раніше зазначалося, у період тренерства Реброва стало винятковістю: цю гру прогрес помітний, в наступні три не дуже, далі наполовину, потім все спочатку....

Зрештою, такий футбол вболівальники дивляться вже декілька років. Потрібен час – відповідають тренери, то що ж, доводиться чекати.

Прямо зараз ситуація така, що очікування ще кращого футболу йдуть паралельно з позитивним результатом, проте погодьтеся, якби гра завершилася 0:0, тривожність, що збірна йде не в тому напрямку, зайвий раз була б підкріплена результатом.

• Більше новин зі світу футболу читайте в режимі Live у Telegram UA-Football

Перегравши збірну Ісландії в останньому матчі групового етапу кваліфікації до Чемпіонату світу 2026 року, національна збірна України посідає друге місце в своїй групі та продовжує шлях на мундіаль. Попереду два фінали, і, згадуючи неприємний досвід матчів у 2022 році, хочеться вірити, що тут ситуація складеться по-іншому. Ми будемо вірити, сподіватись і вболівати.