Американская мечта Демы Коваленко

При знайомстві - Дмитро Коваленко не здивував. Саме таким я уявляв півзахисника вашингтонського Ді Сі Юнайтед. Дванадцять років на чужині даються взнаки. Розмовляти навіть російською мовою для Дьоми вже зараз не дуже зручно. Здивувала історія, яку відразу розповів американський українець, коли ми заговорили про його дитячі футбольні роки.

- У 89-ому році найкращий бомбардир радянського футболу ОлегБлохін закінчив свою футбольну кар`єру. Прощальний матч, на який приїхали зірки світового та вітчизняного футболу, зібрав на Республіканському стадіоні – сто тисяч глядачів. Я потрапив до групи юнаків з динамівської школи, яким доручили подавати м`ячі під час цього матчу. Атмосфера, яка панувала на матчі справила на мене, дванадцятирічного хлопця, незабутнє враження. А після гри – Володимир Безсонов подарував мені футболку збірної СРСР. Ця футболка стала для мене своєрідним талісманом. З того часу вона постійно висить у моїх помешканнях – де б це не було – у Києві, Чікаго чи Вашингтоні.

А після цього пішло, поїхало… На початку дев`яностих років, коли крига холодної війни скресла, візити футбольних команд на Захід стали регулярними. Причому частенько на турніри запрошували і дитячі колективи. Після поверненя юнацької команди київського Динамо з турне по Сполучених Штатах Америки, на ім`я Дмитра Коваленка прийшло запрошення продовжити свою футбольну освіту в одному з американських коледжів. Батьки Дмитра довго вагалися чи відпускати свого чотирнадцятирічного сина за океан. Самотність та ностальгія за рідними могли психологічно зламати хитку свідомість юнака. Та бажання Дмитра побачити світ, і аргументи про власні переспективи у тоді ще практично не футбольній країні перважили, і у 92-ому році Коваленко прибув до Америки. Дмитро поєднував навяання у коледжі та тренування у місцевій юнацькій команді. Футбольні ази, які заклали йому у школі київського Динамо, відразу вирізнилит його серед інших амиериканських футболістів-підлітків. Бум на європейський футбол, чи то пак -- соккер, у США розпочався після проведення у країні фінальноїх частини чемпіонату світу-94. Лише тоді американський глядач близько познайомився з великим футболм. Футбольні зірки усього світу протягом місяця демонстрували янкі свою феноменальну футбольну майстерність. Враження від гри номер один у Європі, у країні дядечки Сема були настільки позитивним, що по закінчення чемпіонату було вирішено створити у США свою лігу соккеру. Американці пішли за відомим їм сценарієм, і спортивні шоу, які панують у Північній Америці на хокейних та баскетбольних майданчиках, вони спробували перенести на футбольні поля. Відразу скаути новостворених футбольних клубів почали рекрутизацію молодих футбольних талантів, які приїхали до Америки з Європи чи Південної Америки, аби вони навчили справжніх американців нової для них гри. Саме за таким сценеарієм до Чікаго потрапив талант з України – Дмитро Коваленко. Клубне керівництво, яке було зацікавлене у послугах українцфя, допомогло йому вступти до чікагського універстите, де Дмитро почав освоювати професію тренера. На початках рівень Американської футбольної ліги, м`яко кажучи, був доволі низьким, і тому особливим напруженням матчі між командами не вирізнялися. Коваленко оп маленьку почав освоюватися у американському футболі, і вже на другий рік свого перебування у Чікаго він закріпився в основному складі команди на позиції атакувального хавбека. Практично з перших матчів за Чікаго Файр (повна назва команди) Коваленко почав забивати. Про футбольні успіхи Дмитра у США на Батьківщині могли читати лише у сухих статистичних звітах про матчі американської ліги. Аби збільшити інетрес до соккеру керівництво Американської ліги вдалося до відомого пі-ар- ходу. Вони почали запрошувати у клуби європейських зірок першої величини, футбольна кар`єра яких підходила до завершення. Так у США опинилися Лотар Матеус, Хрісто Стоїчков та інші зірки

- Футбольним кумиром мого дитинства завжди був Лотар Матеус. Його фотографії висіли у мене над ліжком, і моєю мрією було коли-нбудь зустрітися з цим видатним футболістом. Мрія здійснилася, коли Матеус приїхав завершувати свою кар`єру до Сполучених Штатів Америки. В одному з матчів за Чікаго Файр протьи клубу Матеуса – Нью-йорк Метрстарз мені вдалося забити переможний гол, піфсля позиційної помилки німця. Як виявилося пізніше – це був останній футбольний матч у блискучій кар`єрі чемпіона світу. З Хрісто пи подружилися практично з першого дня його перебування у таборі Чікаго. Далося взнаки слов`янське коріння. Товаришуємо донині. Щоправда як у справжної зірки, у Стоїчкова дуже важкий характер, і деколи ми не знаходимо спільної мови, і сваримося. Але як правили такі образи не тривалі. Футболіс він просто феноменальний, і він може багато що показати молоді. Насамперед – професійний підхід до справи. Футбол для нього – це практично все його життя.

Кар`єра Дмитра Коваленка у Америці з кожним сезоном пргресувала. Так на зламі тисячоліть його Чікаго Файр виграв Кубок США, і дійшов до фіналу Американської Ліги, а сам Дмитро двічі поспіль брав участь у Матчі всіх зірок Американської футбольної ліги. Різко зростав рівень соккеру, а з ним і інтерес до нього з боку європейських скаутів. Наприкінці 2001-го року на Коваленка поклав око скаут бундеслігового “Санкт-Паулі”. Після нетривалих переговорі, Дмитро відбув у піврічне відрядження до Німеччини.

- Це як інша планета. Ставлення простих вболівальників до футболу у Нмімеччині вражає. Я згадую, що після нашої перемоги над Баварією, вболівальники нашої команди кілька годин не залишали трибун, скандуючи наші прізвища. Щодо самого футболу, то він зовсім інший, аніж у Америці. Швидкості у кілька разів більші. Грати набагато цікавіше. Впевнений, що футболіст, який хоча б раз відчув на собі цю атмосферу, мріє туди повернутися.

Повертатися з Європи до США Коваленко не хотів, але контракт з Американською Лігою, який мав чиність на той час, змусив Дмитра знову одягтути футболку Чікаго, і знову забивати голи у Американській лізі. Закпрошення від головного тренера збірної США – Брюса Арени прогнозувалося ще перед чемпіонатм світу у Японії та Кореї, адже яскрава гра українця не могла залишити байдужим тренерський штаб збірної Америки. Але український паспорт Коваленка не дозволив серйозно розглядати можливість поїздки Дмитра на мундіаль під американським прапором У Японії та Кореї збірна США без Ковлаенка створила справжній фурор, обігравши вже у першому матчі португальців, і лишге через помилку арбітра американці у чвертьфіналі поступилися майбутнім фіанлістам – збірній Німеччини. Та після світового чемпіонату Брюс Арена зробив офіційну пропозицію Коваленку стати під прапор США.

- Зараз я не можу грати за збірну США, адже у мене українське громадянство. Але керівництво американської федерації заявило, що зацікавлене, аби я грав за збірну Сполучених Штатів Америки. Вони роблять зараз усе можливе, аби якнайшивдше я отримав американський паспорт. Зараз вони збирають документи для американського громадянства. Але згоди вистпуати за збірну США я поки що не дав.

Збірна США це звичайно престижно, але у Коваленка жевріє мрія принести користі своїй Батьківщині.

- Чесно кажучи дуже б хотів грати за збірну України. Я тут народився, тут мої рідні, друзі, моя Батьківщина. Сподіваюся що міг би принести користі нашій команді. Мав розмову з Андрієм Балем та Олегом Блохіним. Вони пообіцяли що слідкуватимуть за мною, і що дадуть мені шанс зачвити про себе у національній збірній України.

Після зимової відпустки Коваленко повернеться до СШA. Тільки вже не до Чікаго, а до Вашингтону. На початку року Дмитро підписав новий дворічний контракт з Амриканською лігою, і тепер захищає кольори американської столиці – клубу “Ді Сі Юнайтед”. За фінансовими умовами Коваленко входить до десятки найзаможніших американських футболістів. Але американська мрія українця Колваленка пов`язана саме з Батьківщиною.

- Мрію одружитися з українкою. Там в Америці, зовсім інші люди, у них інші цінності, інші стосунки. Тому хочу сторвити українську сім`ю. Просто на знаймство майже не має часу. За рік, лише кілька тижнів я перебуваю на Україні, і цього часу не вистачає, аби налагодити стосунки. Але сподіваюся що мені пощастить зустріти хорошу дівчину саме тут, в Києві.