Віктор Ряшко: "Рішення про відставку прийняв сам"

Відставка Віктора Ряшка з посади головного тренера ФК «Закарпаття» так і не принесла бажаного покращання у грі ужгородської команди. Але тренер чомусь пішов уже після 6-го туру. Як же проводить свій час тепер і про істинні причини відставки довідувався разом з журналістом з телеканалу „Інтер” Романом Кадеміним.

- Віктор Іванович у вас тепер набагато більше вільного часу ніж тоді, коли працювали головним наставником „Закарпаття”. На що ж його витрачаєте?

- Звісно, більше уваги приділяю родині, вихованню синів. Є більше часу проаналізувати всі ті помилки, які були допущені.

- Якщо проаналізувати виступи ФК „Закарпаття”, то наприкінці минулого чемпіонату ужгородці відіграли блискуче, переграли на виїзді „Дніпро”, а вдома взагалі очок від них взяти просто було неможливо. А вже впочаток цього сезонуцьому спостерігається провал. Які б причини назвали такої зміни шри окрім тієї, що клуб покинуло кілька кваліфікованих гравців?

- Безперечно – це одна з головних причин, адже ті гравці які залишили клуб визначали гру команди, були її обличчям. В коротке міжсезоння замінити їх було практично неможливо. Календар на початку нового сезону був нелегким для ужгородського клубу і перші поразки, можливо, призвели до втрати впевненості у власних силах футболістів клубу.

- Відставка – це крайня межа для роботи тренера. Чому вами було прийняте саме таке рішення?

- Це рішення прийняв свідомо без будь-якого тиску чи примусу з-зовні. По-перше окремі мої вимоги до керівництва не виконувалися. По-друге нове керівництво клубу почало вчити мене як тренувати футболістів і втручатися в тренувальний процес. От, такі дії спонукали мене до того, що вирішив припинити роботу з командою.

- Після Вас до керма команди прийшов новий спеціаліст Петро Кушлик, як ви ставитеся до Петра Івановича і чи зустрічалися з ним?

- У нас з Петром Івановичем нормальні стосунки. Разом ми проходили ліцензування. Хочу побажати йому, щоб він вийшов з цієї складної ситуації. Адже переживаю за команду, яка мені не чужа, провів в ній 7 років – а це не так і мало. Щодо зустрічі, то мав з Петром Івановичем телефонну розмову, а зустрічатися ще не встигли.

- Гадаю, ви продовжите свою тренерську кар’єру. Де б ви хотіли працювати - в Україні чи закордоном?

- Наперед задумувати не хочеться, тепер багато хороших тренерів без роботи. Звісно, якщо будуть пропозиції, то буду їх розглядати.