Ігор Мірошниченко: "Нинішній керманич "Динамо" - консерватор"

Почали за здравіє, а закінчили... ну ви знаєте, як завжди! Це не я сказав, – це Олег Володимирович Блохін, якого днями з тріском звільнили з посади головного тренера ФК "Москва". Разом з цією українською футбольною легендою роботи позбулися ще дві, члени його тренерського штабу, – Андрій Баль та Олег Кузнєцов.

З одного боку відставки таки варто було чекати – четверту позицію в турнірній таблиці чемпіонату Росії минулого сезону "городяни" розміняли на місце серед середняків. Стерпіти таке міг далеко не кожен російський олігарх. Однак, за класикою, всім відомо що навіть не футбольна "Масква нє скоро строілась", а тут мова про команду, яку в міжсезоння залишило кілька ключових гравців, а вже на його початку – керівництво, яке, власне, українського фахівця на роботу запрошувало.

Причини відставки – швидше не наслідок відсутності високих результатів. Вони лежать в прагматичній площині – фінансова та економічна криза докотилися до Росії бумерангом. Відразу ж, як у світі, впав попит на метал і "Норільській нікєль", головний спонсор ФК "Москва", вирішив розміняти амбітні апетити українського тренерського штабу (за неофіційною інформацією Блохін за контрактом отримував до 5 мільйонів доларів на рік), на скромні потреби Міодрага Божовіча. Після Пермі та "Амкара"? в якому він працював останнім часом, ФК "Москва" для чорногорця означає явне підвищення, тому зігравши на амбіціях новоприбульця, у фінансовому плані на ньому швидше за все суттєво зекономили.

Україна – не Росія. Це в них там приймають наставників чвертьфіналіста мундіалю 2006 з прохолодою, а після першого ж знайомства з важким характером Блохіна без церемоній піддають пресовій анафемі. І терпіння північному сусідові бракує.

В нас, в Україні все навпаки. Юрія Сьоміна в "Динамо" на початку року більшість приймали наче месію, хоча "заслужений залізничник" у своєму тренерському доробку жодних гучних успіхів, окрім перемоги з московським "Локомотивом" у Чемпіонаті Росії не мав. Головне, аби людина була гарна, – цей аргумент зарахували за пояснення "чому не Блохін?" і вирушили з командою у нове сезонне плавання. При цьому, щоправда, так ніхто й не збагнув, де поділися ті численні кандидати з Європи. Від прізвищ Ульє, Хітсфельд, Капело в наївних фанатів "Динамо" ще рік тому паморочилося в голові, але тепер вони тільки предмет гіркої іронії та глузувань. І хоча "Юрій Палич – їхнє все" всім нашим так і не став, про відставку російського фахівця з поста тренера київського Динамо сьогодні не йдеться. Він справді виявився гарним хлопцем, налагодивши зовні нормальну атмосферу в команді.

Однак за лаштунками не все гладко – вилучення Сашка Алієва у матчі Ліги Чемпіонів проти лондонського "Арсенала" демонструє, що лише тульським пряником, яким Сьомін вирішив зліпити міцний колектив однодумців, у Києві не обійтися. Не вистачає галицького батога – Олег Лужний навіть у якості в.о. минулого року міг так пригаркнути на підопічних, що ті поводились смирно навіть за межами бази у Конча-Заспі.

У Палича ж насправді всі розбіглися по кланах. Про-алієвський мабуть очолив неформальний рух за вітчизняний футбол без негрів. Інакше як пояснити, що Діакате із зухвалим хавбеком "Динамо" – команда лише на полі під час гри чи тренування. В літаках же, які доправляють "Динамо" до місця чергової лігочемпіонівської Голгофи, сенегалець ховається в куток, де кпини гучної компанії затятих картярів-гультіпак Алієва, Мілевського, Гусєва будуть найменш дошкульними.

Групуються собі до купи й інші темношкірі динамівці – бразилець Бетао, гвінеєць Бангура. Зрештою, – не братати ж усю команду. Це можна було б назвати поділом за інтересами, і носа у внутрішні взаємини команди не пхати. Однак, досягнення команди з багатомільйонним бюджетом як і раніше скромні, тому ревізія результатів Юрія Сьоміна перед зимовою перервою, та пошук пояснень всьому, що відбулося – неминучі.

З одного боку російський наставник справді виграв Чемпіонат країни. За два сезони, коли першим був "Шахтар", цей успіх у Києві сприйняли як суттєвий. Сьомін здобув першу з 2004 року перемогу у груповому раунді Ліги Чемпіонів УЄФА і взагалі набрав перші за майже два роки очки у цьому турнірі.

Однак, при цьому російський наставник програв своєму головному в Україні конкурентові Луческу всі три поєдинки "Динамо" – "Шахтар" (цієї осені – в чемпіонаті країни, влітку – у фіналі Кубка та в матчі на Суперкубок), а в Лізі Чемпіонів проявив нездатність витискати результат там, де це можливо та оперувати більше, ніж 11-ма гравцями основного складу, серед яких не зрозуміло з якого дива опиняється і давній протеже Сьоміна Асатіані.

І в програних "Порту" та "Арсеналові" матчах, і навіть у тому київському поєдинку з лондонцями, який закінчився для багато кого "тріумфальною" нічиєю Юрія Палича а разом з ним і нас по чолові гамселили одні й ті самі граблі. "Динамо" втрачало очки на останніх хвилинах гри. Тренер, не довіряючи лаві запасних, на якій протирали штани перспективні, за його ж визначенням молоді футболісти Динамо тримався за одинадцятьох "киянців" (не називати ж гравців "Динамо" спартанцями) і не проводив замін, які в умовах жорсткого графіка матчів були просто необхідні.

В кожного сучасного тренера має бути набір тактик на гру, які він застосовує та міняє по ходу поєдинку – це за Лобановського було мудрістю, а нині – прописна істина. Однак, нинішній керманич "Динамо" консерватор. А може... боягуз. Не міняти втомлених, не змінювати тактики по ходу гри аби чого не сталось. А воно ж таки стається як не крути.

Аргументи про те, що випускати немає кого, в команді з амбіціями "Динамо" – не актуальні, бо школа "Динамо" таки працює і постачає своїх вихованців не лише нашим клубам, але делегує їх і за кордон. Федорів днями підписав контракт з російським "Амкаром".

А серед легіонерів, куплених та розданих у оренду трапляються корисні й потрібні футболісти – он Чернат, якого не знали куди подіти Дем'яненко, Сабо, й Лужний у найпотрібніший момент допоміг "Динамо" перемогти "Дніпро". А до цього румун диригував перемогою команди в кубку країни над "Сталлю". У Лондоні він, як і решта запасних гравців чемпіона країни за фіаско команди спостерігав з лави запасних. Зрештою, як з'ясувалося згодом, про перемогу на "Емірейтс Стедіум" наставник Динамо і не мріяв – стояв на нічию. А коли так – то й міняти нікого не треба, щоб у судді не було спокуси додати кілька зайвих хвилин. Такого я в житті ще не чув. Смішно крізь сльози. Розумом Росію не збагнути.

Повертаємося до початку за здравіє, а закінчення – за упокій. Після мрії про плей-офф у Лізі "Динамо" тепер бодай за весну в Кубку УЄФА вчепитися б. Треба у наступний вівторок для цього не програти турецькому "Фенербахче". Все нагадує про до болю знайому картину "Припливли".

Я не про класику образотворчого мистецтва – про донецький "Шахтар" з Луческу. Тут подібна пісня з року в рік закінчується втратою ілюзій і гуркітливим провалом у Європі. Цей рік не виняток а румунський "містер" все ще примудряється бути у фаворі Ахметова.

"Не звільню Мірчу Михайловича, поки сам він того не забажає", – заявив найбільший футбольний олігарх східної Європи. Луческу вже й сам, ніби-то був не проти піти, однак вдарила криза й знайти іншого щедрого президента, який зараз платитиме мільйони за вже забуті заслуги – не просто. Та й сам Ахмєтов у нинішніх умовах навряд чи готовий підвищувати ставку новому месії з Заходу.

В донецькій команді, кажуть, почалась жорстка економія. Вечірні тренування при світлові, сауна й подібні привілеї, якими користувалися всі покоління футболістів "Шахтаря", тепер лише для першого складу. Основа відчуває спад виробництва металургійної галузі президента на преміальних за матчі. Надто – без них команда грає краще – "Базель" швейцарський з рахунком 5:0 ось розбила.

Взагалі з цими фантастичними зарплатами тренерам та гравцям у нашому футболі, особливо іноземцям, я б на місці керівництва країни почав цікавитись щільніше. В умовах нестачі доларів вивозити мільйонами їх до Бразилій та Румуній, як і раніше отримуючи їх у чорній касі та не сплачуючи податків – ще той удар по економіці. Звісно, якщо змусити всіх спортсменів платити податки так, як, наприклад це роблять в Німеччині, – дві третини легіонерів з України наче вітром звіє. Зате вирішимо проблему засилля іноземців, з якою намагається не один рік боротися керманич ФФУ Григорій Суркіс, і дамо дорогу своїм талантам.

Втрачати немає чого, бо що з бразильцями, що без них, результати в "Динамо" й "Шахтаря" однаково невтішні. З іноземними наставниками, між іншим, також. Он українець Мирон Маркевич вже в таблиці чемпіонату зі своїм "Металістом" упритул підібрався до "Динамо", яке очолює російський легіонер. В нього також команда з іноземцями, але вони якісь не такі, кращі чи що. Коельйо чи Едмар свої гроші відпрацьовують чесно – результати команди це підтверджують. А ще, Маркевич не боїться робити замін в потрібний час – компенсовані за них хвилини завжди, хай то Кубок УЄФА чи першість країни, можна використати з користю для себе!

До кризи жанру, яким років зо 5 страждають всі українські футбольні клуби нинішньої осені, таки справді додалась економічна. Це вже масштаб світовий, не всеукраїнський. Тому реальних якісних зрушень у нашому футболі чекати не варто. Тренерські відставки відкладаються на невизначене майбутнє. "Дніпро", наприклад, якому змінити тимчасового Безсонова на когось суттєвішого й харизматичнішого було потребою найнагальнішою, вирішив не витрачатись і лишити все як є. Тепер Володимир Безсонов головний вже без в.о. Не зрозуміло тільки, навіщо звільнили Протасова, який цю команду будував не один рік?

Трансферних гучних придбань взимку нам також не дочекатись – Ринат Ахметов, який з року в рік тішив себе новими латиноамериканськими перлинами, вже заявив, що у міжсезоння нікого купувати не буде. А "Динамо" новачки, схоже, й не потрібні – близький до одужання той, без кого гри команди не уявляв ні Сьомін, ні президент команди Ігор Суркіс – Олег Гусєв. Ще один месія-Мессі? Але "Барселона", "Реал", "Арсенал" чи "Баварія" чомусь досягають результату навіть без половини основного складу, не те що без одного Ліонеля Мессі.

Чи зміниться якісно в осяжному майбутньому наш Чемпіонат? В цілому, від зміни назви "вища ліга" на "прем'єр ліга" наразі виграЮть лише ті, хто тішиться ілюзією це новоутворення очолити. Таких наївних багато, бо шукали бажаючих навіть з вулиці, не те що серед знаних футбольних фахівців.

А суддівство – першопричина відсторонення ПФЛ від проведення чемпіонату – рівень конкуренції клубів та все інше, ніяк з літа не змінилось. Стало навіть гірше, бо потужного спонсора, який би об'єднав усі клуби у єдиному телевізійному пулі трансляцій не знайшлося і футболу на загальнодоступному ТБ стало менше. Те, що в нас з'явився достойний конкурент грандам, – "Металіст" – це безперечно плюс, однак винятково в залік амбіціям та терплячості президента харківської команди Ярославського, який не втручався в тренувальний процес Маркевича.

Чи будуть нові амбітні футбольні команди-проекти? Ось це вже найближчим часом – навряд чи. Вижити б усім, не збанкрутіти. Маріупольський "Іллічівець", а також першолігівські охтирський "Нафтовик" та ужгородське "Закарпаття" вже оголосили про наміри у зв'язку з фінансовою скрутою спонсорів вдвічі скоротити зарплатню гравцям. Готовність до розформування команд у декого з них вже також є. Про амбіції і затягнуті паски, які допікають в Донецьку, день проведений без сауни чи відсутність чорної ікри за обіднім столом їм лишається лише мріяти. Уникнути б зашморгу на шиї.