Текстовая версия онлайн-конференции с Виктором Вацко

В пятницу, 4 июня, гостем редакции UA-Футбол стал один из ведущих телевизионных комментаторов Украины Виктор Вацко. Напомним, что Виктор вместе с Дмитрием Джулаем и Денисом Босянком будут работать комментаторами на матчах чемпионата мира в ЮАР.

Предалагаем вашему вниманию текстовую версию онлайн-конференции.

- Хочу почати з привітання, думаю, нашому спільному другу. Сьогодні В’ячеславу Сергійовичу Кернозенко виповнилося 18-ть. У нього сьогодні день народження. Слава, тобі неможливо дзвонитися, тому користуючись нагодою поздоровляю через сайт, бажаю тобі здоров`я, успіхів на тренерській ниві, щоб ти з простого коуча виріс у справжнього аленаторе.

- Ким ви мріяли стати у дитинстві і коли вирішили бути футбольним коментатором?

- У дитинстві мріяв стати футболістом, але в силу певних обставин, в 17 чи в 16 років, стало ясно, що ніяким футболістом я вже не стану. У Львові я вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка і вчився на факультеті журналістики. Десь на другому курсі я отримав травму коліна і роки два у футбол грати не міг. Власно тоді поставили питання чим займатися, на що далі ставку робити, куди рухатись, куди йти.

Мені цікава була журналістика, я писав в різні видання. Спочатку мене взяли на ставку в газету «Суботня пошта», потім працював в газеті «Експрес». Одного разу я поїхав у відрядження до Києва, де мій давній товариш Саша Гливінський. Власне Саша і запропонував спробувати свої сили на телебаченні, перейти на роботу на Перший національній в програму «Футбол від УТН». Я погодився, тому що мав бажання стати коментатором. А тут з’явилась змога принаймні спробувати свою силу.

Ясно, що якщо б не вийшло, я би далі працював в газеті, статті писав би. Але я був впевнений, що в мене вийде, тому що була така впевненість. Це називається впевненість у своїх силах. Спочатку зробили тестові трансляції, я почав коментувати касети матчів Ліги чемпіонів. Власно, я начитав, люди послухали, керівництво передивилось і сказало: «А давай спробуємо». Далі був огляд матчів Ліги чемпіонів. Потім мені потихеньку стали давати пізні трансляції матчів, які йшли у запису. Так потихеньку-помаленьку воно пішло. Керівництву, в принципі, подобалось. З того все, в принципі, почалось. Так став коментатором. Можна сказати, що це була мрія, але вже не дитяча, а більш свідома мрія, чи навіть мета, до якої реально було спробувати дійти.

- Понятно, что вы обучались журналистике и вопрос вот такой: Насколько важным является высшее образование в данной профессии? Какие шансы устроится на работу комментатором, не имея образования по специальности?

- Вища освіта відіграє величезну роль в журналістській роботі, однозначно. Стосовно другої частини запитання, я б сказав, що багато людей працюють не маючи журналістської освіти, філологічної освіти. У нас Діма Джулай, Денис Босянок, я - ми закінчували факультет журналістики. Вони у Києві, а я у Львові.

Наскільки я знаю, багато людей не мають філологічної освіти і працюють, власне, коментаторами. Ну тут, тут така штука. Ви знаєте, в футболі не обов’язково бути футболістом від природи. Футболістом, якому дано Богом, для того, щоб грати на найвищому рівні. Не обов’язково бути великим футболістом щоб потім стати класним тренером. В кожного свій шлях життєвий, в кожного своя доля.

Якщо в людини є велике бажання, якщо людина відчуває наснагу, хист і готова працювати для здійснення цього бажання, мені здається, що все в неї може вийти, навіть без журналістської і філологічної освіти.

- Проводятся ли на отечественных каналах кастинги на данную профессию? Насколько важную роль играет знание в совершенстве украинского языка?

- Знання мови безперечно відіграє важливу роль. Якою б у тебе не була освіта, але знання мови грає першочергову роль. Ти можеш закінчити факультет геодезії або картографії, але можеш бути коментатором, тому що ідеально володієш мовою. Вона в тебе багата, і ти швидко вмієш зорієнтуватися в ситуації, підібрати слова для тієї чи іншої ситуації, це найважче.

Потрібно приймати максимально швидке рішення. Що стосується кастингів… Кастинги проводила Прем’єр-ліга. Власне, були хлопці, які проходили такий відбір.

Насправді кастинги це цікаво, це важливо, мені колись розповідали, що канал «Мегаспорт» проводив кастинги. Там багато було людей охочих, коментувати матчі, людей, які вважали, що все знають, все можуть, все вміють. Не знаю байка - не байка, але колеги розказували, що пройшло чоловік 100. Їм дали прокоментувати 10 хвилин. Залишилось 70 чоловік. Решті дали прослухати, що вони на коментували - залишилось 11. Люди самі все зрозуміли. Люди отримали певний шанс проявити себе, хтось скористався, хтось не скористався шансом. Що таке шанс? Ти отримав можливість і далі треба чіплятись руками, ногами, кігтями, зубами. Я коли в Київ переїхав, то це було чуже для мене місто: далеко від сім’ї, на зарплатню в двічі менше ніж та, що мав у Львові. Пожертвував матеріальними благами. Але я знав, чого я хочу. Я знав, до чого я хочу дійти…

Вважаю, що каатинги робити потрібно, але важливо хто їх буде організовувати, хто буде оцінювати, хто буде давати поради, якими будуть критерії відбору молодих коментаторів? Я, наприклад, не можу ні судити, ні давати поради, тому що прекрасно знаю, що мені ще самому потрібні поради, мені самому є над чим працювати.

- Знову ж-таки, виходить, що в Україні школи коментаторів не існує?

- А звідки їй взятися? Тому, всі коментатори самоучки. Ми ж починали в віці, в якому, в принципі, апріорі, не можна починати. Скільки нам було? По 20 років. 20-річна людина, грубо кажучи, пацан, який нічого не бачив. Ніякого життєвого досвіду, ніякого багажу немає, а він починає щось там розповідати.

У мене колись історія була. Збірна України грала в Донецьку з Північною Ірландією і після матчу мене познайомили із коментатором збірної гостей. Підійшов такий дідусь сивочолий, видно, що ні разу він не любить перехилити чарку-другу віскаря. Мені говорять: «Це коментатор із Північної Ірландії», а йому говорять «Це коментатор з України». Він на мене дивиться і говорить: «Скільки ж тобі років?» Я говорю 25 чи 26. Я думав, що я такий дорослий. Він такий: «Нічого собі, такий молодий!» Я говорю: «А Вам скільки років?» Він: «Мені 60». Я говорю: «А виглядаєте на 30». Посміялися і розійшлись.

У Європі коментатори більш зрілі. Є молоді, звичайно, в тій же Росії, Польщі. І тому, мені здається, що все ж-таки починати треба коментувати, по-хорошому, у більш зрілому віці. В нас вийшло так. Може з часом, коли пройдуть роки, коли ми наберемось більше досвіду, коли ментально станемо готові для того, щоб ділитися цим досвідом, передавати цей досвід, можливо тоді можна буде говорити про школу. З нами ніхто досвідом не ділився. Я просто не хочу розповідати що було, коли, власно, ми починали коментувати, з боку людей, які теоретично повинні були з нами поділитися досвідом. Якими словами в деяких випадках нас називали. Вважали, що ми, так би мовити, мажори, яких хтось проштовхує. Можливо, цим вони пояснювали свою слабкість. Насправді там мажорством ніяким і не пахло. Я прекрасно знаю всіх колег з ким працюю. Немає там мажорів. Це не та робота, де можна заробити якийсь статок, серйозні кошти.

- Читатели хотят знать, готовясь к работе пишите ли вы сценарий к матчам? Работаете ли над ошибками?

- Якщо б хтось міг писати сценарій матчу, вгадувати результати матчу, він би тренував мадридський „Реал”. Це стосується і тренера, і коментатора. Неможливо все прорахувати. Звичайно, ти в голові собі щось вибудовуєш, чого ти очікуєш, який, на твою думку, буде перебіг подій. Основний склад, чому на поле вийдуть саме ці люди. Хто може вийти і посилити гру, чи навпаки. Але сценарій ніхто не пише. Контурний план викреслюється, але потім, дуже часто ти його забуваєш, поринаєш в гру, і, власне, далі йде суцільна імпровізація. Відповідно текстів і заготовок ніяких немає.

Коли дивлюсь трансляції, то відразу відчуваю: коментатор читає з листка, чи імпровізує. Це дуже помітно.

Раніше я переглядав матчі, які відкоментува, а зараз практично не роблю цього, тому що їх може бути 15 на тиждень. Якщо всі їх передивлятись, то коли ж до наступних готуватись?

- Сколько уходит времени на подготовку к матчу и в чем она заключается?

- Підготовка це перегляд відео. Підготовка – це Інтернет. Ти прочитав новину, береш найважливіше, потім воно відкладається десь у голові і можеш використати, чи не використати. Раніше це був Інтернет, виключно Інтернет. Зараз є можливість за допомогою того ж-таки Інтернету переглядати відео матчів. Це дає значно більше, ніж написане в Інтернеті. Відео до прочитаного, чи після прочитаного створює картину, і ти маєш уявлення про команду, гравців.

- Скільки займає підготовка? Є наприклад гра: „Баварія” – „Інтер”, фінал Ліги чемпіонів. Насправді ти читаєш, занурюєшся, щось там знаходиш, щось цікаве для себе від іноземних журналістів, які близькі до команд, які звертають увагу на ті, чи інші деталі. Деталі можуть здаватися буденними. Але потім раз і в грі відбувається щось таке, що ти цю деталь робиш прикрасою трансляції.

- Підготовка ведеться кожного дня, це безперечно. В цьому плані дуже велику роль грає те, що зараз робота йде на спеціалізованому спортивному футбольному каналі. З’являється багато стимулу до роботи, і в першу чергу професійного стимулу. Тому що важко говорити про якийсь прогрес, про розвиток, коли ти працюєш на загальнонаціональному каналі, коли в тебе на півроку дві гри, дві трансляції. А попри те, оперативна робота на новинах, підготовка програм до ефіру...

Робота футбольного коментатора мені здається значно важча ніж репортерська робота, вона вимагає ретельного підходу. Якщо в тебе не буде серйозного, ретельного ставлення, якщо ти будеш поверхнево ставитись до коментування, то нічого не буде.

Буває таке, що втомлюєшся, особливо це стосується закінчення сезону, особливо першої частини, перед зимовою перервою. Буває що відчуваєш, що втомився, немає натхнення. В таких ситуаціях я дуже сильно нервую. Мені потрібно 3-4 дні відпочинку. Осінь - дуже гаряча пора для коментаторів, дуже багато трансляцій і ти починаєш думати і говорити штампами. Такі ситуації дуже дратують. Але, повторюся, кожного дня ведеться робота, підготовка. Без цього не можна.

- Хто Вам ставить дикцію, чи вистачає часу на тренінг, само тренінг? Скажіть, будь ласка, в процентному відношенні, якщо взяти за сто відсотків, чіткість мовлення, голос коментатора і безпосередньо зміст коментування. Що ту головне, і що другорядне, якщо так можна сказати.

- Пам’ятаєте, коли в „Шахтар” прийшов Мірча Луческу, то в підготовці до сезону він зробив ставку на спаринги. У нас же до цього практично усі тренери працювали по конспектам Лобановського. Ялта, „тропа смерті”, і погнали. Хто вижив - той у складі.

Луческу почав готувати команду по європейській схемі. Так саме й в мене - тренування проходить через ігри, тому що мені важко тренуватись, якщо на тиждень 10 ігор, якщо кожного дня матч, а то й два, а то й три, бувало і таке.

Що стосується другої частини запитання, то змісту я б віддав 50 відсотків, а чіткості і голосу по 25. Нікому не потрібна твоя дикція і тембр, якщо ти несеш казна що. З іншого боку, якщо ти класно коментуєш з точки зору змісту й знання предмету, але народ не розуміє слів, то також негарно. Ці речі безперечно взаємопов’язані і дуже важливі в коментаторській роботі.

- На російському телеканалі НТВ+ у Кирила Дементьєва досить оригінальний тембр голосу, але якщо раніше з цього приводу велись різні розмови, то зараз на це майже ніхто уваги не звертає. Він довів, що досконала знає „предмет” и є майстром своєї справи.

- Все одно, на мій погляд, на це звертають увагу. Є люди яким подобається один тембр голосу, а іншим інший. Але зі своїм голосом вже нічого не зробиш. Просто потрібно це сприймати. Кожен знаходить свою аудиторію. Треба усвідомлювати, що ти ніколи не будеш всім подобатися. Такого не може бути. Це дуже важливо. Я не стараюся всім подобатися, я стараюся просто чесно виконувати свою роботу. Стараюся бути чесним перед собою. Більшого критика ніж я сам немає. Ніхто ж не знає скільки я часу витратив на підготовку до конкретного матчу. Ніхто не знає, чи міг я десь, грубо кажучи, «профілонити». Але я намагаюся такого не допускати. Мені совість не дозволяє виходити в ефір не готовим.

- Хто вам найближчий за стилем роботи? Перетурін, Махарадзе чи Озеров?

- Махарадзе і Озеров це великі актори. Мені здається в Україні ніхто і близько не володіє такою акторською майстерністю. Мені найближчий Махарадзе. Так, ми більше знаємо за нього з точки зору інформації. У нас зараз ера інтернету і кожна людина може знайти необхідну інформацію. Коли ж Махарадзе працював з Озеровим вони могли подавати людям нову інформацію, яка не була доступна більшості. Махарадзе був вхожий до роздягальні «Динамо» та кабінету Валерія Лобановського. І ту інформацію, яку він отримував від Валерія Васильовича не міг отримати більше ніхто.

Дуже важливо спілкуватися з тренерами, гравцями. Тоді відкривається новий погляд. Знаю, що є люди, знання яких про футбол обмежувалося тим, що м’яч круглий. Але було бажання вчитись та було коло спілкування з футбольними людьми. І коли їм 24 разу пояснять, що таке положення поза грою і що таке штучне положення поза грою і як його можна виконувати, вони потім спокійно тими поняттями оперують. Акторська майстерність необхідна, це один із ключових аспектів роботи коментатора. Тому скажу, що Озеров та Махарадзе мені найближчі.

- Раз уж мы заговорили об актерском мастерстве, скажи, а как часто ты бываешь в театре?

- В мене зараз маленька дитина і з нею в театр не сходиш. Я дуже давно не був ні в театрі, ні у кінотеатрі. Не буду нікого обманювати, театралом я себе не вважаю. Вільний час я стараюся проводити з сім’єю.

- А як звати сина?

- Максим.

- За кого будете вболівати на чемпіонаті світу? І яка команда, на ваш погляд, може стати відкриттям мундіалю?

- Історично склалося, що мені симпатична збірна Голландії. З часу Ван Бастена та Райкарда. Їм я симпатизую на кожному турнірі. Нещодавно також почав вболівати за Німеччину. Тож це мої улюблені команди на цьому чемпіонаті світу. Хоча, парадокс, між ними існує ворожнеча. Також мені подобається збірна Бразилії, але вона всім подобається. Інше питання, чи побачимо ми на цей раз команду, гра якої подобається всім. Але не можу сказати, що я вболіваю за якусь команду до втрати свідомості. Єдина команда за яку я так вболіваю – це збірна України.

А стосовно відкриттів, знаєте, казали, що африканські збірні мають на своєму континенті вистрілити. Але після Кубку Африканських націй мені здається, що та команда, яка б могла вистрілити, на чемпіонат світу не потрапила. Я маю на увазі збірну Єгипту. В них найкраще організована команда. В Кот-Д’Івуарі, Нігерії, Гани та Камерна - команди зірок. Тренери зібрали зіркових виконавців, індивідуально достатньо високого рівня. Але як команда вони не витримують конкуренції з організованими європейцями та латиноамериканцями. А Єгипет мені нагадує команду-зірку, про яку говорив Лобановський.

Мені здається, що відкриттям може стати одна з латиноамериканських команд. Уругвай або Чілі. Там сильні та харизматичні тренери. Вони приділяють велику увагу організації гри та дисципліні. Мені це подобається в футболі. До того ж там є цікаві футболісти. Також не слід забувати і про Парагвай.

- Вже відомо які матчі ви будете коментувати на чемпіонаті світу?

- Так, ми розділили поєдинки групового турніру. А з матчами плей-офф визначимося пізніше. Будемо дивитися по командам, на яких спеціалізуємося. Список є, але зараз я не готовий назвати всі матчі.

- Яке ставлення керівництва «Поверхности» до того, що ви будете коментувати на іншому каналі?

- Лояльне.

- Почему в матчах с участием «Барселоны» вы произносите фамилию одного из игроков Чави? В Украине все его называют Хави, а в Испании – Шави.

- Не знаю, хто в Іспанії називає його Шаві. В мене була дискусія з цього питання. Якщо коротко, я не чув з вуст європейських коментаторів ні Хаві ні Шаві. Я переконаний, що вимовляю правильно. До того ж я спілкувався з спеціалістами, які відрізняють іспанську і каталонську мови, вони підтвердили мою правоту. Хто не вірить може знайти в інтернеті відеоролики за участю „Барселони” та послухати як вимовляють це ім’я іспанські коментатори.

- Как думаете, смогут ли наши легионеры проявить себя в Европе, как это сделал Андрей Шевченко?

- Це від них залежить. Шевченко великий футболіст якого готував великий тренер. Він в правильний час поїхав в правильну команду, з правильним ставленням до роботи та з правильним менталітетом.

Чигринський також дуже хороший і працелюбний футболіст на полі і за його межами. Я знаю як він йшов до цієї сходинки в своїй кар’єрі. Але все одно неможливо прогнозувати чиюсь кар’єру. Просто хочу побажати Чигринському, щоб травми обходили його стороною та щоб він залишався цілеспрямованим і працелюбним футболістом та людиною. Тоді все в нього вийде.

- Були чутки, що його можуть віддати в оренду. Чи не вплине це на його кар’єру?

Він психологічно сильна людина. Якщо Чигринський піде в оренду, це не буде для нього розпачем. Але я не думаю, що він піде в оренду. Футбол – це бізнес. Великий футбол – це великий бізнес. За Чигринського заплатили 25 мільйонів євро. Безперечно ця цифра тисне на нього. Це в нас не прийнято говорити скільки віддали за гравця. В Європі футбол бізнес прозорий. В нас прозорого бізнесу апріорі немає. В Європі також кожен може дізнатися яку зарплатню отримують гравці, тренер. А далі вже індивідуальна культура, яка дозволяє чи не дозволяє ставити запитання «А за що ти отримуєш такі гроші?», «А за що ми заплатили?».

Думаю головна маса людей рівна за своєю культурою і в них виникне запитання за що заплатили ці 25 мільйонів євро. А якщо не виникне, то або жовта преса, або прореалівська зробить так, щоб це запитання виникло. І звичайно ця сума буде тиснути на свідомість, на підсвідомість.

Але я хочу, щоб в нього все було нормально в «Барселоні», Якщо це буде оренда, то нічого страшного тут немає. Рік оренди нікому не завадить. В оренді важлива ігрова практика. І треба, щоб це був іспанський клуб, щоб він зміг познайомитися з цим футболом. Це не буде кроком назад.

- А стосовно Тимощука?

Тут важка ситуація. Чигринського в «Барселону» брав тренер, який і досі тренує команду. А Тимощука запрошував тренер, який зараз в «Баварії» не працює. До нього немає претензій по роботі, але тренер банально не бачить його в своїй команді. Ван Галь нещодавно давав інтерв’ю в якому давав аналіз своїй роботі за останній рік. Він зізнався, що бачив Тимощука у складі, але потім запланована схема важко приживалася і з часом він був змушений її змінити.

До того ж дуже сильний сезон провели конкуренти Анатолія – Швайнштайгер, та Ван Боммель. Саме останнього, на думку Клінсмана, мав замінити Анатолій, але голландець – футболіст з сильним характером і він довів, що його рано списувати з рахунків. .

Я не впевнений, що Тимощук продовжить кар’єру в «Баварії». Знаю, що в нього є хороші пропозиції, знаю його професіоналізм та ставлення до футболу. В будь-який іншій команді Бундесліги він буде грати в основному складі. До Тимощука мають інтерес російські клуби і я думаю, що європейські команди рівня Ліги чемпіонів також. Тож тут все залежить від агентів. Я впевнений, що цей футболіст зіграє за збірну України на чемпіонаті Європи 2012 року.

- Как вам комментарий Виктора Леоненко на матче Украина – Румыния? И что вы можете сказать об игре сборной Мирона Маркевича?

- Я не зміг подивитися матч Україна – Румунія. Тож нічого про Віктора Леоненко сказати не можу. Але інші матчі я бачив. Думаю, поки що не варто робити якісь висновки і дивитися далеко в майбутнє. Маркевич розробив певний план підготовки збірної до Євро-2012. І ми побачили лише перший пункт цього плану. Як я розумію він постарався переглянути якнайбільше кандидатів. Це дуже відповідальний крок. Стосовно гри не варто щось говорити. Всі ігри були різними. До того ж це був кінець сезону. Футболісти були втомлені і був різний рівень суперників. В таких матчах результат не має вирішальної ролі.

Якщо перейти на особистості, то дуже потішило повернення Олега Гусєва. Знаю, що він дуже хотів потрапити до збірної. Це колосальний психологічний хід Маркевича. Футболіст без ігрової практики, десь може без підтримки в клубі. Можливо, не буду на цьому наголошувати. Маркевич підтримав гравця та дав йому можливість зіграти. В Мирона Богдановича питали, чому Гусєв грає справа в обороні і він відповів, що зараз немає кандидатів на цю позицію рівних Олегу. Цим кроком Маркевич отримав надійну бойову одиницю і людину в колективі яка його підтримуватиме та відплатить колосальною віддачею на полі. А Коноплянка взагалі мабуть найбільше відкриття у другій половині сезону. Те як він зіграв за збірну заслуговує поваги. Головне щоб він прогресував і не зупинявся на досягнутому. Тоді може в українському футболі ще одна зірочка спалахне.

- Яка ваше ставлення до натуралізації гравців?

- Нормальне. Давайте подивимося на провідні в футболі країни. Візьмемо Німеччину на чемпіонаті світу 2006 року. Клозе і Подольскі – поляки, Какау – бразилець, Кураньї має три громадянства, Асамоа і Боатенг – ганці, Єзіл – турок… Виходить, що навіть у німців з їх розвиненими школами кадрів не вистачає.

В Україні важливо, щоб це не стало даниною моді. Купив хтось Porsche Cayenne, а наступного дня це зробили всі інші. Потім хтось перемалював в чорний матовий колір. Всім сподобалося і вони зробили так само. Так само і в футболі. В «Карпатах» колись давно був гравець Алі, народ тоді з розуму сходив коли він виходив на полі. Весь стадіон кричав його ім’я. Він вийшов, три рази впав, два рази послизнувся, але не це було головним для глядачів. Потім пішла мода на темношкірих футболістів, це була екзотика. Зараз мода на бразильців. Вже почали привозити будь-кого, аби був бразильський паспорт. Але що стосується Папа Гуйе – це насправді хороший футболіст. Він міг би і допомогти збірній Україні. Я нормально ставлюся до натуралізації, якщо це високоякісний футболіст, та це не данина моді.

- А что думаешь о лимите на легионеров?

- Думаю, що той ліміт, який був - достатній. Інакше ми дійдемо до того, що в нас як і в Росії на трансферному ринку будуть ходити захмарні ціни. Ліміт було створено для того, щоб зростала та прогресувала наша молодь. А поки що ліміт призводить до того, що наша молодь прогресує в заробітній платні. Це нормально, чим більше багатих людей, тим багатша країна. Але прогресу на футбольному полі не видно. Якщо зробити ліміт більш жорстким ринок може вибухнути і будуть ходити не виправдані ціни на гравців. Агенти отримають змогу в якійсь мірі шантажувати президентів.

Я тоді скажу, що ліміт пішов на користь, коли в єврокубкових матчах в наших командах буде виходити більшість українських футболістів.

- Какие перспективы у наших клубов в еврокубках в ближайшем сезоне?

- Зараз про це рано говорити. Ми не знаємо, якими ці команди підійдуть до цих матчів. Кожен тренер бачить варіанти можливості посилення складу і в якійсь мірі команди зміняться. Сподіваюся, в кращий бік. Хочу всім побажати виступити якнайкраще і щоб всі були готові по всім показникам. А про перспективу говорити зараз важко.

- Ходять чутки про фінансові проблеми компанії «Поверхность». Чи є надія збереження «Спортів»?

- Є. Не хочу в це занурюватися. Тому що це внутрішня ситуація.

- Яка команда в Україні імпонує вам за характером та стилем гри окрім «Динамо» та «Шахтаря»? І хто зможе в майбутньому потіснити грандів?

- В минулому сезоні дуже «Карпати» подобалися. Я не сподівався, що вони зможуть посісти п’яту сходинку. Тут аплодисменти тренеру. Хто може потіснити? Їх вже тіснять років п’ять. Всі шукають третю силу, а вона не знаходиться. «Дніпро» та «Металіст» команди хорошого рівня. Просто фантастичний був в першому колі донецький «Металург». Але потім з командою щось трапилося. Нас взагалі очікує дуже цікавий чемпіонат. Може за чемпіонство великої війни і не вийде, хоча все може бути. Хочеться інтриги. Але за Лігу Європи достатня кількість команд побореться. Знаю, що непоганий ресурс в «Кривбасі» у Юрія Максимова. Тут питання його тренерського хисту та таланту який він вже показав всій Україні. Важко буде командам які виступатимуть в єврокубках. Цікаво чи буде у них кадровий ресурс, щоб витримувати боротьбу в чемпіонаті, Кубку України та єврокубках. Дуже часто єврокубки ламали команди, які не були до них готовими кадрово та інфраструктурно. Таких прикладів дуже багато.

Мені здається, що чемпіонат буде достатньо рівний.

- Як ви відноситеся до можливого об’єднання чемпіонатів України та Росії?

- Я не вірю в це об’єднання. Є нюанси, які можна вирішити на рівнях чемпіонатів України та Росії, але як їх вирішувати на рівні ФІФА та УЄФА?

- Якби була практична реалізація, це б пішло на користь нашому футболу?

- В кожної медалі є дві сторони. Великим клубам це пішло б на користь. Це як Ліга чемпіонів, на якій вони добре заробляють. Але прірва між великими і малими клубами збільшується. Грали б в цьому чемпіонаті від України 5-6 клубів. А інші? Перша ліга об’єднаного чемпіонату? Я не уявляю поїздку «Закарпаття» на автобусі до Владивостоку та навпаки.

Звичайно з точки зору телебачення, бізнесу та продажу продукту все чудово. В Україні ми поки що не навчилися продавати футбол. Ми цього не навчимося, доки не навчимося його показувати. В Росії принаймні вже вміють продавати футбол. А про рівень їх футболу кажуть різне. В Росії його хвалять. Але нещодавно я читав інтерв’ю Білялетдінова, який пограв в Англії, він каже, що засинає під час перегляду матчів чемпіонату Росії.

В об’єднаному чемпіонаті було б більше інтриги, ажіотажу, матчів, які могли б називатися дербі. Чемпіонат був би більш конкурентоздатним з точки зору маркетингу.

Але я не вірю в реальність втілення.

- А якби це було б реально, варто було б жертвувати іншими клубами нашої еліти?

- Ні. Я не пішов би на такий крок. Колись скоротили вищу лігу до 14 команд. Потім знову вирішили грати в 16 команд. Український чемпіонат також можна зробити цікавим.

А як у випадку об’єднання грати в єврокубках? Це все балачки на рівні балачок. Ніхто не бачить реальних варіантів втілення цієї ідеї в життя. А збірні нам також об’єднати? І прапор… Багато чого можна об’єднати.

- Ваше відношення до ультрас та футбольних хуліганів?

- Нормальне. Я не можу однозначно відповісти. Нормальне відношення, якщо ніхто палицю не перегинає.

- Найцікавіший партнер по коментуванню?

- Мені цікаво працювати з Босянком і Джулаєм. Найнесподіваніший – Святослав Вакарчук, з яким коментували матч збірної на мундіалі.

- Чия була ідея запросити Вакарчука?

- Там була кумедна історія. Коли ми їхали на чемпіонат світу подзвонив спортивний редактор Олег Шумейко і сказав, що я буду коментувати з Вакарчуком. В мене з почуттям гумору все добре і я відповів, що готовий коментувати хоч з Монсеррат Кабальє. А на ранок перед першим матчем дзвонить з „Нового каналу” Володя Крамар і каже, що зі мною хочуть записати інтерв’ю, так я коментую з Вакарчуком перший матч збірної України на чемпіонаті світу. Я сказав, що не треба мене підколювати. І я до останнього не вірив. А ідея була керівництва телеканалу «Інтер».

Було багато позитивних та негативних відгуків. Звичайно, що більше негативних. Може в нас не вийшло відпрацювати гідно в дуеті. Але те що ми робили, ми робили щиро. Так, ми перетворилися у вболівальників. Особисто я психологічно перегорів дуже сильно. Перший матч на чемпіонаті світу: грає гімн країни, половина стадіону в „жовто-блакитних” прапорах, це незабутнє враження. Такого досвіду ні в кого не було і я не зміг впоратися зі своїми емоціями. Я розумію, що це не професіонально, але це чесно. Все було сказано емоційно і щиро.

- Чи будете ви на цьому чемпіонаті світу запрошувати когось зі спеціалістів?

- Ні. Будемо коментувати самі.

- Як ви ставитеся до того, що вболівальники наших провідних клубів занадто часто співають гімн України? Чому б не придумати свій власний неофіційний клубний гімн?

- Це питання вболівальницької культури. Це питання до фанатського руху клубів. Ніхто ж не заважає щось придумати. Просто в нас молодий футбол. І таких понять як традиційність, англійська, німецька, італійська чи іспанська в нас немає. За часів СРСР «Динамо» та «Шахтар» були об’єднаними і протистояли єдиному ворогу. А тепер вони протистоять один одному. Ми живемо в час коли твориться історія, ми самі її творимо. Я переконаний, що з часом з’являться і пісні, і гімни. Ми не будемо стояти на місці. Все розвивається: клуби, український футбол, наше телебачення.

- Як ви ставитеся до трансляції матчів першої ліги України? Може краще було б за ці гроші купувати права на трансляцію матчів Аргентини, Мексики, Росії?

- Думаю, що матчі першої ліги треба транслювати. Завжди знайдеться час в ефірі для свого і для закордонного. На першу лігу треба звертати увагу.

- Який ваш улюблений гравець?

- Важко сказати. Найбільш улюблений всіх часів, напевно, Олег Блохін. Після нього Протасов. В європейському футбол мені імпонував Ван Бастен, Зідан. Але виділити когось одного не можу. В Україні зараз подобається Шевченко та Гусєв.

- Від чого для вас залежить складність коментування того чи іншого матчу? З одного боку динамічнішу гру коментувати важче, бо треба швидше реагувати на події, а з іншого там більше емоцій та цікавіше. А може складність полягає не в швидкості?

- Не в швидкості. Динамічний футбол, коли багато моментів, коментувати цікавіше. Є різні матчі і різний настрій. Дуже погано, коли чекаєш від матчу чогось надзвичайного, а потім розчаровуєшся. Ось це найважче. Мені подобається цікавий футбол, коли багато моментів біля обох воріт. Бо коли рахунок 7:0 вже не особливо цікаво. Але цікаво-не цікаво це вже десяте питання. Робота коментатора полягає в тому, щоб людям було цікаво дивитися різні матчі. В мене є різні прийоми підходу до різних сценаріїв розгортання подій на футбольному полі.

- Ваша робота і хобі - це одне і те саме, чи можливо ви полюбляєте щось інше? Наприклад, Мирон Богданович любить рибалити.

- Пам’ятаю його знамениту щуку. Здається кілограмів сім важила. Він її впіймав під Львовом у Винниках. Фотографія Мирона Богдановича з щукою у всіх львівських риболовних магазинах висіла. Я також риболовлю люблю і достатньо серйозно займаюся риболовним спортом, наскільки дозволяє час. Наша команда двічі поспіль вигравала чемпіонат Києва по дисципліні „фідер”. Стали срібними призерами чемпіонату України в минулому році. Буквально кілька днів тому виграли Кубок України. Але в минулому році я на Кубок України не їздив, бо це був вересень і було багато роботи. Також хобі футбол. Коли дозволяє час і здоров’я я обов’язково граю. Є команда з якою я граю вже багато років. А нове хобі це дитина.

- Як ви вважаєте, чи зможе дортмундська «Борусія» поборотися в новому сезоні за золото?

- Як на мене, їм ще рано боротися за золото. В кінці сезону спортивний директор Цорк оголосив, що будуть серйозні кадрові зміни. Думаю, що дещо зміниться. Цікаво, які будуть зміни. Хочуть взяти хорошого нападника Роберта Левандовскі з «Лєха». Але в принципі це хороша збалансована команда. В них є кістяк, але він ще не готовий до боротьби за чемпіонство. Потрібно брати не австралійських воротарів та японських півзахисників, а вже досвідчених гравців. Скоріш за все „Боруссія” буде боротися за путівку до Ліги Європи. Вони провалили старт сезону, але потім видали безпрограшну серію із 12-ти матчів. Тільки почали говорити про місце в трійці – знову «здулися». В Бундеслізі жодна команда не проходить сезон без спаду.

А фаворитом однозначно буде «Баварія». Також може стати фаворитом «Вольфсбург». Може вистрілити «Шальке». Також сильний тренер у «Штутграта». І треба буде подивитися ким підсилиться «Байер».

- Який чемпіонат окрім Бундесліги вам подобається?

- Англія, коли грають великі команди. Мені подобається англійський футбол у виконанні класних команд. Подобається швидкість, подобається слідкувати як на максимальній швидкості команди переходять від однієї фази гри до іншої. Подобається іспанський чемпіонат, але також матчі великих команд. На інше не вистачає часу.

- Що вас не влаштовує у вашому коментарі? Цікаво було б почути смішні випадки з професійного життя.

- Багато чого не влаштовує. Запитання до себе іноді залишаються, але це нюанси. Смішні випадки бувають, але вони смішні для вболівальників, для коментаторів такі ситуації нагадують форс-мажор. Наприклад, починається матч. Все класно, обидві команди демонструють атакуючий футбол, ти налаштувався і все добре. Тут тобі кричать в навушники «Стоп. Звуку немає». І так чотири рази… хочеться вже когось відіслати дуже далеко, ти вже перегорів, але це залишається за кадром. Цього ніхто не знає. Я ж не буду в ефірі казати, що в нас такий-сякий звукорежисер. І ти знаєш, що міг і повинен був зробити краще. Але це не смішно. Те, що може здатися кумедним оточуючим, ніколи не буде кумедним для коментатора. Всі ці випадки перетворюються в якусь пожежу і негативно впливають на подальшу якість роботи.

- А бувало таке, що вам телефонували незадоволені вашою роботою тренери чи футболісти?

- В мене є ряд друзів зі світу футболу яким я можу подзвонити та спитати чи дивилися вони матч, який я коментував. Це люди, які вміють аналізувати. Але найбільший критик для себе, це я сам.

- Які б спеціалізовані книжки ви б порадили почитати молодим журналістам?

- Нічого не можу радити. Я не маю права. Є викладачі і це їх робота. Я не гуру. Мені б порадили, що почитати, або відправили на стажування до НТВ. Чи в Німеччину. Якось я був у регіональному відділені телеканалу в селі під Майнцом. Майнц – це село, а це село під Майнцем. Нашим великим каналам, щоб поставити таку апаратуру, ще років 20 потрібно. І то не факт, що вона не буде з цього ж села. Тому, вибачте, це велика відповідальність давати поради.

- Чому ви не коментуєте матчі української Прем’єр-ліги?

- Тому що коментую матчі Бундесліги і це накладається по часу з чемпіонатом України. З цієї причини я дивився дуже мало матчів нашої Прем’єр-ліги. Подивимося, що буде далі.

- А бажання є?

- Безперечно!

- Як ви оцінюєте перспективи „Волині” та ПФК „Севастополь” у Прем’єр-лізі?

- Команди які підвищуються у класі практично усе літо проводять на трансферному ринку. І «Волинь», і «Севастополь», думаю, попрацюють на трансферному ринку і постараються взяти футболістів, які якісно впливатимуть на їх рівень гри. Можу також сказати, що радий за «Волинь». Для мене це клуб з традиціями яких в Україні, нажаль, небагато. «Волинь» і Віталій Кварцяний – це бренди. Журналісти отримали компенсацію за виліт Гамули.

- Нещодавно довелося почути думку, що Ліга чемпіонів набагато сильніша та цікавіша за чемпіонат світу.

- Це думка Жозе Моуріньо. Я не погоджуюся. Це різні турніри. Їх можна поставити в один рівень. Але мені здається, що чемпіонат світу більш престижний турнір. Гадаю, Моуріньо ставить перед собою ціль виграти цей турнір. Це дуже амбіційна людина. Після «Реалу» він напевно очолить одну з сильних національних збірних

- Чи повернеться програма «Ліберо», яку ви вели з Джулаєм та Босянком?

- Не хочу зараз говорити про перспективи чи їх відсутність на телеканалі «Спорт-1». Цього літа все буде відомо.

- Планируете ли вы вернуть ваш дуэт с Андреем Шаховим на постоянной основе?

- Не знаю чи вийде. Це знову ми говоримо про майбутнє. Все буде залежати від каналу, який буде показувати Бундеслігу. Але майбутнє в тумані.

- Откуда будете комментировать матчи чемпионата мира?

- З Києва. На минулому чемпіонаті Європи ми працювали в Австрії та Швейцарії. І ми говорили про можливість поїздки до ПАР. Думка була єдина – що не потрібно нам туди їхати. Ми багато читали відгуків європейських журналістів про Кубок Конфедерацій і його організацію. Хороших відгуків не було. Я читав, що взагалі не дуже чиста історія з проведенням цього чемпіонат світу. В останній момент Блаттер прийняв рішення проводити турнір в ПАР. І люди туди їдуть з великим застереженням.