Андрій Баль: про турнір ветеранів, Мундіаль та пропозиції

Андрій Баль:

Після того, як покинув «Чорноморець», зі сім’єю їздив відпочивати. Хотів трохи відволіктися, мені це було потрібно, оскільки ситуацію із одеською командою прийняв дуже близько до серця. Зараз я вже в Києві.

Змагаюся на першості Києва серед ветеранів. Змагання проводиться у двох вікових категоріях – до 35 років і після 45 років. Я змагаюся у першій категорії. Граю разом з такими відомими постатями, як Юрій Мороз, Юрій Грицина, Євген Шахов та іншими. В нас багато футболістів, які нещодавно покинули спорт.

Часто спілкуюся із журналістами, які просять прокоментувати перипетії чемпіонату світу. Якщо не враховувати чвертьфіналів, не можу сказати, що переглянуті матчі чемпіонату світу на мене справили дуже хороші враження. Не хочу нікого виділяти. Лише скажу, що деякі збірні показували не погану гру. Ось чвертьфінали були насправді яскравими та інтригуючими.

Розчарований, як і усі уболівальники та фахівці, грою збірних Італії та Франції. Чому ці команди провалилися знають наставники збірних цих країн. Вони, мабуть, своїм підопічним щось не договорили, не зуміли усе пояснити. В Італії та Франції була надто мало «свіжої крові». Потрібно було щось змінювати, а наставники цього не зробили.

В мене часто запитують, якби збірна України зараз зустрілася б з італійцями, чи підсумок гри був би іншим, чим на попередньому Мундіалі в Німеччині. Відповіді на це питання ніхто не дасть, а спроби це зробити є лише риторикою не підкріпленою фактами. Ми грали чотири роки тому, якби матч склався зараз, важко сказати. Усе залежало б від психології, готовності футболістів.

Багато говорилося про провал в ПАР європейських команд. Розмови ці надумані (зрештою, це і довели чвертьфінали). Проблем із адаптацією до клімату не мало бути ні в кого. В ПАР погода чудова, не дуже спекотно. Дехто списує невдачі європейців на втому футболістів від виснажливих національних чемпіонатів. Але потрібно взяти до уваги те, що усі провідні збірні світу в однакових умовах, найкращі ж футболісти грають у Європі. Стосовно акліматизації, то не можна сказати, що господарі Мундіалю знаходяться у високогір’ї, це радше в середньогір’я. І до цього можна звикнути. Готуючись до чемпіонату світу збірні повинні були провести тренувальні збори в таких же умовах. Це ж не спонтанний турнір, а змагання, до яких команди мали можливість підготуватися. На чемпіонаті світу у 1986 році в Мексиці було справжнє високогір’я. Але нічого, збірна СРСР продемонструвала добротний футбол.

Мунідаль в ПАР довів потребу у відео-повторах. Це справді дуже важливо. Дивуюся, як на такому крупному турнірі арбітри так часто припускають помилок. Погоджуюся з тими людьми, які ратують за повтори. Із розвитком сучасної комунікації, забезпечити зв'язок арбітра із відповідальним за повтори не є проблемою. І це не займатиме багато часу. Так чому ж цього не зробити? Судді ж часто через свої помилки ламають гру.

На Мундіалі своєї симпатії я ще не знайшов. Як вже говорив вам, є команди, які показують цікавий футбол, але не стабільно. Тому ще не визначився з тим, кому віддати свої симпатії.

Також я розчарований тим, що в Південній-Африці ми наразі не побачили нових «зірок», не відкрили нових футбольних талантів.

Про те, чим займатимуся далі, наразі не готовий розповісти. Пропозиції стосовно працевлаштування надходять. Наразі усе на стадії розгляду. Пропонують роботу як в Україні, та і за кордоном.