Сергій Ковалець: "Перемовини з "Татраном" — на фінальному етапі"

Сергій Ковалець: "Перемовини з "Татраном" — на фінальному етапі"


Незадовго до завершення осінньої частини сезону 2011/2012 колишній гравець київського «Динамо» та збірної України Сергій Ковалець і столична «Оболонь» подякували один одному за співпрацю і розійшлися кожен своїм шляхом. Київський клуб запросив нового тренера, а екс-керманич «пивоварів» після майже двох років головування командою взяв перерву для відпочинку.

Днями з’явилася інформація про те, що Сергію Івановичу надійшла пропозиція очолити представника вищої ліги чемпіонату Словаччини ФК «Татран» (Пряшів).

«Хорошу команду можна зробити і з українцями»

— Справді, я можу підтвердити, що має місце така інформація. — розпочав розмову Сергій Іванович, — переговори зі словацьким клубом тривають.

— Інформацією про «Татран» володієте?

— Так, звичайно. Переглядав матчі за його участі, спілкувався з різними фахівцями. Для того, щоб вирішити прийняти команду, треба знати її досконально. Якщо все вирішиться в тому напрямку, що я думаю, то можна буде говорити про якусь конкретику. До кінця дня (розмова відбулася вчора, — О.К.) все має вирішитися.

— Із часу вашої відставки з «Оболоні» минуло приблизно чотири місяці. Чим займалися весь цей час?

— Після відставки, зазвичай, з’являється багато вільного часу. З’їздив до батьків на Хмельниччину, в Красилів. Приділив більше часу дітям, онуку. Кіно, театри були. На риболовлю їздив, на полювання — це також для того, щоб відновитися. Передовсім, психологічно.

— Для себе переосмислили значення у вашому житті періоду роботи в «Оболоні»?

— В одній із попередніх команд, де я працював, — у ФК «Львів» — в останньому матчі проти «Карпат» 25 тисяч уболівальників плакали від того, що ми залишаємо елітний дивізіон. Уже тоді я говорив, що то була не поразка, а перемога, оскільки стадіон переживав за українських хлопців. На жаль, ту команду певною мірою не підтримали (у матчах, де ми втратили очки, арбітри отримали сім чи вісім «двійок»! ). Зараз, аналізуючи період роботи в «Оболоні», скажу, що в моєму житті це був чудовий етап. Він ще раз засвідчив — можна зробити хорошу, українську команду саме з нашими, вітчизняними гравцями.

— Ви по праву увійшли до когорти найкращих тренерів «Оболоні». Хто кому більше послужив — ви «Оболоні» чи вона вам, зробивши ім’я тренеру Ковальцю?

— Вважаю, що ми одне-одному допомагали. Ми робили одну справу. Я вважаю, що в «Оболоні» можна зробити дуже хорошу команду і, головне, стабільну, яка гратиме в прем’єр-лізі весь час.

«Фінансовий аспект відіграє важливу роль»

— Що ви думаєте про курс розвитку, який обрала «Оболонь», роблячи ставку винятково на українських гравців?

— Зростанню футболіста може допомогти лише конкуренція. Водночас, я впевнений, що вітчизняні спортсмени можуть грати у футбол не гірше за легіонерів. «Львів» з «Оболонню» це продемонстрували. Інша річ, що такі команди треба підтримувати. На жаль, дехто вважає, що такі клуби не потрібні.

— А чи не обирається курс на українізацію винятково через те, що клуб має невелике фінансування? Адже тут не грають Назаренко, Калиниченко, Коноплянка…

— Я з вами згоден. Риба шукає, де глибше, а футболіст — де краще. Гравець, зазвичай, у 30, максимум у 35 років, закінчує кар’єру. За цей час він має заробити гроші — для батьків, сім’ї, дітей. У 35 у них починається новий етап, тому хороші футболісти повинні грати у клубах, де вони можуть заробити більше грошей. Це — життя.

— Яку сьогодні суму «Оболонь» може собі дозволити на придбання одного гравця?

— Потрібно запитувати в президента. Я можу сказати лише, що ми брали новачків переважно з вільних агентів і молоді. Хоча, наприклад, стосовно братів Баранців, то Олександр В’ячеславович дав згоду, й клуб заплатив «Карпатам» грошову компенсацію. Сума була невелика, але це був саме трансфер.

— А яке співвідношення оплати праці гравців і тренерів у порівнянні з вашими попередніми клубами — «Металістом», «Львовом» та «Олександрією»?

— Можна сказати, що «Оболонь» перебуває ось тут (робить рух рукою, вказуючи, що десь посередині — О.К.). Не треба забувати, що це команда заводська, одного лише концерну. Якби знайти ще одного спонсора… Ми, до речі, про це з президентом клубу розмовляли.

«Щоб боротися в прем’єр-лізі, треба не відпускати гравців»

— Вам як тренеру чи складно було працювати за умов, коли доводиться звертати увагу здебільшого на першу й другу ліги?

— Коли приходить новий гравець — молодий та недосвідчений, а результат потрібен уже зараз, то дуже складно.

— Коли ви добирали гравців у команду, чи мали змогу проводити жорсткий відбір, аби все-таки не було можливості перебирати кадрами?

— Мені багато доводилося чути: ««Львів» — це не команда, Баранці — не ті гравці, які нам потрібні, Ільків — не той, навіщо нам Слюсар, для чого Рибка, Худзик, Мандзюк?». А зараз подивіться — вони стали обличчям «Оболоні». А братів Баранців, Сапая, Панаса, Ільківа я взагалі вважаю майбутніми гравцями національної збірної України.

— На якому рівні, на ваш погляд, селекційна служба «Оболоні»? Чи конкурентоспроможна вона на тлі інших клубів?

— На жаль, в «Оболоні» тривалий час не було такого селекційного відділу. Якщо хтось пропонував гравців, то виходив на керівництво клубу. Це теж один із моментів фінансування. А вже коли Олег Мазуренко закінчив виступи в «Оболоні», я запропонував Олександру В’ячеславовичу Слободяну його кандидатуру. Потім до цього відділу долучився відомий київський динамівець 1990-х років Віталій Косовський. Я вважаю, що це теж крок уперед у розвитку «Оболоні».

— До слова, ця команда багатьом гравцям дає друге дихання, розкриває їхній потенціал і повертає у великий футбол…

— Для багатьох гравців, які виступали у «Львові», київська команда це зробила. А вже тоді, коли я очолював львівський колектив, я говорив, що п’ять-шість гравців його складу — це майбутні кандидати до національної збірної України.

Я вважаю, що гравці, яких «Оболонь» підтримала і повернула до футболу, так само дали багато і їй, піднявши команду на дещо вищий рівень. Перемоги, наприклад, над «Динамо» та «Шахтарем» уже стали історичними.

— А вам не прикро, що друге дихання гравцям дає «Оболонь», а плодами праці користуються інші клуби?

— Для того, щоб цього не було, потрібно, щоби в «Оболоні» було потужне фінансування. До того ж, аби боротися в прем’єр-лізі, треба гравців не відпускати, а навпаки — залишати. Для мене як для тренера така ситуація прикра, адже хочеться професіонально прогресувати.

«Президент, як і тренер, відповідає за результат»

— З Олександром В’ячеславовичем Слободяном у вас часто бували відверті розмови, що називається, по душах?

— Так. І мені приємно, що він повірив у мене. І це на тлі того, що кілька разів, періодичністю в півроку, змінювався склад команди і з колективу йшли групи гравців. Фактично довелося будувати команду з нуля.

— Він власник клубу в повному значенні цього слова?

— Він дуже любить футбол. Коли минулої зими «Оболонь» їздила на навчально-тренувальні збори до Туреччини, я попросив Олександра В’ячеславовича взяти з першою командою цілу групу резервістів: Юрія Яковенка, Сергія Мякушка, Кирила Ковальця, В’ячеслава Турчанова, Олексія Черемісіна. Загалом, майже десятеро гравців молодіжного складу! І Слободян на це погодився! Це при тому, що фінансово клуб у прем’єр-лізі не потужний. А тепер подивіться: ті ж Турчанов, Ковалець, Мякушко та Черемісін виходять на поле в основному складі. Буквально за якийсь рік ми бачимо прогрес.

— І все-таки — він уповноважений ухвалювати рішення? У кадрових, наприклад, питаннях… Його рішення в клубі є остаточними?

— Він є людиною номер один у клубі. Звичайно, він радиться з колегами, помічниками, але все-таки остаточне рішення ухвалює він. Президенти чимось схожі на тренерів: консультуються, радяться, але відповідальність за своє рішення і за результат несуть саме вони.

— Якщо порівняти «Оболонь» з Британською імперією, Олександр Слободян — це прем’єр-міністр чи король?

— Прем’єр-міністр України!

— Вам не здається, що він занадто добрий і занадто чесний, як для такого явища, як сучасний футбол?

— Я думаю, що він справедливий. Є певні правила гри. І якщо всі грають за певними правилами, то треба намагатися також грати за ними. Але дуже складно, коли ці правила дещо інші. Саме тому, я вважаю, «Оболоні» великий плюс, що вона грає прозоро і чесно.

«Такі команди, як «Оболонь», треба підтримувати»

— За період роботи в «Оболоні» чи не було у вас такої ситуації: ви відчуваєте, що арбітр упереджено ставиться до вашої команди, а через певний час зустрілися й подивилися один одному в очі?...

— Зараз арбітри припускаються великої кількості помилок. А тому, вважаю, потрібно вводити відеоповтори. Технічно це виконати можливо. Це буде тільки допомогою арбітру.

Бувало, рефері визнавали помилки, але очок це вже нам не додавало. Я, наприклад, вважаю, що тренери, футболісти та арбітри роблять одну справу. І якщо тренери й гравці повинні після матчу давати інтерв’ю, то чому відповідно цього не повинні робити арбітри? Чому вони весь час ховаються і чому їх ховають від усіх?

— Бувало, що й ви зривалися на арбітрів, особливо у матчі проти «Металіста», коли вас вилучили. Злилися по ділу чи, може, й самі були часом неправі?

— Мені шкода було футболістів, які виконували багато роботи, забивали м’ячі, але голів не зараховували. Все зрозуміло — скромна команда, з маленьким бюджетом. Та навпаки, підтримати таку команду потрібно! Нашу, українську!

— Хоч один арбітр із часом зателефонував вам, попросив вибачення за свої помилки? Мовляв, «Сергію, вибач, був не правий»…

— Я все-таки багато пограв свого часу й залишив певний слід у футболі, у мене є чимало друзів, зокрема, й серед арбітрів. І багато з них мені телефонували й говорили, що їхні колеги припускаються помилок не на користь «Оболоні». Спеціально ніхто не дзвонив, але після матчів просили вибачення і неодноразово.

Оцените этот материал:
Комментарии
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти
ВладимирШ (Днепропетровск)
При всем уважении к Оболони и персонально к Ковальцу считаю, что судьи не должны кого-то поддерживать,а честно судить невзирая ни на кого и ни на что.У нас ,к сожалению,поддерживают.В результате Динамо и Шахтер очень жидко обо(рались в Европе.При этом кричали,что виноваты судьи - не так ,как они привыкли их судили.ПОЗОРИЩЕ!
Ответить
0
0
Вернуться к новостям
Комментарии 3
ВладимирШ (Днепропетровск)
При всем уважении к Оболони и персонально к Ковальцу считаю, что судьи не должны кого-то поддерживать,а честно судить невзирая ни на кого и ни на что.У нас ,к сожалению,поддерживают.В результате Динамо и Шахтер очень жидко обо(рались в Европе.При этом кричали,что виноваты судьи - не так ,как они привыкли их судили.ПОЗОРИЩЕ!
Ответить
0
0
serg8 (Киев)
Разложил по полочкам ситуацию в Оболони.Даже после не очень корректного поступка Слободяна (отставка сразу после матча),Ковалец позитивно говорит о сотрудничестве с клубом и президентом.Это еще раз говорит об интеллекте тренера, о том,что для него главное футбол,что его функция-поставить игру,а не интриги.Ни одного слова о Раце,который мягко говоря непорядочно поступил.При нынешнем руководстве,такой тренер ,как Ковалец Оболони не нужен.Клуб не защищал команду.Зачем лидерам украинского футбола нужна команда которая отбирает у них очки,лучше Ильичевец,Заря,Кривбасс и т.д игры с которыми проходные в зависимости от клана принадлежности. Можно еще много об этом говорить,просто ... Сергей Иваныч,удачи тебе в работе,и скорейшего возвращения в украинский футбол.
Ответить
0
0
simpson (Kiev)
Братья Баранцы - будущие игроки сборной Украины ))) Вот это Ковалец отжег напоследок!!!
Ответить
0
0

Новости Футбола

Лучшие букмекеры

Букмекер
Бонус