Українські команди в Лізі Європи. Від любові до ненависті

• "…Ми знову грали на їх половині поля, але не вдалося забити…" - Олег Блохін, головний тренер "Динамо";
• "…Всі старалися, не можна сказати, що хтось не викладався на сто відсотків. Це футбол. Ми не забили, а "Ньюкасл" забив. Ось і все..." - Мирон Маркевич, головний тренер "Металіста";
• "…Мене дивує, що в Європі арбітр призначає такий пенальті і вирішує тим самим результат цілого протистояння…" - Хуанде Рамос, головний тренер "Дніпра".

Цими словами завершилося для українських клубів і їх вболівальників свято під назвою "Ліга Європи". Всі три вітчизняні представники склали зброю на стадії 1/16-ої фіналу і нам, замість того, щоб представляти наступних суперників, розцінювати перспективи, залишається тільки згадувати виступ і аналізувати причини колективної невдачі українських команд.

"Динамо" (Київ). Від безхарактерності до старанного сумбуру

Киянами по ходу єврокубкового сезону керували два спеціалісти – починав Юрій Сьомін, а завершував Олег Блохін. Багато вже говорилось на тренерську тему, порівнювались результати трудової діяльності одного і іншого, але підсумок поки що один – ні Сьоміну, ні Блохіну не вдалось привити "Динамо" ту гру, яка б дозволила команді успішно конкурувати із суперниками на міжнародній арені.

Можливо, злий жарт з киянами зіграла доля, яка дозволила їм за підсумками кваліфікації пройти до основної сітки Ліги Чемпіонів. Так, саме доля… Якщо перемога над юними даруваннями з Роттердама була, більшою мірою, наслідком форсування підготовки, то з "Боруссією" (Менхенгладбах) не обійшлось без доброї частки везіння. Можна з цим не погоджуватись, сперечатись, але вже на груповому етапі підтвердились острахи: "З такою грою в Лізі Чемпіонів нам робити нічого". А злий жарт тому, що цілком імовірно, не пройди "Динамо" кваліфікацію, на тренерській лаві ротація відбулася б набагато швидше і зараз би не доводилось із сумом констатувати, що в Блохіна було надто мало часу для побудови команди на свій лад.

Фото - Олександр Приходько

Десь в середині осені (вже після свого звільнення) Юрій Сьомін в одному з інтерв’ю зазначав, що "Динамо" ще тільки чекає велика функціональна яма і швидко позбутись її впливу команда навряд чи зможе. Очевидно, російському фахівцю було видніше – тому з цим не посперечаєшся; але також було видно, що погана фізична форма футболістів – не єдина проблема, з якою зіткнувся Олег Блохін відразу після свого приходу до керма київського клубу. Разом з невідповідними до єврокубкових стандартів фізичними кондиціями, в грі динамівців спостерігалась певна безхарактерність, з якою Олег Володимирович намагався боротись і в матчах з "Порту", "ПСЖ" та загребським "Динамо". В результаті, половина групового етапу Ліги Чемпіонів і все зимове міжсезоння пройшло під знаком перебудови як фізичного, так і психологічного стану команди, але до протистояння з "Бордо", нажаль, цю перебудову завершити не вдалось.

Олег Блохін, без сумніву, зробив велику роботу, плоди якої були помітні не тільки експертам і фахівцям, а й простим вболівальникам. Але цю роботу можна порівняти з творчістю письменника, в голові якого зародилась ідея, який накидав основні тези свого майбутнього шедевру, але поки що ці тези в єдиний твір не перетворив, не об'єднав їх за містом і не підвів до загального висновку.

Олег Володимирович зумів повернути динамівцям переможний дух, витіснив із сердець футболістів байдужість і навчив команду боротись за результат. Як показали матчі з французами – фізичний стан гравців "Динамо" також цілком пристойний як для лютого-місяця… Не вистачало одного: думки, малюнку гри – тобто, тактичної виучки і розуміння, кому і куди потрібно рухатись. Гру "Динамо" в матчах з "Бордо" можна охарактеризувати словосполученням – старанний сумбур.

Звинувачувати Блохіна в "недопрацюванні" підстав нема. Олег Володимирович виправляв спочатку те, що потребувало першочергового "лікарського втручання" – психологію і фізику. Впоравшись із цими аспектами, наступним кроком має бути (і буде, можна не сумніватись) становлення командної гри, награвання стабільної "основи". У вболівальників "Динамо" є всі підстави сподіватись, що через деякий час вони побачать справжню команду… Команду Олега Блохіна.

Фото - Олександр Приходько

Ну і варто кілька слів сказати про колишнього суперника киян. "Бордо" – не така проста команда, як може здатись на перший погляд. Жирондінці добре знають свої сильні та слабкі сторони і власні козирі намагаються використовувати у кожному матчі, а недостатки старанно приховують. У французької команди не дуже потужна атакуюча ланка, є проблеми з кадрами, часто бракує креативу. Але в жирондінців є одна якість, якої поки що немає в "Динамо", і яка, в дечому, і стала вирішальною в підсумковому розподілі сил у цій парі – у жирондінців є організованість.

"Дніпро" (Дніпропетровськ). Від стриманого оптимізму до згубної самовпевненості

Напевно, найбільше у весняній стадії розчарував "Дніпро". Команда показала непогану гру (принаймні у другому матчі), футболісти діяли з бажанням, але всі чекали значно більшого… Хуанде Рамос, відколи трудиться в Україні, зумів зробити так, що в свідомості дніпропетровських вболівальників на місці скептицизму поступово почав з'являтися стриманий оптимізм. Свого піку цей оптимізм досягнув минулої осені, коли улюбленці дніпропетровської публіки не тільки вперше за 7-м років пробились в груповий турнір єврокубку, а й показували там яскраву, гідну аплодисментів гру. І справа не в тому, що були биті "ПСВ" та "Наполі" – далеко не останні команди в європейському футболі; а справа в тому, що "Дніпро" проявив себе як збалансована, тактично гнучка, здатна перелаштовуватись по ходу матчу команда.

Фото - Валерій М'якотенко

Яскравим прикладом тренерських здібностей Хуанде Рамоса став його експеримент з використанням Євгенія Селезньова на позиції, близькій до позиції центрального півзахисника. Взагалі, з "ПСВ" та "Наполі" "Дніпро" зіграв ідеально як для себе, - тобто, враховуючи кадрові ресурси і можливості команди. Дві перемоги над голландцями, а також домашня звитяга над італійцями – це було повністю заслугою Хуанде Рамоса. І не варто тут шукати "побічних" причин цього успіху, - таких як зневажливе ставлення суперників до Ліги Європи чи недооцінка. "Дніпро" просто зіграв так, і як потрібно було грати в цих матчах – підлаштувавшись під суперника, зрадивши власній манері, показавши всім свою тактичну зрілість. Цього (тактичної гнучкості, виучки) до речі, не вистачає багатьом працівникам тренерського цеху в Україні і тут Хуанде Рамос може бути хорошим прикладом для наслідування.

Перший матч з "АІКом" був такою собі перевіркою на міцність, виявом характеру і демонстрацією футбольної різносторонності "Дніпра". Зі скандинавами потрібно було грати не через призму тактики, стратегії, а через призму працьовитості, цілеспрямованості і наполегливості. Саме так дніпряни і зіграли, не розгубившись, навіть, за рахунку 1:2 не на свою користь. Вже вдома команда Рамоса спокійно довела свій значно вищий клас.

Чогось подібного вимагав позитивний результат і в дуелі з "Базелем", але швейцарці, нажаль, виявились краще підготовленими (як психологічно, так і фізично) до матчів 1/16-ої Ліги Європи.

Фото - Валерій М'якотенко

За "Базель" зіграв досвід, а також самовпевненість футболістів "Дніпра". Певною мірою, цю самовпевненість в дніпропетровців вселила тактика, яку на виїзну гру обрав Хуанде Рамос. Тут, наскільки доцільно і коректно судити зі сторони, іспанець помилився. Можливо, дніпрянам варто було обрати більш вичікувальну манеру, дати відчути швейцарцям, що на полі "Сенкт-Якоб Парку" саме вони господарі. А вже потім, в потрібний момент, вибухнути.

В домашньому поєдинку дніпропетровці зіграли так, як цього і вимагала ситуація. І справа не тільки в арбітражі, на який вказує іспанський тренер. Марно було сподіватись, що команда, з досвідом виступу в плей-офф Ліги Чемпіонів, із заздалегідь продуманою захисною тактикою, розгубить перевагу в два м’ячі.

Як би там не було, дніпрянам варто подякувати за сезон і сприймати цю поразку як урок, як ще один виток у розвитку команди. Хуанде Рамосу і його оточенню є ще над чим працювати, а гідною реабілітацією за прикрий результат стане місце на п’єдесталі (бажано друге) за підсумками поточного Чемпіонату України.

"Металіст" (Харків). Від тотального домінування до самоусунення

"Металіст" за кілька сезонів перетворився з новачка Ліги Європи, на одного з претендентів на перемогу в цьому турнірі. Для харків’ян стало звичною справою перемагати суперників на кшталт бухарестського "Динамо", яке цього сезону опинилось на шляху підопічних Маркевича в 4-му раунді кваліфікації другого за престижністю євротурніру. Останнім часом Мирон Богданович у відповідь на традиційні питання журналістів – кого б харків’яни хотіли отримати в суперники на груповому етапі – озвучував назви провідних англійських, німецьких, іспанських клубів. Дійсно, слобожани переросли рівень умовних "Рапідів", "Русенборгів", "Зальцбургів" та "Хельсінборгів" і їм хотілось (та й далі хочеться) спробувати свої сили на фоні команд рівня Ліги Чемпіонів. От тільки високий рейтинг "Металіста" передбачає те, що з великою долею імовірності, як мінімум дві команди в групі Ліги Європи будуть нижчі класом.

Фото - Денис Руденко

Нинішній сезон винятком не став і єдина дуель в рамках групового турніру, яка могла сприйматись харків’янами як виклик, - була дуель з леверкузенським "Байєром". В тих матчах "Металіст" не мав серйозної переваги над німцями, але не це було важливим для Мирона Маркевича і його команди. Поєдинки з "фармацевтами" сприймались харків’янами як можливість черговий раз самоствердитись, довести, в першу чергу, самим собі, що вони готові боротись і перемагати суперників найвищого рівня. І самоствердились, довели… Матчі з "Русенборгом" та "Рапідом" слугували виключно плацдармом для набору очок, а коли вже харків’янам нічого не було потрібно – вони дозволили собі віднестись до гри не з максимальною відповідальністю, що спричинило 2-гу в історії поразку "Металіста" на груповій стадії євротурніру.

В раунді плей-офф українська команда отримала суперника з топ-чемпіонату, як того десь глибоко в душі і хотів Мирон Маркевич зі своїми підопічними. Як і в протистоянні з "Байєром", харків’яни не мали переваги над опонентами, але й "Ньюкаслу" диктувати умови слобожани не дозволяли. Перший матч підтвердив хитку рівновагу, а от кілька помилок окремих футболістів у Харкові вирішили долю протистояння. "Металіст" не програв в командних діях, Алан Пардью тактично не переграв Мирона Маркевича – все було значно простіше: англійці виявились більш стійкими, більш впевненими, і в результаті – менше помилялись.

Фото - Денис Руденко

Харківська команда провела єврокубковий сезон на своєму рівні: з домінуванням на груповій стадії і з рівною боротьбою на стадії плей-офф. Цього разу "Металісту" не вдалось пройти далі 1\16-ої фіналу, але обличчя, свій почерк команда зберегла. Програш "Ньюкаслу" провалом вважатись не може – просто серед двох рівних колективів один мав виявитись зайвим… І зайвим цього разу був саме "Металіст". З іншого боку, такий результат показує, що харків’янам потрібно зробити наступний крок, аби вийти на принципово новий рівень. Що це має бути за крок, краще знати Мирону Маркевичу та керівництву клубу.