24 роки українського футболу. Частина II


В День Незалежності України UА-Футбол пропонує читачам згадати про кращі досягнення українського футболу протягом 24-ьох останніх років

24 роки українського футболу. Частина II

2004 рік - Андрій Шевченко виграє "Скудетто" та "Золотий М'яч"

А ще вдруге стає кращим бомбардиром Серії А. Загалом нападник забиває 36 голiв протягом календарного року і практично самотужки змінює долю боротьби за чемпіонський титул, записавши на свій рахунок вражаючий дубль в матчі на "Стадіо Олімпіко" проти "Роми". Андрій стає третім українцем та п'ятим гравцем "Мілану", що виграє почесний індивідуальний трофей і руйнує всі перешкоди на шляху до статусу Легенди.

24 роки українського футболу. Частина II - изображение 1

2005 рік - Національна Збірна України вперше в історії виходить на Чемпіонат Світу

Впевненість у власних силах та боротьба до останнього ніколи не були чеснотами Збірної України. І ось на посаду головного тренера був призначений Олег Блохін. Легендарному футболісту вдалося змінити менталітет гравців, налаштувати їх на боротьбу. Пам'ятаючи про "прокляття плей-офф" він одразу наголосив, що його команда ставить завдання посісти лише перше місце. Тоді такі заяви сприйняли глузливо, зважаючи на минуле збірної та суперників у вигляді Чемпіона Європи Греції, Третьої команди світу Туреччини та завжди міцної Данії. Однак "жовто-блакитні" почали боротися та "вигризати" очки вже з перших матчів. Нічия в Копенгагені, гол на останніх хвилинах в Казахстані... А згодом з'явилася й гра і після розгрому турецької збірної в гостях підопічні Блохіна стала фаворитом групи.

В другому колі цей статус було підтверджено перемогами в Піреї та в Києві над данцями (збірна навчилася перемагати навіть за невдалої гри) - і перше місце було завойовано достроково!

2006 рік - Збірна України виходить до чвертьфіналу Чемпіонату Світу

Так, збірна поступилася двом збірним найвищого рівня з розгромним рахунком, перегравши лише нижчі за класом збірні та вигравши в серії пенальті у рівної за класом Швейцарії. Але й ж чітко вигравати на класі збірна не завжди вміла, часто втрачаючи очки проти слабких суперників. А швейцарці випередили в групі майбутнього фіналіста турніру збірну Франції. Шевченко та Ребров нарешті отримали шанс зіграти на Мундіалі, Шовковський встановив історичне досягнення, вперше в історії турніру відстоявши "на нуль" серію пенальті. А "паненка" Мілевського після того, як Блохін благав його не робити це? А пристойні хвилини гри проти італійців з сейвами Буффона? Цей чемпіонат був повним емоцій для українських вболівальників, не завжди позитивних, але щасливих в підсумку.

2007 рік - Україна та Польща виграють тендер на право проведення Чемпіонату Європи-2012

Євро-2012 був першим протягом довгих років, під час вибору приймаючої країни/країн якого УЄФА зіткнулася з чималими проблемами. Фаворит перегонів Італія не мала намір кардинально модернізувати свої старі стадіони, до того ж нещодавні суддівські скандали та фанатські сутичики погано впливали на репутацію країни. Спільна заявка Хорватії та Угорщини виявилася надто слабкою, а здатність України прийняти турнір на належному рівні викликала великі сумніви. Інші ж країни відмовилися від подальшого процесу подання заявок здебільшого через економічні проблеми.

Процес супроводжувався звинуваченнями у корупції, заявка України та Польщі ледве продерлася до фінального раунду, вигравши лише один голос у Туреччини, УЄФА навіть переніс голосування з грудня 2006-го на квітень 2007-го року. Та в підсумку на фінішній прямій лідером стала саме українсько-польська заявка, яку яро підтримували всі спортивні авторитети обох країн. І на голосуванні ця заявка набрала вдвічі більше голосів, ніж найближчий переслідувач (вісім протих чотирьох). Знак якості країни! Попереду були неймовірні страждання та фінансові витрати, зняття Дніпропетровська, "Троїцький", загрози УЄФА, нагнітання ворожнечі та песимізму в пресі. Це все було попереду. А квітень 2007-го ознаменувався одним з найбільших досягнень в історії українського спорту.

2008 рік - Анатолій Тимощук виграє Кубок УЄФА та Суперкубок УЄФА

Власне, капітан "Шахтаря" мріяв завоювати принаймні ці титули з донецьким клубом. Однак не дочекався, захотів шукати новий виклик. Чутки пов'язували його з європейськими клубами, зокрема "Ювентусом" та "Ромою". В підсумку він доволі несподівано опинився в петербурзькому "Зеніті". Цей трансфер виглядав доволі дивним і навряд чи насправді новим викликом. Проте вже по закінченні сезону Тимощук довів всім, що обрав вірне рішення, ставши капітаном, лідером, улюбленішим гравцем та здійнявши догори Кубок УЄФА після перемоги над "Рейнджерс", а наприкінці літа - й Суперкубок Європи.

2009 рік - "Шахтар" виграє Кубок УЄФА

Минув лише рік - і донеччани компенсували розчарування минулого сезону (якщо воно взагалі існувало). Хоча починалося все невдало. Поразка на власному стадіоні від "Барселони" через невиконання правил фейр-плей Ліонелем Мессі вибила "Шахтар" з ритму, і чемпіон України в підсумку поступився другим місцем в групі аж ніяк не кращому "Спортингу". Та "гірники" компенсували згаяне, перегравши в Лізі Європи "Тоттенхем", "ЦСКА", "Олімпік" з Марселю та в пікантному протистоянні, що вирішилося лише на останніх хвилинах - київське "Динамо". У фіналі "Шахтар" був фаворитом на тлі бременського "Вердера", здебільшого через відсутність лідера останніх Дієго. Донеччани підтвердили свій фаворитизм попри помилки П'ятова, що призвела до голу, та небезпечні атаки "Вердера". Гол Жадсона на 97-ій хвилині спрямував останній Кубок УЄФА до Донецька. Перша перемога української команди в Єврокубках за часів Незалежності!

24 роки українського футболу. Частина II - изображение 2

2010 рік - Дмитро Чигринський виграє Чемпіонат Іспанії

Після багатосерійної саги про трансфери Євгена Коноплянки історія трансферу Дмитра до "Барселони" вже виглядає не такою заплутаною та виснажуючою. Втім, тоді все здавалося доволі дивним. Головному тренеру діючого чемпіона Європи на той час Хосепу Гвардьолі подобалася вправність, з якою український захисник починає атаки і він покладався на нього як на людину, що збільшить варіативність його тактичних побудов. Саме тому він наполягав на підписанні вже заграного в Єврокубках гравця. Немає сумнівів, що каденція Дмитра в "Барселоні" була невдалою, однак не слід недооцінювати сам факт гри за одну з найяскравіших команд в історії клубного футболу та зацікавленість з боку такого тренера, як Гвардьола. Та й титули ніхто у нього не відбере.

2011 рік - "Шахтар" у чвертьфіналі Ліги Чемпіонів

Багаторічна побудова "Шахтаря" за великі кошти нарешті починає давати плоди. Так, поки що лише щодругого сезону, шляхом "Тімішоари", "Фулхема" та "АПОЕЛя", однак команда Мірчі Луческу поступово вчиться на власних і на чужих помилках. "Арсенал" недооцінив донецького суперника після 5-1 вдома, програв в гостях, потім недооцінив "Брагу", проти якої "Шахтар" змусив думати, ніби "португальського прокляття" українських клубів просто не існує. І ось вже "Арсенал" на традиційному другому місці і зустрічається з "Барселоною" в 1/8 фіналі, а "Шахтар" доволі легко переграє кризову "Рому", змушує говорити про себе і навіть абсолютно нейтральні люди бажають подивитися матч "Барселона" - "Шахтар", бо очікують на бразильську "тікі-таку" проти барселонської. Так, двобою на рівних не було. Але той вихід до чвертьфіналу був очікуваним результатом довгого процесу, аж ніяк не сенсацією.

2012 рік - Проведення Чемпіонату Європи в Україні

Успіх футбольних представників України уявляє собою синусоїду. Кілька років досягнень збірних, далі попереду клуби, а далі вже легіонери, знову збірна і т.д. Може, саме тому 2012-ий рік не став щасливим для збірної України. Хоча важко уявити собі результат збірної, який би затьмарив сам факт проведення Євро в Україні, шлях до якого був найважчим у історії. В той час, як ФІФА відверто заплющувала очі на недоліки в Південній Африці та в Бразилії, УЄФА слідкувала за кожним кроком перших східноєвропейських організаторів Євро. І саме тому проведення Євро на пристойному рівні є неоціненним досягненням. Так, не всі потяги приходили вчасно, не всім вистачало місця в готелях. І все ж вердикт залишається незмінним - Євро проведений на належному рівні і довів організаторські здібності України. Два роки тому в Україні було справжнє футбольне свято.

2013 рік - Трансфер Фернандіньо з "Шахтаря" до "Манчестер Сіті" за 40 мільйонів євро, рекордний в історії українського футболу

Неможливо не відзначити перемогу "Баварії" з Анатолієм Тимощуком в Лізі Чемпіонів. Та, на мою думку, трансфер Фернандіньо мав глобальніше значення для українського футболу. До цього київське "Динамо" взагалі не сприймалося як клуб, що здатен значно підвищити трансферну вартість гравця і продати його за підвищену суму. А "Шахтар" виглядав "золотою клітиною", тобто клубом, який лише купляє гравців, доводить їх до вищого рівня, але продавати не бажає. Гравці залишали клуб або з скандалом, або в значно гіршій формі, що не дозволялo їм прогресувати в європейських клубах.

Продаж Фернандіньо та Мхітаряна, трохи, але не занадто пізній, не черговому сусіду-олігарху з такими ж принципами, а в міцний європейський клуб, значно підвищив популярність "Шахтаря", покращив атмосферу в команді та оздоровив клуб, перетворивши його на нормально функціонуючий та заробляючий гроші. Напрочуд вчасно, зважаючи на зміну стратегічної ситуації навколо його власника.

Нажаль, "Дніпро" поки що не навчився вчасно продавати, "Металіст" просто не встиг навчитися, а "Динамо" далеко не завжди приймає вірні та вчасні трансферні рішення. Проте прогрес безумовно є.

2014 рік - Віктор Скрипник стає головним тренером "Вердера"

24 роки українського футболу. Частина II - изображение 3

Скрипник працює в клубі вже протягом 19-ти років. Грав, тренував дітей, юнаків, дубль. Його призначення головним тренером клубу було логічним та очікуваним. Коріння та громадянство (а Скрипник не має німецького) тут не мали жодного значення. Втім, для українських вболівальників він залишається колишнім гравцем запорізького "Металурга", "Дніпра" та збірної України. Тому призначення викликало чималий ажіотаж в Україні. Який дехто намагався пригасити заявами про те, що він нібито зформувався як тренер в Німеччині і тому в цьому плані не має відношення до України.

Насправді, сам Скрипник каже, що він чимало взяв у всіх тренерів, з якими працював. Тож він українсько-німецький тренер. І "Скрипникманія" здебільшого виникла завдяки "слов'янським" властивостям його характеру та спілкування. В будь-якому разі українські вболівальники мають повне право радіти за співвітчизника, що очолив клуб Бундесліги, дає результат і дуже швидко став улюбленцем вболівальників та преси.

2015 рік - "Дніпро" у фіналі Ліги Європи

Цю казку про Попелюшку ми бачили на власні очі. Новий тренер приходить до середовища, в якому він, здавалося, просто не вміє працювати, його вікова команда не має фінансових ресурсів для оновлення, капітан мало не залишає команду, єдиний гравець, куплений за реальні гроші, тікає вже за лічені місяці, скориставшись непрофесійними діями керівництва. Команда ледве проповзає до 1/16 фіналу Ліги Європи.

І раптом знаходить бездоганну для себе гру, не властиву ані їй самій, ані її тренеру. І переграє всіх суперників, одного за одним, не пропускаючи на нейтральному стадіоні, який змушена вважати "домівкою". А у фіналі раптово демонструє найяскравіший футбол в сезоні проти найяскравішої команди в турнірі і завойовує повагу навіть тих, хто недооцінював її.

Поки що все за сценарієм казки. Не хочеться питати, чому її принц з загубленим черевичком не бажає повести її до нового успішного сезону. Просто краще ще раз згадаємо той бал, на якому навесні виблискував "Дніпро".

Следите за нами:


Оцените этот материал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (6)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
Olexandr78 (Оренбург)
Статья как и первая часть не плохи. Можно еще написать, что Шахтер прервал гегемонию киевлян. Чемпионат насытился кучей легионеров весьма сомнительного качества.
Ответить
+2
-3
мы за динамо (киев)
Написати можна все що завгодно. Хоча б на заборі.
Ответить
+3
-1
mainzo (Донецк)
...и Динамо проводит уже свою 37 украинизацию, под неё были куплены Тайе Тайво и Мигель Велозу.
Ответить
0
-4
Olexandr78 (Оренбург)
Ну прям парубки:-) я помню как в газете "Украинский футбол" хвастаться про Рамарио, писали что его по настоящему фамилия Ромаренко. Причем некоторые читатели поверили. Так и про Велозу написали бы, что белые хорваты с территории современной Украины, и ему бабушка рассказывала сказки на украинском, да и мама пела колискову на нiч:-)
0
-1
Парус2 (Ukraine)
спасибо за статью !
Ответить
+6
-1
Луганск (Харьков)
Задушевно написано спасибо.
Ответить
+9
0

Новини Футболу

Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...