Любеновіч: Перший раз в житті відчував, що хочеться плакати

Півзахисник "Зорі" Желько Любеновіч розповів про те, як жити далі, зупинившись за крок до мрії.

- Два дні минуло з моменту, коли був зафіксований програш у Варшаві - що відчуваєте ви прямо зараз?

- Зараз відійшов вже трохи ... А відразу після гри, напевно, перший раз в житті відчув, що просто хочеться розплакатися. Можливо, це був мій останній шанс - мені ж вже 34 роки. Навіть не знаю, чи з'явиться така можливість у мене в майбутньому.

Дуже переживав, що не вдалося забити той штрафний на другій хвилині - моя позиція була, улюблена. Але пробив вище. Хто знає - забий тоді, як би все пішло. Сьогодні ж я зрозумів, що життя продовжується, і треба думати про майбутнє.

- Рік тому, після поразки від "Фейєнорда", деякі гравці розплакалися прямо на газоні після фінального свистка. Зараз була та ж історія?

- Тоді ми вже бачили себе в групі Ліги Європи. Реакція, напевно, була через це більш бурхливою. Прикріше було. Хоча для мене саме матч проти "Легії" - найважливіший у кар'єрі.

- Назвіть три фактори, яких не вистачило "Зорі" для загального успіху?

- Перше - польські фанати. Теж саме було рік тому в Роттердамі, хоча вболівальники "Легії", як мені здається, ще крутіші, ніж голландські. Дуже голосно підтримували, всі 90 хвилин на ногах, вболіває увесь стадіон. Вони реально гнали "Легію" вперед.

Другий фактор - досвід поляків. У нас команда в такому вигляді грає всього лише другий рік, у них же досвіду єврокубкових матчів побільше, ніж у нас.

Третій - везіння. Не вистачило нам фарту у Варшаві - вважаю, по грі були не гірше, ніж "Легія".

- "Легія" сильніше, ніж "Фейєнорд"?

- Приблизно один рівень. Єдина відмінність ось у чому - "Фейєнорд" рік тому не був фізично готовий. Тобто їх рівня підготовки вистачало хвилин на 60. Потім втомлювалися, почали поступатися. У "Легії" же проблем з фізикою ніяких - бігли всю гру.

- Скільки в середньому на тренуваннях "Зоря" приділяє часу стандартам і як вдалося довести їхні виконання до такого рівня?

- Трохи розкрию наші секрети: загалом, стандарти готуємо конкретно до кожного суперника. Тренерський штаб аналізує, готується, а дня за два-три до гри починаємо награвати стандартні положення конкретно під майбутнього опонента в залежності від того, в якому стилі вони обороняються.

- Ви говорили пару хвилин тому про "можливо, останній шанс". За власними відчуттями, скільки ще ваш організм зможе витримати на такому рівні?

- Думаю, два-три роки зможу ще грати. А що стосується "останнього шансу", то це залежить від успіхів команди. Звичайно, вірю, що і через рік зуміємо кваліфікуватися в Лігу Європи. Взагалі, для мене особисто 2015 рік - кращий у кар'єрі.