Мандрівка з UA-Футбол. Позитивний Марібор

Думка про виїзд до Словенії виникла відразу після жеребкування. З лоукостами у Словенії не склалось, а тому випадкова пропозиція від знайомих з одного футбольного форуму стосовно виїзду на автівці з Ужгорода була дуже доречною.

Марібор, для пересічного українського вболівальника (тим більше з Києва), асоціюється тільки з позитивними емоціями. В пам’яті досі лишається той незабутній момент 1999 року, коли "нашим футболістам була необхідна хоча б нічия. Нічия Марібора та Байєра. І наші хлопці здобули її!";)

Виїзд з Ужгорода пізнім вечором 16-го листопада, легкий дощик в дорогу (який закінчився ще до кордону) і ось Чоп, де перша приємна несподіванка – в черзі на кордоні аж 2 автівки! 10 хвилин з української сторони і хвилин 20 з угорською. Митники чисто формально перевіряють авто та особисті речі на алкоголь та цигарки. Українські "рози" на задньому сидінні та розмови про приємний для них матч Угорщина – Норвегія не залишають сумніву щодо мети нашої подорожі, тож з побажаннями щасливої дороги рушаємо далі.

Дороги взагалі, та автобани зокрема, в Угорщині на вищому рівні, одне задоволення такими їхати. Тут головне не "проспати" виїзд на окружну Будапешта та з'їзд з неї. Є. Далі вздовж озера Балатон і ось вже кордон зі Словенією. Тут виникали деякі побоювання (біженці, близькість Хорватії), але, по факту, кордону як такого не існує, біженцям ця дорога не цікава, тому про те, що ми вже на території Словенії можна було дізнатись тільки з невеличкого інформаційного знаку.
А тут вже й Марібор поруч.

Я вже бував одного разу в Маріборі (навесні 2014-го), основними туристичними маршрутами гуляв, але до матчу ще є трохи час, можна пройтись по місту, подивитись ще раз найцікавіше, вже в осінньому антуражі.

Та й скільки того міста. Пару годин достатньо щоб побачити все основне.

Марібор дуже схожий на багато європейських містечок – річка, затишна стара частина, ратуша, костел, ну, знаєте, такий стандартний набір основних туристичних атракцій.

Главная площадь (Glavni Trg)

Головна площа (Glavni Trg)

Памятник героям народно-визвольного руху (Spomenic Narodnooslobodilačke borbe)

Базиліка Божої Матері Милосердя (Bazilika Matere Usmiljenja)

Найстаріша в світі виноградна лоза. Її занесено до Книги рекордів Гіннеса, вік становить більше ніж 400 років і вона досі дає плоди

Річка Драва

Декілька світлин, не старого міста:

Titov most

Ну і декілька слів про словенських вболівальників. На стадіоні вони вели себе не дуже чемно, кричали образливі вигуки. Навіть деякі журналісти писали, що словенці кричали "русія-русія" (я особисто цього не чув). Але, слід відзначити що поза ареною, як до матчу так і після нього словенці були на диво привітні до гостей. Я не бачив жодної сутички між фанатами, в пабах поруч сиділи компанії як наших "виїздюків" так і місцевих. Навіть після матчу в тих не чисельних барах, які ще були відчинені легко вживались поруч компанії вболівальників як переможців так і переможених.

Ну а фотозвіт про сам матч (якщо хтось досі не бачив) можна переглянути за посиланням:

Прокляття подолано. Словенія - Україна 1:1