Український квотер. 1992, наші в збірній СНД

13 листопада 1991-го збірна СРСР провела останній поєдинок відбору до ЧЄ-92. Успішного відбору – путівка на Євро дісталася саме радянській команді. А за три тижні у Біловезькій Пущі виявилося, що «Союз РСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність, припиняє своє існування». Що робити зі збірною країни, якої вже немає? Точніше, не із самою збірною – а із завойованою нею путівкою?

Якби радянський футбол не мав серйозного лоббі у вигляді віце-президента ФІФА В’ячеслава Колоскова, скоріш за все, право грати на Євро віддали б другій команді групи, Італії (як згодом югославський квиточок вручили данцям). Але Колосков зумів зберегти місце в фінальній частині за збірною… Збірною, яка представляла СНД – Співдружність Незалежних Держав. Не країну, а, якщо говорити прямо, регіональну наддержавну організацію.

В так званій «збірній СНД» були навіть представники країн, які в це об’єднання не входили – наприклад, гравець збірної Грузії (вона на той момент уже існувала) Кахабер Цхададзе. Ну, і, звісно, українці. Ті, хто міг зіграти за нашу збірну, хто таки зіграв – і хто опинився в інших командах. Про їх вклад в 10-матчеву історію цієї унікальної команди ми й пригадаємо.

Перші три поєдинки СНДшники провели в січні-лютому у Північній Америці – два поєдинки в США та один в Сальвадорі. Всі – з відповідними збірними. У всіх трьох матчах виходив на заміну захисник одеського «Чорноморця» Юрій Никифоров. В червні того ж року він прилетить до Штатів уже в складі збірної України, а потім перейде до московського «Спартака» і змінить футбольне громадянство на російське.

Перший гол в історії збірної СНД забив абхазець Ахрік Цвейба. На той момент він грав за київське «Динамо» - і у серпні 1992-го навіть зіграє один матч за збірну України. А потім, як і Никифоров, опиниться в російських клубах і російській збірній – встановивши, напевно, найунікальніше досягнення (грав за чотири збірні – СРСР, СНД, Україна, Росія).

12 лютого СНДшники відправилися до Ізраїлю, де у матчі з місцевою збірною Никифоров відіграв увесь поєдинок. 17-го – візит до Іспанії, на валенсійський «Луїс Касанова» (нині знову відомий як «Месталья»). Тут наших побільшало. В основі разом із Цвейбою вийшли колишній киянин, а на той момент гравець «Рейнджерс» Олег Кузнецов і уродженець Кіровограду, екс-гравець «Шахтаря», півзахисник «Манчестер Юнайтед» Андрій Канчельскіс. Кузнецов в 1993-94-му трохи пограв і в Україні і за збірну України. А от Канчельскіс, не маючи взагалі ніякого відношення до Росії – народився в УРСР, грав за українські та англійські клуби, – став гравцем тамтешньої збірної.

Наступний матч відбувся 29 квітня в Москві з англійцями. Збірну СНД вивів на поле із капітанською пов’язкою партнер Кузнецова по київському «Динамо» і «Рейнджерс», недавній чемпіон Італії Олексй Михайличенко. В недалекому майбутньому Олексій зіграє і за збірну України, а у 2000-х Олексій Олександрович її навіть тренуватиме.

Крім Михайличенка, Канчельскіса та Цвейби проти збірної Англії зіграли два луганчанина – Віктор Онопко та Сергій Юран. Перший, екс-гірник, уже грав в «Спартаку» - тому звісно що після Євро-92 він з легкістю прийняв російське футбольне громадянство. Юран, екс-київський динамівець, тоді був гравцем «Бенфіки» - але теж опинився в російській збірній.

На заміну вийшов уродженець Дніпропетровська і колишній гравець «Дніпра», а в 1992-му – німецького «Дуйсбурга», Володимир Лютий. Його «збірна» доля склалася дуже просто – після Євро-92 гравця не викликали ні до збірної України, ні до якоїсь іншої національної команди. Можливо, причиною цього був вік (30 років, як-не-як), можливо, рівень гри футболіста…

Сьомий – і останній – офіційний товариський поєдинок збірна СНД провела 3-го червня із данцями, які на той момент вже отримали звістку про своє включення у число фіналістів Євро-92. Тобто фактично грала уже збірна, заявлена на Євро. Крім інших українців, у матчі з Данією провів на полі усі 90 хвилин уродженець села Марківка, що в Роздільнянському районі Одещини, Ігор Добровольський. Як ви вже здогадалися, після Євро він опиниться в збірній Росії.

В заявці збірної СНД на Євро-92 були:

- Цвейба;

- Кузнецов;

- Михайличенко (капітан);

- Канчельскіс;

- Добровольський;

- Юран;

- Лютий;

- Онопко.

В матчі з чинними чемпіонам світу, збірною Німеччини, зіграли всі, крім Юрана (шестеро в основі, Онопко в перерві замінив Лютого). Добровольський забив гол з пенальті, Онопко фактично привіз гол у ворота збірної СНД – саме з його втрати розпочалася атака, що завершилася штрафним і голом Хесслера.

Проти чинних чемпіонів Європи, нідерландців, зіграли усі, крім Лютого. Всі в основі, Юрана замінили на 65-й хвилині. Останній матч в історії збірної СНД, з шотландцями, відіграли (причому від початку до кінця) шість із восьми – Цвейба і Лютий залишилися в запасі. Дві нічиї і поразка, один забитий гол (одеситом Добровольським) і останнє місце в групі. Такою виявилася історія збірної СНД.

І такою могла б виявитися рання історія збірної України. Додамо до списку учасників Євро ще Никифорова. Ну як, непогана основа для команди на відбір до ЧС-94? Але, на жаль, українські футбольні чиновники програли боротьбу і за той відбір, і за тих гравців. А, може, не дуже й вели ту боротьбу…