Ігор Циганик: Якби зараз коментатори помилялись так, як ми, то їх би познімали з ефіру


Ведучий "Профутболу" про свій коментаторський досвід

Ігор Циганик: Якби зараз коментатори помилялись так, як ми, то їх би познімали з ефіру


20 травня 2009 року. Стадіон “Шюкрю Сарачоглу” в Стамбулі. Українська команда - донецький “Шахтар” - вперше за історію незалежності країни виграє єврокубковий трофей. Емоції зашкалюють. І одними з тих, хто їх транслюють українським вболівальникам, є коментатори Роберто Моралес та Ігор Циганик. “…тоді я головного арбітра Луїса Медіну Кантальєхо назвав Мандальєхо в кінці матчу. В роті пересохло, так хотіли виграти” – пригадує з усмішкою Ігор. Як коментатор з більш ніж десятирічним стажем, який за мікрофоном уже не працює, зараз він має можливість подивитись на професією збоку та проаналізувати власний шлях у ній. Про свій погляд на коментаторську освіту, досвід і навіть ляпи Ігор Циганик розповів в ексклюзивному інтерв’ю UA-Футбол.

- Ігорю, ви навчались на факультеті журналістики у Львові, паралельно працюючи в газеті “Експрес”. Проте коментаторський досвід почали здобувати тільки в Києві.

В 2003 році мене взяли на посаду кореспондента в програму “Наш футбол” на телеканалі “УТ-1”. Влітку - це якраз період відпусток, - до мене підійшов Сергій Савелій і каже: “Ну шо, молодий? Настала твоя черга. Їдемо до Львова”. Поїхали на матч “Карпати” - “Шахтар”. Савелій випустив мене в ефір під свою відповідальність.

- Без попередньої підготовки?!

Чому без? Були проби. Побачили, що я добре володію мовою, маю сформований голос, розуміюся на футболі. Вирішили випробувати. До того моя перша проба була під диктофон для себе. Таких я зробив напевно штук 30-40, перш ніж дати оцінити керівництву. Вони послухали і згодом мене стали випускати в ефір. Так я відкоментував ще декілька матчів чемпіонату України того сезону, після якого було Євро-2004. На цей турнір відбирали коментаторів. Взяли Дерепу, Джулая, який коментував більшість матчів. Решту ігор коментували в парі я, Палій і Черепін. Ми чергувались. Оце була перша достатньо серйозна школа.

- Молодим, очевидно, тоді довіряли…

Нам пощастило більше. Радянська школа коментування відійшла і був вакуум, який потрібно було кимось заповнювати. Наступному поколінню було вже складніше, бо треба було вигравати конкуренцію. В нас її і не було, якщо чесно. Нас простіше запускали в ефір, до нас поблажливіше ставилися, щоб ми виговорювалися. Проте, якби зараз коментатори помилялись в ефірі так, як це робили ми, то їх би познімали з ефіру. А ми мали можливість вибудувати свій стиль.

Я, наприклад, з дитинства пам’ятаю польських коментаторів – їхню експресію, те як вони “накручували” гру. Їхня робота була мені близька, бо я сам експресивна людина. І на початках я теж пробував так робити, але це було дуже штучно. Проте з часом це відшліфовується і ти знаходиш свій темпоритм, стаєш пізнаваним. Найважливіше для коментатора – бути пізнаваним.

Ігор Циганик

***

- Ігорю, як ви вважаєте, факультети журналістики можуть виховати спортивного коментатора чи для цього треба шукати інші шляхи?

Я взагалі вважаю, що всі наші факультети журналістики дуже відірвані від практики. З першого курсу студенти повинні виконувати практичні завдання, бути прив’язаними до якоїсь редакції, колективу, щоб навчитись жити в ньому, працювати в ньому.

Щоб тебе впустили в ефір, треба пройти дуже великий шлях. Я взагалі не пам’ятаю, що говорив на своєму першому ефірі. Це не так просто, але і не так складно. Цьому можна навчити. Якби на кожному факультеті журналістики, починаючи з 3-4 курсу, був спецкурс коментаторства, люди після закінчення вишу мали хоча б розуміння того, що це таке. Поки його немає.

- А який вигляд мали б мати ці спецкурси?

Є дуже багато методик з викладання коментаторства. Сам можу написати цілу роботу на основі власного досвіду. Що треба, як треба, що головне, що не головне. Але це буде виключно моя точка зору. Якщо залучити п’ятьох-шістьох коментаторів, які раз чи два рази в тиждень проводили б заняття зі студентами, давали можливість попрактикуватись за мікрофоном, був би зовсім інший результат.

Ігор Циганик

- Можна також спробувати свої сили в конкурсі коментаторів…

Я проти конкурсів коментаторів. Ми ж не проводимо конкурсів лікарів, архітекторів і так далі. Це журналістика. Далі ти починаєш розвиватись в потрібному напрямку. Коментаторство – уміння цікаво передати інформацію і спробувати проаналізувати події на полі в прямому ефірі. Ти повинен мати базові знання і розуміти специфіку. Повторюсь: це журналістика –- знайти, обробити і передати інформацію.

- Але ж конкурси дають результат. Панасюк, Михайлюк, які прийшли через “СТБ”. В тій же Росії завдяки конкурсам з’явилось багато хороших коментаторів.

Росія і Україна – різні речі. В Росії школі коментаторства приблизно 80 років. Люди набили свої штампи, там були приклади, за якими можна вчитись. І коментували там видатні актори – люди, які так само пройшли школу. В Росії уже був фундамент. Україномовне коментаторство почало зароджуватись в 90-х роках. Воно дуже молоде. В нас немає стількох штампів. В нас мова тільки олюднюється. Раніше вона була книжково-літературною, а зараз стає живою.

До того ж частина російських коментаторів теж закінчили журналістику. Той же Андронов, який закінчив МДУ.

- А Розанов? Він же прийшов через конкурс

Я не схильний вважати його суперкоментатором. Він працював деякий час в Україні, але я не скажу, що хтось виріс із тих, хто з ним був у одному колективі.

Панасюк і Михайлюк дуже довго росли. Михайлюка пам’ятаю по роботі на “Мегаспорті”. Він виріс на цьому каналі. Там був величезний потік матчів, серйозна конкуренція. І в такому середовищі він поступово прогресував.

А решта коментаторів - журналісти: Гливинський, Вацко, Джулай, Босянок, Савелій, Дерепа. Здебільшого ті, хто пройшов конкурс коментаторів – сіра маса. Вважаю, що ми (спортивна редакція телеканалу 2+2, де працює Ігор, - авт.) пішли правильним шляхом. Всі наші хлопці, які коментують, мають журналістську або філологічну освіту. Вони універсалізовуються і ростуть.

***

- Як легше коментувати: самому чи в парі?

Мені завжди було легше самому. Я дуже швидко говорю і за мною важко комусь встигнути. Хоча вважаю це своєю позитивною рисою. Ось із Роберто Моралесом в нас був абсолютний контраст. Незважаючи на те, що він чилієць, Моралес абсолютно спокійний, виважений, педантично готується до матчу, у нього немає неточностей. І в нас вийшло так: я міг “накрутити”, а він це все заспокоює, аналізує - вдавалось дуже здорово. З ним мені було найкомфортніше працювати.

- Впродовж кар’єри якось змінювався процес підготовки до матчу?

Ніяк не змінювався. Якщо говорити пафосно, ти готуєшся впродовж усього життя: кожен день читаєш новини, щось занотовуєш - складаєш певну картинку. Коли за десять хвилин до початку матчу ти читаєш склади команд, то уже маєш знати все про кожного з футболістів. Тоді спокійно сідаєш і коментуєш.

Моя теорія коментування така: потрібно розповісти історію одного матчу від стартового і до фінального свистка. Впродовж гри ти коментуєш поєдинок, вплітаючи різноманітні історії, моменти, епізоди. Важливий і аналіз гри. Якщо, наприклад, ти помітив на початку матчу якусь деталь в грі команд, озвучив її і вона зіграла в середині поєдинку, то ти коментатор високого рівня. Якщо помітив, що правий захисник провалюється, а з-під нього згодом забили гол, ти хороший коментатор.

- На вашу думку, які три найважливіші компоненти має мати коментатор?

Перше – мова. Без неї нікуди. Це дуже складний компонент – мову треба відчувати. Друге – голос. Він має бути поставленим. Коментатор повинен ним вміти грати. Чим вища амплітуда, тим правильніше. Третє – багаж знань. Треба жити футболом, цікавитись ним.

Загалом має бути органічність – коментатор повинен зливатись із матчем, з тим, про кого він розповідає. Слухач і глядач має відчувати, що людина за мікрофоном є частиною цього поєдинку.

- Що ви робите для підтримки чи розвитку цих компонентів?

Я нічим особливо не займався. Люблю багато читати: періодику, літературу. Так розвиваю мову. Щодо голосу, не вважаю, що він в мене поставлений правильно. Мені його стабілізувала практика, велика кількість роботи в ефірі. Щодо багажу знань, то я з 12 років збираю підшивки газет. Мені зараз 36. Уяви собі, я 24 роки збираю підшивки газет. Спочатку була “Спортивна газета”, потім “Спорт-Експрес”, “Український футбол”, “Команда”. Щоправда, зараз, в еру інтернету, менше їх купую.

Важливою для коментатора є практика. Я не коментую вже майже рік. Якщо зараз сяду в ефір з нашими коментаторами, вони виглядатимуть краще за мене. Вони в тонусі. Звісно, за деякий час я знову адаптуюсь і нижче свого рівня не опущуся.

Також не менш важливою від практики є харизма, сміливість висловити свою думку. В нас є коментатори, які бояться сказати свою точку зору, намагаються поверхнево прокоментувати. Як і в інших професіях, тут є люди, які роблять роботу на тому рівні, на якому їм пропонують – щоб не зіпсувати, але і не виділятись. Це дуже погано. В коментаторстві харизма має дуже велике значення. Твоє слово важливе. Ти повинен так його подати, щоб люди повірили, що це правда. Є багато журналістів з освітою, знанням мови і розумінням футболу, які через скутість перед аудиторією і камерою не можуть висловлюватись.

- А в вас не було такої скутості?

Я затятий галичанин. Маю дуже специфічний характер. Щоб переконати себе чи когось, готовий багато довбати. Не здамся задарма. Не вмію програвати по житті. Мене в футбол не беруть грати, бо я часто червоні картки отримую. Розумію, що не маю рації, але лізу в бійку, плююсь, обзиваюсь. Людям, які навколо мене живуть, напевно, дуже складно.

- Флегматику, дуже спокійній по житті людині, важче стати коментатором?

Чому? От Панасюк, царство йому небесне. Він абсолютний був флегматик. Проте я не бачив багато людей, які б так ретельно готувалися до матчів і вміли доводити свою думку, аргументувати її. В нього практично не було помилок в прямому ефірі. Розповідав і пояснював доступно. Мав дуже велику харизму.

- До речі, про помилки в ефірі. Розповісте про ваші?

Ой, ляпів було багато. У фіналі Кубка УЄФА-2009 головного арбітра Луїса Медіну Кантальєхо я назвав в кінці матчу Мандальєхо. В роті пересохло, так хотіли виграти. Луїса Гарсію і Харі Кьюелла, які грали в “Ліверпулі” на флангах, я назвав не вінгерами, а свінгерами.

- А взагалі через що ляпи трапляються в коментаторів?

Незібраність, тільки незібраність. Відсутність концентрації. Коли ти робиш свою роботу, знаючи, що ти її все одно зробиш і відволікаєшся на якісь моменти, завжди помилишся.

- Хороший коментатор – ерудований коментатор. Що полюбляєте читати, слухати, переглядати?

Недавно ось з великим задоволенням прочитав Фіцджеральда “Великий Гетсбі”. Ходив на концерт пам’яті Мозгового. Мені подобається українська музика – з естради Зінкевич, Яремчук, Мозговий, з сучасних гуртів – Океан Ельзи. В театрі імені Лесі Українки були на виставі “Люкс для іноземців” Бенюка та Хостікоєва. Можу навіть сказати, що зараз на футбол менше ходжу, ніж на такі дефіляди.

- Ігоре, з українським футболом і його специфікою та тонкощами, внутрішніми історіями ви вже знайомі давно. Не виникало у вас бажання написати коли-небудь книгу на основі цього?

Ні. Щоб це зробити, потрібно написати всю правду, а її я не готовий опублікувати. Є дуже багато людей, які себе в різний час по різному повели, але яких я поважаю дуже. Футбол – це така сфера, де так само дуже багато бруду. Так що думаю, що ні. Це моє життя, а я б не дуже хотів, щоб хтось копався в моєму житті. Хоча розповісти є що.

Слідкуйте за нами:

У статті: Ігор Циганик

Оцініть цей матеріал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (20)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
Олексин (Н.)
сказав би що про цю... та забанять...
Ответить
+1
-1
ser-gio (kiev)
ересь несет...
он - на безрыбье и рак рыба.
и необходимость журналистов в профессии - туфта. Его программа с Лабудой - это НЕСМАК и подигрывание низменным вкусам.
Поэтому он против конкурсов, ибо конъюнктурщик
Ответить
+1
-1
Усе буде добре (Київ)
Коментатор, в першу чергу, повинен бути особистістю. Причому доброзичливою особистістю. Без шапкозакидництва та містечкового шовінізму. Розбиратися у футболі. Коментувати те, що відбувається на полі, а не вихлюпувати на глядачів свій потік свідомості. Не калічити мову (українську чи російську). Чи є зараз такі коментатори в Україні? Немає! Ні на 2+2, ні на ахметовських футболах. Тому пропоную взагалі відмовитися від коментування та давати замість нього фоновий шум стадіону. Я, наприклад, відразу після оголошення складів команд звук виключаю.
Ответить
0
0
nivswat (Черкассы)
"Остальные игры комментировали в паре я, Палий и Черепин."
Ответить
0
0
TIRAN (Донецк)
[quote datetime=" 09.06.2016 19:57 " author="ziko69 (Ровно)"] " На 2+2 не умеют комментировать. Я по ТВ вижу момент и что произошло, а они на стадионе как слепые или в футболе слабые??!!. Да и передачу он ведет тоже ужасно. Темы хорошие, но преподносит не очень, нет связи с экспертами все как-то порвано. На футболах приятнее смотреть матчи. Хотя о вкусах не спорят, может и такое кому-то нравится." [/quote]потому что ответ кроется в названии каналов: 2+2 - для младшего школьного возраста, Футболы - для людей, любящих футбол и в нём разбирающихся
Ответить
+2
-1
ziko69 (Ровно)
На 2+2 не умеют комментировать. Я по ТВ вижу момент и что произошло, а они на стадионе как слепые или в футболе слабые??!!. Да и передачу он ведет тоже ужасно. Темы хорошие, но преподносит не очень, нет связи с экспертами все как-то порвано. На футболах приятнее смотреть матчи. Хотя о вкусах не спорят, может и такое кому-то нравится.
Ответить
+3
-1
football_test (Киев)
test
Ответить
0
0
sneg777 (Умань)
Чорт чортом! Чого він досягнув щоб про нього писати на футбольному сайті!? Скоро про болбоїв будуть писати...
Ответить
+4
-1
Кваша73 (Придніпров'я)
Не поймите превратно, сейчас идёт 6 сезон "Игры престолов"
Ответить
0
-3
Я живой! (Кам'янське)
Понимаю, что не прав, но лезу в драку, плююсь, обзываюсь. Людям, которые вокруг меня живут, наверное, очень сложно.

Це дуже помітно у кожному ефірі "ПроФутбол".
Ответить
+2
-1
TIRAN (Донецк)
Луиса Гарсию и Хари Кьюэлла, которые играли в "Ливерпуле" на флангах, я назвал не вингерами, а свингерами.
ну, как говорится, по дедушке Фре))))
Ответить
+1
0
Кваша73 (Придніпров'я)
Так вот ты какой, дедушка Уолдер Фрей)))
Ответить
+1
0
TIRAN (Донецк)
Кстати, если Луческу - Цыган (ык), то Цыганык - Лучес (ку). Как-то так )))
+2
-3
footboliare (Мир город)
Найважливіше для коментатора - бути професіоналом. І якраз радянська школа, давала таких професіоналів. Зітхати, що в Росії, школі коментування 80 років, а в Україні лише з 90-х і то її нема, це неправда. Українські коментатори також виходили з радянської школи, є багато відео, де україномовні коментатори коментують радянські матчі. Інша справа, що в 90-х занехали цю всю справу і в принципі, якісно не відродили. Дуже мало якісних, цікавих, змістовних коментаторів. Коментатори 2+2 програють коментаторам Футболів. На мою думку, коментатор має бути очима для глядача, слухача. Наповнювати трансляцію змістом, прикрашати матч, бути в унісон з тим, що відбувається на полі. Попадати в ноти, якщо провести паралель з музикою.
Коментаторам потрібно частіше аналізувати свою роботу. Наприклад, виключити картинку і прослухати СЕБЕ після матчу. Якщо коментатор без картинки може зрозуміти про що йдеться ) тоді добре, а якщо це буде просто набір розкиданих фраз та слів, то потрібно робити висновки. Є один коментатор на Футболах, який любить помовчати в ефірі і прокидається, коли епізод вже минув. Таке не годиться, нехай для Радіо прокоментує матч, його завтра звільнять. Якщо коментатор може коментувати матчі для радіо, це хороший коментатор. Принаймні можна бути впевненим, що дурниць він не верзе і передає зміст матчу. Інтонація, швидкість мови, тембр голосу це все також має значення і повинно ставитись в навчанні. Навчання в Україні, взагалі відірване від реальності, від потреб ринку.

Ответить
+4
0
TIRAN (Донецк)
Робiне, влучно в цiль!
Ответить
+1
0
biancoceleste (Мариуполь)
Слышал я тебя на "Мегаспорте", помню коронное слово "шанс",когда опасный момент у ворот,постоянно кричал.В общем нормальный комментатор был,но очень посредственно,до Джулая,Босянка и Михайлюка очень далеко...
Ответить
+3
-1
TIRAN (Донецк)
"Считаю, что мы (спортивная редакция телеканала "2 + 2", где работает Игорь, - авт.) пошли по правильному пути. Все наши ребята, которые комментируют, имеют журналистское или филологическое образование. Они универсализируются и растут." (с)

трансляции на телеканале "4" можно смотреть без звука, если нет альтернативы


Не умею проигрывать по жизни. Меня в футбол не берут играть, я часто красные карточки получаю. Понимаю, что не прав, но лезу в драку, плююсь, обзываюсь.


в эфире у Слюнявыка тоже пена брызжет


а насчёт Розанова - без комментариев!))))

Ответить
+9
-2
Хомут Вова (Львів)
- А Розанов? Он пришел через конкурс
Я не склонен считать его суперкоментатором.
Якщо не він, то хто ж тоді суперкоментатор??
Ответить
+10
-1
rooos11 (Любомль)
Ех...жаль, що він вже не коментує. Хоть він часом схожий на скаженого шизофреніка, але крім нього і Вацко в Україні коментаторів більше немає!!! І ще одне (стосується коментаторів 2+2): називайте, будь-ласка, нас ВОЛИНЯНИ ( а не типу волинці, луганці, полтавці і т.д.). Ви ж, не говорите на львівян - львівці, а на киян - киянці.

Ответить
+4
-5
Ramses-ua (Запорожье)
Мда... Наши свингеры тоже не плохи))
Ответить
+6
0


Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...