Ващук: Мій відхід в Спартак зробив міні-революцію в Динамо

Колишній захисник "Динамо" і збірної України Владислав Ващук згадав доленосні моменти: відхід з "Спартака", варіанти з продовженням кар'єри і повернення в Динамо.

Контракт в "Спартаку" не продовжили. Чому Червіченко різко змінив ставлення до мене - можу тільки здогадуватися з висоти сьогоднішнього свого досвіду. Ігрові результати навряд чи вплинули - він розумів, що бере травмованого гравця. Що потрібно час. Але буквально через кілька тижнів після переходу, я зрозумів - з команди він мене забере. Можливо, комусь пообіцяв. Можливо, з якихось інших своїх міркувань.

Причина була настільки абсурдною, що я навіть не відразу зрозумів про що це він. Президент клубу звинуватив мене в тому, що я "здав гру з "Ураланом"! Причому, "не за гроші, а за дружбу"! Мовляв, ти з Шалімовим і Писарєвим на дні народження у Парфьонова поруч сидів, а вони були зацікавленими особами, в тому щоб "Уралан" виграв. Гру, до речі, зіграли внічию. І більшого марення я в своєму житті не чув.

В "Майнці" я пробув трохи більше півтора місяця. Команда тільки вийшла в Бундеслігу, тренером був Юрген Клопп. Дуже амбітний, харизматичний, яскравий тренер. Я йому дуже сподобався, сподобалося моє бачення гри, але грошей на мене у команди не вистачило. У німців все строго - є, наприклад, два мільйони євро на гравців, і ні копійкою більше не витрачається. Керівництво команди прийняло рішення викупити контракт свого вихованця з бременського "Вердера", і на мене вже нічого не залишилося. На ЧС-2006 Клопп підійшов до мене, сказав що дуже шкодує, що у нас тоді не вийшло. Що я - талановитий гравець. Було дуже приємно, не приховую.

В "Фейєноорді" теж був перегляд. Всім все сподобалося, але в клубі тоді було одне правило - захисник повинен бути не менше 185 см зросту. Це філософія "Фейєноорда" - футбол повинен бути видовищним. Бутси на підборах ще не винайшли і я в Голландії не залишився.

У Китаї запропонували непристойно багато грошей. Після першого ж перегляду контракт був готовий, але ще зійшовши з трапа літака в Пекіні, я зрозумів - не залишуся тут ні за які мільйони.

Трансферне вікно закрилося - і я повернувся до Києва.

У Києві я опинився ізгоєм. Всі ті, хто вчора тиснув руку, сором'язливо відводили очі - ну, ти ж розумієш ... На базу "Динамо", природно, вхід був заборонений. Фанати кричали услід "Юда" і "м'ясо". Простий похід в магазин перетворювався в важку задачу.

Що стосується друзів - футболістів, то тут ситуація була зовсім інша. Мій відхід у "Спартак" зробив міні-революцію в "Динамо". Всі контракти українців були переглянуті в бік збільшення, з'явилися дійсно великі зарплати. До цього заробіток мали тільки іноземці, українські гравці заробляли в п'ять, а то і в десять разів менше. Так що пацани, якщо чесно, були вдячні.

Тренувався я кожен день. Сам. Тренувався всюди. І на полі спортінтернату, на шкільних якихось полях, на сходах республіканського стадіону. Грав з аматорами і любителями, просто з хлопцями у дворах... у мене була одна задача - не втратити форму.

Дуже вдячний Інні Кравець, чемпіонці світу зі стрибків. Вона тоді зі мною займалася, підтримувала віру, що все буде добре. Спортсмени-професіонали дивилися на все це з жалем, але я не дозволяв собі звертати на це увагу. Тренувався і все.

Коли запропонували грати в "Чорноморці" - навіть не думав. І поїхав в Одесу. Як дуже багато тоді подумали - для того, щоб безславно завершувати свою футбольну кар'єру..., - написав Ващук в Facebook