Решко: Лобановський був нереальним психологом, він міг змусити футболіста вичавити з себе максимум

Стефан Решко, який виступав за "Динамо" з 1971 по 1978 рік, поділився спогадами про Валерія Лобановського.

"Якщо не помиляюся, в "Динамо" Валерій Лобановський з'явився в 1973 році, після того як команда програла в Кубку "Арарату". Севідова усунули, а Лобановський спочатку просто їздив з командою на кілька ігор, як би в ролі консультанта, тому що як головного тренера його не представляли. Він їздив і придивлявся, в тренувальний процес не втручався. Так було 2-3 гри, а вже восени перед матчами з "Штутгартом" він почав керувати командою. У Києві ми виграли 2:0, але на виїзді поступилися 0:3. Він перед матчем провів з нами одне тренування, перед грою заняття було дуже інтенсивним. Але на промерзлому полі ми програли, бутси теж виявилися не готові до такої погоди. Так відбулося наше знайомство з Лобановським, а в 1974 році на перших зимових зборах він став повноправним головним тренером "Динамо".

Найбільш пам'ятними матчами з Лобановським в "Динамо" вважаю для мене і для команди гри за Суперкубок УЄФА проти "Баварії". На виїзді ми зіграли не видовищно, але на результат. Блохін забив красивий гол, який потім довго крутили в Європі. Мені ж треба було познайомитися з легендарним форвардом німців Гердом Мюллером, який до цього забив 7 голів у ворота збірної СРСР. Мені треба було його опікати персонально, тому запам'яталася індивідуальна установка від Васильовича. Він тоді сказав, що м'яч в цій грі мене не цікавить. Моя задача була бути тінню Мюллера. Лобановський був до цього в Німеччині, добре його вивчив і потім передавав інформацію мені. Він сказав, що якщо Мюллер не заб'є, в "Баварії" більше ніхто не заб'є, тому що вся гра суперника будувалася через нього. Якщо він піде на лавку, ти за ним, говорив Лобановський. Журналісти потім навіть придумали і приписували Лобановському цитату: «Мюллер в душову, Решко теж в душову і почухай йому спинку».

Матчі з "Баварією" вважаю найкращими і найбільш пам'ятними з Лобановським в "Динамо". Було тоді велике й політичне підґрунтя, тому що в СРСР відзначали 30-річчя перемоги на фашистською Німеччиною. Перед матчем-відповіддю, на яку було подано 500 тисяч заявок на квитки, до нас в роздягальню заходили партійні діячі і говорили, що ми не маємо права програти "Баварії". У підсумку в Києві перемога була за нами - 2:0.

Лобановський був нереальним психологом. Він міг змусити футболіста вичавити з себе максимум, і навіть більше. В індивідуальних бесідах він кожному говорив, що від нього залежить результат. У цьому був його феномен, і не тільки в тому, щоб розповісти, як грати і назвати склад. Його установки на ігри були такими, що після цього ми виходили на поле і просто виносили своїх суперників. Там, де німець міг піти ногою, ми йшли головою", - сказав Решко.