Мальдіні: Шевченко був міфом, і не тільки для фанів Мілана. Величина світового масштабу

Легендарний капітан "Мілана" Паоло Мальдіні розповів про Андрія Шевченка - легендарного форварда "россонері", який зараз тренує збірну України.

– Пам’ятаєте, коли перший раз побачили Шевченка?

- Я бачив, як він грав за "Динамо" в Лізі Чемпіонів, забив три м’ячі. Всі про нього говорили. Ходили чутки, що він може стати гравцем "Мілана", тому нам в команді було дуже цікаво.

– Перші враження про Шеву?

- Йому спочатку було непросто. Інша мова, інша кухня, інші правила поведінки. "Динамо" і "Мілан" — абсолютні протилежності, різні світи. Йому дуже допоміг Резо Чохонелідзе. Він приїхав з Шевченком, говорив по-італійськи. І гра, звичайно, теж допомогла. Шева з ходу почав показувати свою силу на полі, і це допомогло йому швидко влитися в команду.

– Ви взяли над ним опіку?

- Йому всі допомагали. Ми всі в команді заради однієї мети. Звичайно, допомагали новачкам, особливо легіонерам. Кожен намагався зробити так, щоб він адаптувався якомога швидше.

– 25 мільйонів доларів — дуже великі гроші для 1999-го року. Ви розуміли, що це можуть бути викинуті на вітер гроші?

- Ми зрозуміли, що він буде суперзіркою ще до знайомства, коли дивилися матчі "Динамо" по телевізору. А на тренуваннях стало очевидно, що це особливий футболіст. У нього була чудова фізична підготовка. Часто легіонерам складно справлятися з навантаженнями в Італії, але Шева просив працювати більше — він звик до методів "Динамо". Фізично і ментально він вже був готовий грати за велику команду, за Мілан.

– В Україні вважали, що Шевченко — досить інтелектуальний футболіст, щоб грати на високому рівні. Цей інтелект проявився в "Мілані"?

- Футболістам зі Східної Європи складно в Італії. Але зараз я пригадую, як прийшов Шева, і не пам’ятаю, що у нього були якісь труднощі. Він швидко перейнявся італійським менталітетом. А те, що він робив на полі, як я вже говорив, прискорило процес адаптації. Без сумніву, він проявив свій інтелект на полі.

А ще він досить швидко вивчив італійську мову. Це теж важливо — футболіст повинен спілкуватися з командою.

– У наших легіонерів було дуже багато проблем через свободу, яка з’являлася у них за кордоном. Що скажете про Шевченка?

- Так, свобода може закрутити голову, збити зі шляху. У "Мілані" дозволяли гравцям робити все, що вони хочуть, але стежили за порядком, за професіоналізмом. Таке правильне поєднання свободи і серйозності. Шеві було досить спостерігати за досвідченими футболістами, дотримуватися того ж курсу, що і вони.

– Було помітно, що цей футболіст може виграти Золотий м’яч?

- Звичайно, ми сподівалися на це. Він грав на найвищому рівні, "Мілан" перемагав — так що ми сподівалися. Ми одразу зрозуміли, що у нього буде велика кар’єра, що він може в майбутньому взяти Золотий м’яч.

– "Мілан" — це збірна зірок. Кожен заслуговує Золотий м’яч. І всі вони працюють на одну людину. Не було ревнощів?

- Ну це не зовсім так. У нападі було багато класних гравців: Індзагі, Креспо, Томассон, Рівалдо. Наша команда не була заточена під одного нападника. Ми всі виходили на поле з однією метою — перемогти. Грали найсильніші, і ніколи не було сумнівів, що Шева може залишитися в запасі, тому що він був кращим.

– Ким є Шева для уболівальників "Мілана"?

- Шева — один з міфів для наших фанів. І не тільки для них — для всіх італійців, для всіх в світі. Він — величина світового масштабу.

– Захисники дуже рідко отримують Золотий м’яч. Ви шкодуєте, що у вас його немає?

Очевидно, що у нападників є перевага — голи. Захисникам потрібно зробити щось неймовірне, щоб про них заговорили. Нападнику, наприклад, в зарубіжному чемпіонаті легше заявити про себе на весь світ — потрібно просто багато забивати. Золотий м’яч — індивідуальна премія, а я завжди вважав, що футбол — командний вид спорту. Я хотів перемагати з командою. Так що я не шкодую про відсутність Золотого м’яча. Я дуже багато виграв з "Міланом".