''Матч Смерті'' львівського ледаря. Історія Зігмунта Штойєрмана


Трагедія футболіста крізь призму трагедії львівського спорту

''Матч Смерті'' львівського ледаря. Історія Зігмунта Штойєрмана

Леон Вургафт Автор UA-Футбол

Перемоги київського "Динамо", "Црвени Звезди", "Стяуа", 13 Кубків Чемпіонів гандбольного київського "Спартака", перемоги Східної Європи в баскетболі, хокеї, на Олімпійських іграх - навіть ці успіхи 60-90-х років не зменшують біль втрати 20-30-х. Тоді у нових державах, створених на уламках Австро-Угорської та Російської Імперій, відбувся вибух патріотизму, націоналізму. А висловлювати його в цих бідних та недосвідчених в державному будівництві країнах залишалося лише спортом. Тож спорт став політикою та інструментом боротьби вже давно. Як і причиною національної гордості.

Спортивні клуби з'являлися один за одним, про спорт розмовляли на кожному розі, в кожному кафе. Про будь-який спорт. Справді, яка різниця - удари кулаками по голові або ногами по м'ячу, стрибки з жердинами або в пісок? Головне не як, а для чого. Для прославлення свого будинку, кварталу, міста, країни. Прославлення фізичної сили, сили духу, людських можливостей. Адже патріотизм починався з власної квартири, а шлях до межі можливостей - з розбігу до першого стрибка. Make Sport, Not War - неоголошений, але точний девіз того періоду. І Львів перебував в авангарді руху.

''Матч Смерті'' львівського ледаря. Історія Зігмунта Штойєрмана - изображение 1

Спільний початок

Польський журналіст Міхал Зіхларж назвав Львів "Меккою польського футболу", його "авангардом", "місцем народження". Його німецький колега Мартін Бранд - "колискою" та "серцем". Справедливо. Та й не лише польського. Австрійська влада на межі 19-20 століть була, мабуть, найгуманнішою в історії України. Зокрема, і до Львова. Як наслідок - перші польські та українські клуби були засновані тут. Перший справжній футбольний м'яч та збірник правил були привезені з Англії сюди. А зустріч Львова та Кракова у Стрийському парку в 1894-му році вважають початком свого футболу і Україна, і Польща.

Народам Австро-Угорщини дозволяли самовираження. Дозволяли організації, паради, придбання та ремонт інфраструктури. Зокрема, й стадіонів. І у Львові, який письменник, уродженець Бродів Йозеф Рот назвав "барвистою точкою Східної Європи" та "маленьким уособленням великого світу", самовираження було особливо яскравим. Справді, в якому тоді ще місті Європи були чотири домінантні національні сили? Австрійська влада, 80 тисяч поляків, 45 тисяч євреїв, 30 тисяч українців (згідно з цензом 1900-го року) створювали унікальний калейдоскоп, в якому знаходилося місце всім кольорам.

Звісно, не все було мирно. У всіх слов'янських колоніях Відня спортивні організації "Сокіл" ставили за мету спортивну та ідеологічну підготовку своєї молоді для майбутньої боротьби. Звісно, таку мету ставила й українська організація "Сокіл", потім перейменована на "Сокіл-Батько" (цікаво, що найміцніше вона дружила з чехами). Галицький лев, сокіл з гантелями та обрамлення в жовто-синіх кольорах... Тобто спорт, галицький та український патріотизм на емблемі. Який перебував в протиріччі з польським і не знаходив спільну мову з єврейськими рухами.

''Матч Смерті'' львівського ледаря. Історія Зігмунта Штойєрмана - изображение 2

Клубний Клондайк

Львівські клуби зростали та досягали значних успіхів. Протягом перших 11-ти років 20-го століття були засновані польські "Чарні", "Лехія" та "Погонь", єврейська "Хасмонея", українська "Україна", німецький "ВІС". Вже у чемпіонаті Польщі "Погонь" взяла чотири трофеї чемпіона поспіль, "Чарні", "Лехія" та "Хасмонея" також грали у Вищому дивізіоні (лише Варшава та Краків теж делегували чотири команди). При цьому всі національні клуби ворогували між собою, часто закінчуючи матчі сутичками. А організувати товариські матчі примирення не завжди вдавалося.

У Львові полюбляли футбол настільки, що зірка "Погоні" Вацлав Кухар навіть виїжджав з фронту Першої Світової війни на товариські матчі. У Львові спалахнув перший великий скандал польського футболу. Звільнений з "Хасмонеї" (згідно з чутками, за контрабанду сигарет) в 1925-му році головний тренер Фрідріх Керр звинуватив всі львівські клуби в забороненому тоді сплачуванні зарплатні гравцям. Дев'ять гравців "Хасмонеї" були дискваліфіковані, як і ще кілька гравців інших клубів. А Польський Футбольний Союз прийняв рішення кардинально змінити формат чемпіонату.

"Україна" так жодного разу і не пробилася до Вищого дивізіону. І з погіршенням ставлення влади її шанси лише знижувалися. Зате в першому сезоні об'єднаної ліги, майбутньої Екстракласи, три з 14-ти клубів представляли Львів - "Хасмонея", "Погонь", "Чарні". Лише Варшаві вдалося таке ж. І три клуби представляли меншини. "Хасмонея", також єврейська краківська "Ютженка" та німецька "Катовіце". "Хасмонеї" не вражали, в першому сезоні посівши 11-те місце, а в другому - 13-те (виліт). Зате пишалися найбільшим стадіоном у Львові на 11 тисяч глядачів - майбутнім "Торпедо".

''Матч Смерті'' львівського ледаря. Історія Зігмунта Штойєрмана - изображение 3

І бомбардиром.

Молодший Хуліган

Зігмунт Штойєрман народився в 1899-му році в Самборі. Його батько Йозеф був відомим адвокатом і навіть мером міста. Дві його сестри стали відомими акторками, одна з них - Залка (Соломія) - сценаристом в Голлівуді та подругою Грети Гарбо. А ім'ям старшого брата Едуарда - піаніста, композитора та викладача музики, названо премію, що вручається відмінникам славнозвісної Нью-Йоркської школи Джульярд. Едуард навчався вдома і спочатку почувався ніяково, незвично в суспільстві. Проте, став публічною людиною. А молодший брат обожнював публіку, але ще більше - рідну домівку.

Зігмунт марив лише про одне заняття, яке батьки вважали хуліганством. З 12-ти років він грав в академії самбірської "Корони", під час змушеного навчання на економіста у Відні більше грав за місцеві клуби, ніж вчився. І після участі в польсько-радянській війні 1920/21 років повернувся до "Корони". А надалі на 13 років став легендою львівської "Хасмонеї". За ті два сезони у Вищому дивізіоні він забив 41 м'яч, і лише тоді вирішив спробувати себе у варшавській "Легії". Але незабаром, попри вісім м'ячів в 17-ти матчах, повернувся до Львова. А після "Хасмонеї" - до Самбора, до тієї ж самої "Корони".

Ледачий хет-трик

183 сантиметри зросту і 85 кілограмів ваги сильно ускладнювали боротьбу з Зігмунтом. А його удар був просто гарматним. Згідно з легендою, вже в "Легії" в одному з матчів він шість разів влучав у стійки і поперечини і в підсумку ті зігнулися. Він став першим в історії ліги автором голу з прямого штрафного удару, в першому сезоні загалом забив сім таких. Також він один з двох гравців за всю історію збірної Польщі, які зробили хет-трик у своєму першому матчі. За 21 хвилину. А в другому (і останньому) новачок взяв на себе вирішальний пенальті в кінцівці і не схибив.

''Матч Смерті'' львівського ледаря. Історія Зігмунта Штойєрмана - изображение 4

Що ще він робив на полі? Правду кажучи, небагато. Він був ледачий, не полюбляв тренуватися і бігати взагалі. Не відпрацьовував в обороні. Подейкують, що під час матчу він частіше шукав погляд не на м'яч, а на дівчат на трибунах. Часто цитується заголовок Przeglad Sportowy тих років: "Як завжди ледачий, Штойєрман як завжди забив три голи". Але ж забивав. Часто та довго. Став першим гравцем "Легії", який забив у лізі після 30-річчя, найстарішим гравцем і автором голу в історії "Хасмонеї". І був улюбленцем вболівальників, що складали про нього пісні.

Польський журналіст Анджей Говаржевскі у своїй книзі розповідав: "Він був худим, але дуже сильним. І вродливим. Він був дуже популярним на стадіонах. Від його ударів суперники іноді втрачали свідомість як в нокауті в боксі. Він міг стати кумиром "Легії", вболівальники команди його обожнювали. Але він зруйнував тріо форвардів Ланко-Чижевські-Наврот, та й викликав обурення лінощами та романтичними пригодами. Тому вся команда виступила проти нього і змусила його піти". Втім, навряд чи Штойєрман особливо сумував. Шлях додому був ясний. Знову "Хасмонеї", знову "Корона".

Львівський "Матч Смерті"

Любов до домівки в підсумку стала для нього фатальною. Брат та сестри, які вже виїхали за океан, відчайдушно кликали його до себе. Керівники сіоністської "Хасмонеї" кликали до тодішньої Палестини. Але він не хотів їхати, хоча і заробляв мало роботою банківським клерком і вже точно - грою за "Корону". Після окупації Західної України радянськими військами і у зв'язку з небезпекою війни з гітлерівською Німеччиною його мати спромоглася виїхати до США. Але його, можливо, через участь в польсько-радянській війні, не відпустили. І Зігмунт в 40-річному віці грав вже за самбірське "Динамо".

Після вторгнення нацистської Німеччини він потрапив до Львівського гетто, найбільшого на території СРСР і третього у всій Східній Європі. Там знаходилися близько 140 тисяч осіб. 30 відсотків населення міста тулилися на 2.4 відсотка площі міста в нелюдських умовах, отримуючи їжу, яка приносила лише 180 калорій на день. Від "природних" (таку ситуацію важко назвати природною) причин та розстрілів гинули по 5-10 тисяч на день. Разом з тим, нацисти намагалися створити ілюзію нормального життя. Зокрема, і організовуючи футбольні матчі.

''Матч Смерті'' львівського ледаря. Історія Зігмунта Штойєрмана - изображение 5
З одним з них і пов'язана легенда, схожа на розповідь про легендарний київський "Матч Смерті". Як і там, тут забагато прогалин та сумнівів, які змушують зневіритися в історії. Повідомляється, що в матчі між збірною гетто та німецькими солдатами перші, вкомплектовані колишніми професійними гравцями, перемогли з рахунком 3:1, причому два голи забив Зігмунт. Також повідомляється, що незабаром він загинув від руки п'яного есесівця на вулицях гетто. Питання про причини залишається відкритим. Чи був причиною дубль в тому матчі? Навряд чи ми будь-коли дізнаємося точно.

В автобіографії Залка повідомляє й іншу версію. Можливо, Зігмунт насправді загинув в 1943-му році, коли на шляху до табору знищення намагався зістрибнути з поїзда. Саме тоді він був застрелений. Але чи так вже це важливо? Важливо підкреслити, що бурхливе спортивне життя Львова було жорстоко зруйноване. І ніколи вже не повернулося до колишнього рівня. Як не повернувся Зігмунт, як не повернулася і вся Східна Європа. Її спортивні перемоги після Другої Світової війни серйозні та значущі. Але могли б бути значно більшими. Якби не урагани, що прийшли зі Сходу та Заходу.

Оцініть цей матеріал:

Новини Футболу

Найкращі букмекери

Букмекер
Бонус