Самбірські уроки ЦСКА і халтура Спартака. Як московські гранди в Україні гроші заробляли


Історії давно минулих днів

Самбірські уроки ЦСКА і халтура Спартака. Як московські гранди в Україні гроші заробляли

В історії радянського футболу було не лише чимало цікавого, а й невідомого. І навіть секретного - того, що залишалося за лаштунками або взагалі мало гриф "Цілком таємно".

У 1990 році, коли на теренах СРСР тільки й чути було як про перебудову, гласність, плюралізм думок та демократію, ще два модних на той час поняття - кооперативний рух та госпрозрахунок вже знайшли втілення у футболі. Першим госпрозрахунковим клубом на безкрайніх союзних просторах став дніпропетровський "Дніпро", приклад якого невдовзі унаслідували запорізький "Металург", луцька "Волинь" та ще кілька українських представників. Однак у той час, коли наші клуби думали, як найефективніше перейти на самоокупність і заробляти копійчину завдяки різноманітним "ноу-хау", у російській столиці стали активно впроваджувати свої методи.

ЗА ПРИКЛАДОМ "ЛАСКОВОГО МАЯ"

Три московські клуби - "Спартак", "Динамо" та ЦСКА нічого іншого не придумали, як "зашибать деньгу" на футбольних полях інших міст та республік. Як здійснювали колись наскоки на Київську Русь війська хана Батия, так і футболісти з Москви приїздили на грошові гастролі до України. Схоже, дехто з них навіть вирішив перейняти досвід популярного на той час гурту "Ласковый Май", який гастролював по Союзу відразу кількома складами. Втім, чи варто дивуватися: на які лише хитрощі не підеш і чого тільки не зробиш, аби втамувати свої фінансові апетити! І це при тому, що московські футболісти вже у ті часи відносились до далеко не бідних персон. Навпаки - спартаківці, динамовці та армійці вважалися привілейованими особами, у яких зарплата, преміальні та усілякі відомчі нарахування (наприклад, у динамівців та армійців) складали від 400 до 1000 рублів щомісяця!

КОМЕРЦІЙНА "ХАЛТУРА" ЧЕРВОНО-БІЛИХ

Далеко не всі вболівальники з числа тих, хто пам'ятає матчі чемпіонату СРСР, були в курсі того, що багато команд вищої ліги намагалися заробити грошенят поза рамками цього турніру. Причому, деякі з них робили це активно. Точніше, вельми активно. Московський "Спартак", ставлення до якого в Україні із зрозумілих причин було досить неоднозначним, у своїх клубних колах навіть придумав визначення - "Спартак-К", де літера "к" означала "комерційний". Зазвичай до його складу входили як гравці дублю, так і ті, хто не завжди потрапляв до "основи". Ця команда вирушала у свої турне з однією лише метою - заробити грошенят, та ще й побільше. Щоправда, із зрозумілих причин на афішах назва "Спартак" була без букви "к". Бувало, що за один місяць цей склад червоно-білих проводив до десяти товариських матчів. Дехто з москвичів зовсім не цурався такого притаманного слюсарям-сантехнікам та електрикам визначення, як "халтура".

Навесні 1990-го року з метою зменшити казну українських клубів другої ліги та одного з райцентрів сурогатний "Спартак" приїздив в Україну аж тричі! Під час першого такого, березневого, візиту кожен вболівальник Миколаєва, Кіровограда та Кривого Рогу був переконаний, що саме його місто гості із Москви вибрали для того, аби позмагатися у майстерності на футбольному полі.

ТУРНЕ "З ІНТЕРЕСОМ" НА ЗАЗДРІСТЬ ЗІРКАМ НХЛ

Однак про те, що насправді "спартачі" здійснюють турне, як-то кажуть в Одесі, із "своим личным интересом", мало хто знав. Багато хто наївно сподівався побачити видовищну та безкомпромісну гру, яка стане справжньою прикрасою футболу. Та комерція є комерцією: зіграти три матчі за три дні (!) і знову майнути до Москви в очікуванні нових "халтур" - ось що було на меті у московських гастролерів. Їх навіть не цікавив результат! Треба ж такому статися: усім нашим представникам другої ліги вони поступилися з однаковим рахунком 0:1 - миколаївському "Суднобудівнику" (25 березня), кіровоградській "Зірці" (26 березня) і криворізькому "Кривбасу" (27 березня). У кожного матчу був один і той же сценарій: перший тайм завершувався з "сухим" нічийним рахунком, а єдиний гол забивався в останні 20-25 хвилин другого! У цій ситуації шкода простих вболівальників, які наївно вважали, що ніяких піддавків не було. Гастролерам же було начхати на результат - головне, що гроші у кишені! Подейкують, що за один такий матч футбольні послідовники "Ласкового Мая" отримували від 2 000 - 3 000 рублів мінімум до 10 000!

Самбірські уроки ЦСКА і халтура Спартака. Як московські гранди в Україні гроші заробляли - изображение 1Нападник "Суднобудівника" Сергій Морозов, який у поєдинку із "Спартаком" став автором єдиного голу, не забув про приїзд червоно-білих до Миколаєва.

- За тридцять років епізод з пенальті, який я реалізував у тому матчі, з пам’яті не стерся. Добре пам’ятаю, що забивав у протилежні від табло ворота. "Спартак" був у згаданій зустрічі не такий, щоб виявитися здатним грати добре, - висловлює свою версію Морозов. - Його футболісти не дотримувалися спортивного режиму, тому вони і програли нам та іншим суперникам у тому турне. Горілка та розгул не приведуть до перемоги, а тільки до поразки. Така моя думка.

Іван Балан, який був головним тренером "Суднобудівника", усіх подробиць візиту московських заробітчан до Миколаєва за три десятки років, що минули з того часу, не запам’ятав. Проте щільний графік виступів "Спартака" у трьох сусідніх областях його вразив.

- Тут навіть канадським професіоналам з НХЛ робити нічого! - жартома провів паралель Іван Дмитрович. - Ті виходять на лід через день, а спартаківці грали кожного дня!

"ШИБАЕВ - ШИБАЕТ, А ЧУДИН - ЧУДИТ"

У футбольних колах щодо комерційного "Спартака" тоді навіть жартували, обігруючи прізвища його футболістів. Мовляв, "зашибать деньгу" и "срубить "капусту" було легко, адже у складі були Шибаєв та Капустін. Грошей після турне по трьом містам було "пруд пруди", бо у воротах грав Прудников. А "почудить", програвши всім по 0:1 "спартачам" добре вдавалось, тому що у їхньому складі виступав Чудін.

Наступний вояж до України комерційний "Спартак" здійснив у квітні того ж 1990-го року. Під час другого приїзду червоно-білі мали намір зменшити казну мальовничого містечка Заліщики, що на Тернопільщині. 7 квітня у товариській грі із місцевим "Дністром", що виступав на любительському рівні, москвичі не програли - за рахунку 1:1 гравець заліщицької команди Анатолій Назаренко відзначився автоголом. Втім, для футболістів та вболівальників райцентру програш з мінімальним рахунком був неабияким щастям. Адже зіграти із чемпіоном СРСР, який завітав до тебе у гості, та ще й забити у його ворота - про це можна було тільки мріяти! Стриманою радість була лише у кількох людей із Заліщиків - тих, хто платив за цей приїзд гастролерам готівкою… Та й не лише нею - кажуть, і сільськогосподарський набір під назвою "м’ясце, сальце та яйце" до Москви теж відправився.

Через два тижні заліщицькі запаси харчів, либонь, скінчилися і "Спартак" знову прибув до Західної України. Цього разу - у Луцьк, який за півроку раніше став переможцем 6-ї зони другої ліги чемпіонату СРСР і боровся у перехідних матчах за право грати у лізі першій. У товариській зустрічі із "Волинню", яка відбулася 23 квітня на стадіоні "Авангард", "спартачі" теж не особливо переймалися щодо результату, поступившись вже з різницею у два м’ячі - 1:3.

- На цей матч зібралося чимало вболівальників - тисяч 7-8, - пригадує тодішній головний тренер "Волині" Віталій Кварцяний. - Незважаючи на те, що у "Спартака" грав не основний склад, а ті, хто був в "основі" раніше, гра для нас була непростою. Фірмовий "спартаківський" стиль відчувався - класичні "стіночки" у виконанні москвичів пам’ятаю. Хоча після фінального свистка від одного із своїх коллег я дізнався, що спартаківці дозволили "Волині" забити більше голів. Мовляв, щоб не ображати господарів. Цей факт мене дуже засмутив і я навіть не пішов на організований для гостей банкет. Попрямував додому. А щодо грошових розрахунків із спартаківцями, то про це не знаю. Я давав лише згоду щодо товариського матчу і займався виключно підготовкою команди. "Гаманцевими" питаннями займався наш начальник команди Анатолій Барабасевич, який відійшов у вічність на початку цього року, Царствіє йому небесне. Він знав, що дати, що взяти, що поділити.

АЛЬТМАН НЕ ВДАРИВ ОБЛИЧЧЯМ У БАГНЮКУ

Самбірські уроки ЦСКА і халтура Спартака. Як московські гранди в Україні гроші заробляли - изображение 2А днем раніше в іншому західноукраїнському місті - Чернівцях "зашибала деньгу" інша московська команда - "Динамо". Туди вона приїхала з метою заробити завдяки товариській зустрічі із тамтешньою "Буковиною", яка виступала тоді у другій лізі чемпіонату СРСР і претендувала на підвищення в ранзі (за підсумками сезону-1990 їй це вдалося - Прим. В.К.). У той уїк-енд динамівці були вільні від матчу чемпіонату, адже їх суперник за календарем ігор вищої ліги - вільнюський "Жальгіріс" кількома турами раніше знявся зі змагань з політичних міркувань. Литва тоді першою вирішила вийти із складу СРСР. Тож аби поєднати корисне з приємним - отримати ігрову практику і певну суму грошей, кероване Анатолієм Бишовцем "Динамо" і зіграло з очолюваною Юхимом Школьниковим командою. Той матч теж не розчарував глядачів - була зафіксована результативна нічия, 2:2.

Після того, як у розпал сезону Бишовець вирішив спробувати свій тренерський хист у Південній Кореї, його обов’язки перейшли до асистента Семена Альтмана. Під його орудою московські динамівці провели не один товариський поєдинок, в тому числі й в Україні. По завершенні сезону-1990 "Динамо" відвідало Миколаїв, де на відміну від "спартачів" не грало у піддавки із "Суднобудівником". У місті корабелів, яке знаходиться по сусідству із його "домашнім" містом - Одесою, Альтман апріорі не міг вдарити обличчям у багнюку. У матчі, який відбувся 5 листопада, його підопічні виграли 5:1, почавши думати про чергову комерційну подорож - до Італії.

Від активності "Спартака-К", який у березні та квітні 1990-го облюбував українські міста, вирішив не відставати і московський ЦСКА. Поєднуючи виступи на всесоюзній арені із російською "халтурою", яка випадала не так часто, як хотілося б, на стику травня та червня армійці здійснили турне по Україні. Використовуючи паузу в чемпіонаті, пов'язану з участю збірної СРСР на першості світу в Італії, футболісти ЦСКА невтомно гастролювали західноукраїнськими містами. Важко сказати, що саме вплинуло на вибір маршруту, але пунктами їх гастрольного вояжу стали Тернопіль, Чернівці та Хмельницький.

ФУТБОЛЬНИЙ БОМОНД ДЛЯ САДИРІНА

Зігравши 16 травня товариський матч в російському Пскові із "Машинобудівником", а 28 травня зустрівшись в Оренбурзі з місцевою "Стрілою", вже 30-го на армійців чекала зустріч з тернопільською "Нивою". 31 травня - з чернівцеькою "Буковиною", а 1 червня - з хмельницьким "Поділлям". Цікаво, що у цей же день, 1 червня, на ЦСКА також чекав офіційний поєдинок у рамках Кубка Федерації футболу СРСР з душанбинським "Паміром", який відбувся у Москві і завершився внічию, 1:1. І як тут не згадати про "Ласковый Май"?!

Зрівнюючи склади, відразу ж впадає у вічі одна особливість: проти "Паміру" тренерський штаб москвичів виставив змішаний склад, а от проти "Поділля" грав основний! Той, що на наступний рік виграє звання чемпіона та володаря Кубка СРСР. А якщо врахувати, що разом із ЦСКА у турне до України приїхав і головний тренер Павло Садирін, то це лише підтверджує той факт, що можливість заробити "гастрольних" грошенят стояла за значимістю вище, ніж гра з "Паміром" у рамках Кубка Федерації футболу.

До речі, про Садиріна. Схоже, що вибір на користь трьох західноукраїнських міст він зробив не випадково. Справа в тому, що у 1988 році цей відомий фахівець працював в Україні, очолюючи херсонський "Кристал". Зрозуміло, що за цей час тренер тісно познайомився із нашим футбольним бомондом - він не тільки встиг обрости зв’язками із колегами та функціонерами різного рівня, а й вивчити можливості того чи іншого колективу.

Припущення кореспондента UA-Футбол щодо вибору Павла Садиріна повністю підтвердив уродженець Маріуполя, відомий журналіст Вадим Федотов. А ще додав, що одним із асистентів у досвідченого тренера був Степан Крисевич із Західної України, який теж мав непогані зв’язки в українському футболі. Він, до речі, працював потім із Садиріним у "Зеніті" в ролі начальника команди.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ГАСТРОЛІ МОСКОВСЬКИХ АРМІЙЦІВ

Самбірські уроки ЦСКА і халтура Спартака. Як московські гранди в Україні гроші заробляли - изображение 3У першому з "гастрольних" поєдинків армійці зустрічалися у Тернополі із доволі сильною "Нивою", яка посідала на той момент п’яту сходинку у турнірній таблиці Західної зони другої ліги. ЦСКА вже до середини першого тайму встиг забити два м’ячі, скориставшись наявністю у складі господарів кількох дублерів. Після того, як їх було замінено, гра вирівнялася і "Нива" ще до перерви рахунок скоротила. У другому таймі суперники обмінялися голами і у підсумку зустріч завершилась перемогою підопічних Садиріна - 3:2.

- Добре пам'ятаю ту гру. ЦСКА здійснював турне, під час якого заїхав до Тернополя, - згадує легендарний гвардієць "Ниви" Ігор Біскуп. - Тоді на домашні матчі нашої команди ходило чимало народу, і матч із армійцями не став винятком. В ньому у заключній частині першого тайму мені вдалося зробити гольову передачу на Михайла Куриляка, однак ми тоді все ж програли. Ясна річ, що у Тернопіль вищі за рангом команди на товариські матчі не їхали безкоштовно - для них знаходили гроші і платили за гру. Клуб вирішував такі питання разом із державною владою, не без участі якої "Ниві" давали під реалізацію зерно, спирт, цукор тощо. Які розцінки були в ті роки для футбольних "гастролерів", вже не пам’ятаю. Але таке практикувалося.

На другий день ЦСКА вже гостював у Чернівцях, де зустрівся із "Буковиною". Команда Юхима Школьникова тоді йшла четвертою у тій же Західній зоні, маючи у своєму складі чимало кваліфікованих виконавців. Проте "гастролери" із Москви і цього разу задоволено потирали долоні після гри - окрім обумовленого гонорару від організаторів матчу була ще й перемога 3:0.

Нову добу московські армійці зустріли вже у Хмельницькому, де ввечері на них чекав поєдинок із "Поділлям". Незважаючи на товариський статус, на трибунах стадіону зібралося 3 000 глядачів, які з цікавістю спостерігали за грою. Хмельницькі вболівальники того вечора отримали несподіваний сюрприз: у складі "Поділля" на поле вийшов… гравець київського "Динамо"! Ним був Сергій Ковалець, який лише сімома місяцями раніше перебрався до очолюваної Валерієм Лобановським дружини саме із Хмельницького.

- Під час паузи в чемпіонаті, викликаної проведенням світової першості в Італіі, я приїхав до батьків у Красилів, - згадує у розмові з кореспондентом UA-Футбол Сергій Ковалець. - Головний тренер "Поділля" Іштван Секеч мені й каже: "Ми маємо провести товариський матч із ЦСКА. Можеш за нас зіграти?". Я погодився, зробивши це інкогніто. Якби у "Динамо" про це дізналися, то гадаю, у мене могли б виникнути проблеми (посміхається). Особливо якщо врахувати той факт, що якраз тоді, у 1990-му, "Динамо" боролося із ЦСКА за чемпіонство. Втім, тоді таких контрактів, як зараз, ще не було.

ТАЄМНА МІСІЯ СЕРГІЯ КОВАЛЬЦЯ

Самбірські уроки ЦСКА і халтура Спартака. Як московські гранди в Україні гроші заробляли - изображение 4- Чим запам’ятався вам той товариський матч у Хмельницькому?

- Ми зіграли з ЦСКА внічию, 0:0, - продовжує Ковалець. - Хороший був матч, та й суперник хороший! Пригадую, я в тій грі діяв жорстко, і перетнувшись у єдиноборстві з армійцем Ігорем Корнеєвим у середині поля, почув від нього такі слова: мовляв, що ти тут б’єшся - нам треба виграти, адже ми тут гроші заробляємо! А ще пам’ятаю, що після першого тайму я хотів замінитися, однак зважаючи на велику кількість глядачів на трибунах, Іштван Йожефович сказав: "Сергію, ти ж звідси пішов у "Динамо". Вболівальники не зрозуміють, якщо ти замінишся". Тож довелося залишитися, поступившись місцем на полі партнеру лише незадовго до фінального свистка.

По словам Сергія Ковальця, у ті непрості часи чимало команд їздили по містах, де грали з суперниками рангом або кількома рангами нижче.

- Футболістам виплачували гроші за виставковий статус матчу, та ще й за перемоги вони преміальні отримували, - пояснює він. - Хто саме платив ЦСКА у тому поєдинку - точно не знаю. Швидше за все, керівники міста. Можливо, щось платив і хмельницький клуб. До речі, коли я ще грав за "Поділля", то ми теж деколи їздили по селам Хмельниччини, де на наші матчі збиралося багато вболівальників. Тоді села були мільйонерами, і за гарну гру при повних стадіонах ми мали можливість заробити продукти або "пару копійок". Це практикувалось всюди - не лише у нас в країні, а й за кордоном. Коли я виступав "Твенте", ми точно так само їздили містечками та селами Голландії. Для їхніх жителів і вболівальників це було справжнє свято!

ЯК САМБІР МАЙБУТНЬОМУ ЧЕМПІОНУ СРСР ПРОТИСТОЯВ

Коли чемпіонат світу в Італії був у розпалі, а у складі збірної СРСР перебували армійці Сергій Фокін та Дмитро Галямін, ЦСКА знову проводив час в Західній Україні. Цього разу підопічні Павла Садиріна знаходились на курорті Тисовець, що у Сколівському районі Львівщини. В ньому московська команда проводила тренувальний збір, під час якого, зрозуміло, у неї була потреба в ігровій практиці.

Як повідомив кореспондентові UA-Футбол один із істориків українського футболу Тарас Пуньків, під час збору ЦСКА мав можливість зіграти кілька товариських матчів. Зокрема, з одним із любительських колективів області - самбірським "Спартаком". Ініціатором проведення товариської зустрічі став наставник самбірчан Михайло Ільчинський, який домовився про це з Садиріним після завершення поєдинку армійців у Дрогобичі, де вони перемогли з рахунком 3:1. Цей матч мав як комерційний характер (за інформацією із достовірних джерел, ЦСКА отримав гонорар у 9 000 рублів), так і був зіграний задля отримання армійцями ігрової практики.

Втім, як би там не було, а факт залишається фактом: місцеві вболівальники, які спостерігали за ходом гри не тільки з переповнених трибун стадіону, а й з дерев та даху розташованої поряд дитячої поліклініки, стали свідками цікавої гри. Самбірські футболісти чинили несамовитий опір одному з лідерів радянського футболу, який у наступному році зробив "дубль" - виграв чемпіонське звання та став володарем Кубка СРСР. ЦСКА коштувало чималих зусиль, аби здолати скромну провінційну команду з прикарпатського райцентру.

Читайте такожКілограм болота на лисині Ольшанського. Як над збірником СССР Івано-Франківськ сміявся

Забити єдиний у матчі м’яч суперник із Москви зумів лише на 88-й хвилині (!) завдяки влучному удару Володимира Татарчука. До речі, вихованця західноукраїнського футболу (він спочатку займався у футбольній школі рідного Володимира-Волинського, а потім у Львівському спорт інтернаті). Незважаючи на гол у ворота "Спартака", розчулені самбірчани не могли не віддати належне землякові, понісши його з поля на руках. Того вечора у Самборі творилося щось неймовірне! Вражені візитом команди такого рівня місцеві жителі "взяли у полон" усі бари та ресторан, відзначаючи таку подію мало не всю ніч. Зрозуміло, що задоволеними були і армійці, яким після гри накрили "поляну" у гарнізонній їдальні.

РАЙЦЕНТРІВСЬКИЙ УРОК ФУТБОЛУ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО БАРСЕЛОНЦЯ

За словами Пуньківа, в ході того матчу був один цікавий епізод. Самбірчанин Роман Левинський декілька разів майстерно "зробив" (себто обіграв) майбутнього гравця іспанської "Барселони" Ігора Корнеєва, який у відповідь його вдарив. Потім Павло Садирін насварив кривдника: "Ты что творишь?! Он ведь тебя учит играть в футбол!".

Самбірські уроки ЦСКА і халтура Спартака. Як московські гранди в Україні гроші заробляли - изображение 5

Після завершення матчу головний тренер москвичів запитав у Михайла Ільчинського, де і скільки часу він збирав свою команду для гри з ЦСКА. Коли той відповів, що у складі його "Спартака" грають всі самбірчани (серед них було лише двоє немісцевих - Михайло Гладьо та Володимир Лаба, проте вони грали у Самборі по 7-8 років!), то Садирін був дуже здивований. Наостанок він сказав, що якби у нього була така команда у Херсоні в 1988-му, як зараз у Самборі, то він був би вічним чемпіоном України у другій лізі!

На згадку про той матч по його завершенні фотокореспондент Ігор Тиличко зробив кілька знімків. Через багато років одна із світлин була опублікована у книзі Євгена Попова "Самбір, гол!", нагадавши про цікаві історії із давно минулих днів.

Следите за нами:


Оцените этот материал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (3)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
Dnepr1978 (Днепропетровск)
Да и Днепр в Марокко частенько ездил. И на Метеоре играли со сборной Марокко. Так что не только московские команды гнушались коммерцией. А вот еще Толян Тимощук когда в Баварию перешел, играли баварцы с бомжами товарищеский матч.
Ответить
0
-1
Dnepr1978 (Днепропетровск)
Присутствовал примерно на таком матче. Не только москвичи ездили. В одно из сел черкасской области в конце 80-х приезжал киевский СКА. Это были не какие то соревнования. А именно товарищеский матч. Армейцы как помню приехали на Икарусе, с женами, подругами, детьми. После матча был банкет. Да, матч был не хуже чем в АПЛ, 3:3 вроде. Все были довольны.
Ответить
0
-2
ANESTEZIO (ВІННИЦЯ)
Славні тоді були часи в Самборі та Старому Самборі, що в двадцяти кілометрах один від одного. Спартак Самбір проти Прикарпаття Ст. Самбір - ото було справжнє дербі. Довелось трохи пограти за юнаків "Прикарпаття" на початку 90-х.
Ответить
+1
-2


Новини Футболу

Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...