Як Віктор Прокопенко не заплатив мільйон за українського грека зі збірної Молдови

У футбольному світі давно склалося, що намагаючись знайти більш вигідний або зручний варіант продовження кар'єри гравці працевлаштовуються в сусідніх містах. Так було, є і буде завжди, і це стало звичним явищем. Футболісти з Одеси в різні роки віддавали перевагу виступам у розташованих в комфортній близькості Миколаєві, Херсоні, молдавських Тирасполі та Кишиневі.

СТИМУЛ ДЛЯ ОДЕСИТА І ПРИКЛАД ДЛЯ БЕРЛУСКОНІ

Найбільш близьким за відстанню був Тирасполь, розташований всього в якихось 100 кілометрах від Південної Пальміри. Був період, коли в першій половині 70-х у цьому місті виступала переведена з Одеси армійська команда, а пізніше в складі вже "справжніх" тираспільських колективів не раз з'являлися одесити. Справжня мода на футболістів з "Чорноморця" і СКА в Тирасполі досягла піку у сезоні-1991, коли місцевий "Тилігул" виступав у першій лізі чемпіонату СРСР. У той рік президент однойменної фірми з випуску спортивного одягу Григорій Корзун не скупився на гроші, запрошуючи до своєї команди відомих і досвідчених футболістів. Серед майже двох з половиною десятків виконавців 9 раніше грали в Одесі - Анатолій Чистов, Володимир Сафроненко, Сергій Зірченко, Сергій Процюк, Сергій Гусєв, Юрій Куліш, Василь Мокан, Борис Тропанець та Ігор Райчев. Більша їх частина була у Тирасполі на ключових ролях, а Гусєв навіть став найкращим бомбардиром чемпіонату, забивши 25 м'ячів! До речі, проявити таку результативність йому допоміг відмінний стимул - обіцяний Корзуном новенький автомобіль "Жигулі". Що й казати, у той час це було щедрим подарунком. Хто знає, можливо саме цей випадок став прикладом для наслідування колишньому прем'єр-міністру Італії і власнику "Мілана" Сільвіо Берлусконі, який пообіцяв подарувати Андрію Шевченку яхту за 25 голів за сезон у Серії А.

УРОДЖЕНЕЦЬ МИКОЛАЄВА У ЗБІРНІЙ МОЛДОВИ

"Одеська бригада" у "Тилігулі" зробила все, щоб за підсумками сезону-1991 команда завоювала право грати у вищій лізі чемпіонату СРСР. Ось тільки дебют Тирасполя в еліті, на жаль, не відбувся. З відомої всім причини - через розпад Радянського Союзу. Григорій Корзун, який вклав величезні гроші для потрапляння до класу найсильніших, відчув сильне розчарування. Воно й зрозуміло: замість очікуваного суперництва з такими футбольними монстрами, як київське "Динамо", московські "Спартак", ЦСКА, "Торпедо" і "Динамо", одеський "Чорноморець", дніпропетровський "Дніпро", донецький "Шахтар" та іншими серйозними колективами, "Тилігул" мав зустрічатися в чемпіонаті Молдови з футболістами з містечок Комрат, Ніспорени, Фалешти...

Ясна річ, що грати на такому низькому рівні мало хто із зіркового складу 1991 року хотів, тому команду залишила велика група виконавців. Проте Корзун, який змирився з політичною реальністю, рук не опустив, продовжуючи тримати марку - як у бізнесі, так і в футболі. Щоби "Тилігул" був найкращим у Молдові, його власнику надалі доводилося комплектувати склад тими футболістами, які діставалися йому з меншими витратами або ж безкоштовно. Були серед них і талановиті хлопці. Як з Молдови, так й інших країн СНД.

Один з них, уродженець Миколаєва Володимир Коссе отримав запрошення з "Тилігулу" ще до того, як союзний футбол відійшов у вічність. Ставши гравцем тираспольської команди, 24-річному нападнику нічого іншого не залишалося, як демонструвати свою високу майстерність на футбольних полях Молдови. І слід сказати, що він досяг успіху, забиваючи м'ячі із завидною регулярністю. Для того, щоб вболівальники стали ходити "на Коссе", багато часу новачкові не знадобилося.

Наявність в "Тилігулі" високого на зріст забивного форварда не залишилася поза увагою тренерів збірної Молдови. Оформивши відповідні документи, що дають право грати за національну команду цієї країни, Володимир Коссе навіть увійшов в історію як автор її першого голу в офіційних матчах.

МІЛЬЙОН ЗА КОССЕ

Забиваючи ледь не в кожній грі за тираспільский "Тилігул" по одному, два, а то й три-чотири м'ячі, форвард незабаром опинився на олівці селекціонерів з клубів різних країн. Його прізвище фігурувало у списку бажаних придбань одеського "Чорноморця", який наприкінці 1992-го змушений був розлучитися з Юрієм Нікіфоровим та Іллею Цимбаларем, які перебралися у московський "Спартак".

- Після того, як одеська команда залишилася без своїх лідерів, за яких "Чорноморець" отримав 150 або ж 300 тисяч доларів (вже точно не пам'ятаю), до Тирасполя на якийсь із матчів приїхали головний тренер "Чорноморця" Віктор Прокопенко та його помічник Семен Альтман, - згадує тодішній начальник команди "Тилігул" Юрій Хлизов. - Після гри обидва поїхали до маєтку Григорія Корзуна у розташоване неподалік село Терновку. Прокопенко сказав йому: "Григорій Вікторович, у нас до тебе є серйозна розмова з приводу Коссе. Якщо він у нас "обкатається", то закладемо і твій інтерес у випадку подальшого продажу". На що Корзун відповів: "Мільйон доларів - і будемо розмовляти!". Зберігаючи спокій, Прокопенко сказав: "Гриша, ти подумай спочатку про затребувану суму. Ми двох класних виконавців за такі гроші в "Спартак" не продали, а ти за одного хочеш!". Але президент тираспольського клубу був непохитний. Мовляв, це перспективний молодий гравець: мільйон - і все! Потім трохи поспілкувавшись з господарем про футбольні справи і життя-буття, гості почали збиратися в дорогу. Коли Корзун їх проводжав до виходу, Віктор Прокопенко вирішив ще раз поцікавитися темою Коссе: "Ну що, Григорій Вікторович, ти подумав щодо нашої пропозиції?". А той у відповідь: "Ні, я сказав мільйон - значить мільйон!". Прокопенко подивився на Корзуна пильним поглядом і промовив фразу у чисто одеському стилі: "Гриша, будеш в Одесі - сходи на "Привоз". Дізнайся ціни - і тоді ми повернемося до цієї розмови".

Вдалося Корзуну після тієї зустрічі побувати на "Привозі" чи ні, точно не відомо. Але те, що Володимир Коссе, який має грецьке коріння, так і не опинився у розташованій за 130 кілометрів від його рідного Миколаєва Одесі, це факт. Як і не опинився в одному з грандів Греції - пірейському "Олімпіакосі", де його також дуже хотіли бачити. Зрозуміло, з якої причини - як етнічного грека. Тим більше, що прикладів переїзду до Еллади талановитих футболістів із грецьким корінням ще за часів існування СРСР було достатньо. Варто згадати хоча б двох таких - Василіса Хадзіпанагіса з ташкентського "Пахтакору" та Євстафія Пехлеваніді з алама-атинського "Кайрату".

Втім, повернімося до Коссе. Провівши у Тирасполі в загальній кількості вісім років, наприкінці яких навіть довелося попрацювати граючим головним тренером, він перебрався в Україну. Погравши в "Миколаєві" і спробувавши сили у вищій лізі - в кіровоградській "Зірці" та сімферопольській "Таврії", він ще встиг "попилити" у Казахстані і попрацювати тренером у… В'єтнамі.

Хто знає, як повернулася б доля результативного форварда, який першим у чемпіонаті Молдови забив понад 100 м'ячів, якби не "мільйон Корзуна".