Все, що показали росіяни. Як Безсонов німецького фотографа прославив

У кар'єрі одного з улюбленців українських уболівальників - Володимира Безсонова було безліч подій, учасником яких йому пощастило бути. У величезній кількості зіграних матчів у складі київського "Динамо" та збірної СРСР на різних рівнях завжди знаходилося щось незвичайне, що залишало в пам'яті яскравий слід. Зрозуміло, як зі знаком "плюс", так і "мінус". Взяти, приміром, рік 1990-й, в якому динамівці столиці України під керівництвом Валерія Лобановського зробили дубль - виграли золоті медалі чемпіонату СРСР і стали володарями Кубка країни. Втім, в розпал року збірна СРСР, у складі якої тоді виступало дев'ятеро (!) представників "Динамо", зазнала фіаско на чемпіонаті світу в Італії. Вболівальники зі стажем пам'ятають, як національна команда не змогла подолати групову стадію турніру, в якій її суперниками були Румунія, Камерун і грізна Аргентина на чолі з Марадоною.

У грі з румунами, яка була для радянської збірної стартовою в групі, все пішло шкереберть. Діюча не кращим чином команда з абревіатурою із чотирьох букв і гербом на грудях пропустила два "сухих" м'ячі від лідера суперників Маріуша Лекетуша. І як не намагалися підопічні Лобановського виправити становище в ході матчу, зробити цього їм так і не вдалося. Не допомогла і підтримка півторатисячного вболівальницького десанту, який прибув до берегів Італії на теплоходах "Тарас Шевченко" і "Грузія".

За перипетіями матчу Румунія - СРСР уважно стежили не тільки глядачі на трибунах, а й численна армія представників ЗМІ - як тих, що пишуть, так і знімають. І треба ж такому статися: на стадіоні "Сан-Нікола" в Барі фотокореспондент німецького журналу «Штерн» одним клацанням затвора фотоапарата поклав початок досить цікавій і разом з тим курйозній історії.

Коли гіркий осад від невдалого виступу збірної СРСР в Італії, де після поразки від румунів стався програш аргентинцям з тим же рахунком 0:2 і нічого не значуща перемога над камерунцями (4:0), став сходити нанівець, а події світової першості стали історією, в руки автору цих рядків потрапив один з номерів «Штерна». Його мені показав колега за захопленням, котрий якимось чином роздобув німецький журнал на просторах СРСР. В ту пору подібне було в дивину, адже видання з країн капіталістичного табору надходили в продаж на території Радянського Союзу в обмеженій кількості, та й то не скрізь. Іноді цей інформаційний вакуум компенсували газети і журнали, що ввозились в країну радянськими дипломатами, туристами або ж моряками далекого плавання.

Так от, пестивший погляд кольоровими ілюстраціями об'ємний «Штерн» на одному з розворотів вразив унікальним знімком, зробленим під час матчу Румунія - СРСР. На ньому був зображений ігровий епізод за участю румунського футболіста Флоріна Радучою і універсала радянської збірної Володимира Безсонова. Перший з них, намагаючись стримати прорив київського динамівця, вхопив того за труси. Та так чіпко, що вони ледь не залишилися у румуна в руці. На щастя, матеріал середньої частини екіпіровки збірної СРСР виявився міцним, завдяки чому Безсонову не довелося червоніти перед публікою, яка заповнила трибуни стадіону в Барі. Максимум, що вдалося румунові, так це відтягнути передню частину трусів радянського спортсмена до непристойного рівня. Так, що оголився їх «внутрішній вміст».

У запалі боротьби двох гравців елемента еротики, що з'явився на мить, ніхто не помітив - ні глядачі на трибунах, ні біля екранів телевізорів. Зате помітило пильне око німецького фотокореспондента, яке зафіксувало цей пікантний момент, що називається, в усій красі. Нескладно припустити, що коли автор знімка виклав свою роботу на стіл головного редактора «Штерна», той напевно розплився в задоволеній посмішці, смакуючи неабиякий резонанс від такого фотошедевру. У верхньому правому куті пікантної фотографії значився невеличкий коментар: «Was die russen alles zeigten», що в перекладі з німецької означає: «Все, що показали росіяни». Зрозуміти саркастичну іронію німців можна - на відміну від збірної СРСР їх національна команда виступила куди успішніше, завоювавши звання чемпіонів світу.

Журнал з унікальним «еротичним» знімком Безсонова я ненадовго позичив у мого знайомого з метою перезняти. В ту пору кольорова плівка була величезним дефіцитом, та й коштувала недешево, тому довелося задовольнятися чорно-білою. Друкуючи фотографії в домашній лабораторії, якою, як і у переважної більшості радянських громадян, служила ванна кімната, я не переставав дивуватися вмінню німецького фоторепортера зловити «потрібний» момент. Гадаю, що він отримав солідну винагороду за свою працю завдяки Безсонову.

Фото із зображенням одного з шанованих мною футболістів було настільки незвичним, що я не міг не утриматися від бажання надрукувати знімків якомога більше - для друзів, знайомих і колег. Сумніватися не доводилося: Володимир Безсонов в «такому» вигляді у кожного з них викличе якщо не напад сміху, то посмішку напевно. Так воно і вийшло. Двох десятків фотографій розміром 18x24 виявилося навіть мало, щоб задовольнити попит всіх бажаючих. Варто було мені показати шедевр з «Штерна» знайомим колекціонерам, які торгували на площі біля київського Республіканського стадіону перед єврокубковими матчами «Динамо» сезону-1990/91, як незабаром в руках не залишилося жодного примірника! Чутка про унікальну фотографії з Безсоновим миттєво поширилася серед інших любителів футбольної атрибутики, які раз-по-раз підходили до мене з одним і тим же питанням: «А чи немає ще однієї такої фотографії?». По приїзду додому довелося знову дістати з домашнього архіву негатив із зображенням єдиноборства Радучою і Безсонова і додрукувати ще з десяток примірників.

У другій половині 90-х, коли головний герой фотографії вже працював на тренерському терені, я познайомив з роботою німецького фотокореспондента колег з газети «Команда». Унікальність знімка отримала високу оцінку серед журналістів відділу футболу, які якраз планували відкрити на сторінках видання спеціальну рубрику з веселими історіями. Незабаром надана мною фотографія «Штерна» зайняла в ній гідне місце.

З тих пір, як нічого не підозрюючий Володимир Безсонов став на якийсь час популярним в Німеччині, пройшов не один десяток років. Однак історію зі знімком колишній учасник трьох чемпіонатів світу не забув. Коли я запитав його про це, він розсміявся.

- Ту фотографію, зрозуміло, пам'ятаю до цих пір, - посміхаючись, сказав Володимир Васильович. - Якось перебирав свій домашній архів і натикнувся на неї. Після чемпіонату світу 1990 року той самий знімок разом з екземпляром журналу «Штерн», де він був опублікований, мені на динамівську базу в Конча-Заспу надіслав його автор. У конверті також був лист, в якому німецький фотокореспондент висловив мені ... подяку. Виявляється, таким ось чином я допоміг йому стати володарем першої премії за найкраще фото в Німеччині. Пізніше цю фотографію - як в кольоровому, так і в чорно-білому зображенні бачив і в інших журналах. Історія дійсно вийшла кумедна ...