Герой футбольного дня. Денис Бойко

Взагалі була ідея в цій рубриці написати про гравців "Агробізнесу" або "Шахтаря", але вибрати з них виявилося просто нікого. Герой матчу - колективний "аграрій", антигерой - колективний "гірник", тільки так.

Можна ще згадати менеджмент "Шахтаря" на чолі з Сергієм Палкіним, який дочекався моменту, коли кількість незадоволених ветеранів в команді перевищила всі розумні рамки. Але це вже тема для іншої, набагато розлогішої статті.

Ми ж зараз поговоримо про інше. Пам'ятаєте, був такий хороший воротар Денис Бойко? Якщо ви вже забули, то нічого страшного - це нормально. Того хорошого воротаря вже давно й сліду нема. Інакше б те, що сталося вчора в чвертьфіналі Кубка проти "Колоса", нікого не здивувало.

В молодості Денис запам'ятався кількома відбитими пенальті. Зокрема, він відбивав удари Жажа Коельо, Марко Девіча, пізніше переміг у дуелі нервів гравця "Русенборга" в Лізі Європи. Інша справа, що це все було немов у колишньому, щасливому житті, яке для Бойка закінчилося у січні 2016 року. З тих пір в його кар'єрі відбувалося мало хорошого.

Вчорашній матч проти "Колоса" став винятком з правила. Два відбитих пенальті у вирішальні секунди при колосальній напрузі - це подвиг. Бойко спершу продемонстрував чудову фізичну форму і реакцію, витягнувши з кута удар Задої. Ну а потім довів наявність чуття, прочитавши Гавриша ще до його удару.

І навіть це ще не все. Всі 120 хвилин матчу проти "Колоса" були для Дениса таким собі поверненням в минуле - туди, де у нього ще була впевненість, де все його хвалили і вірили, що він ось-ось займе місце в збірній. За підсумками матчу він зробив 319 ТТД - рекорд матчу разом з Сидорчуком; Денис був бездоганним на виходах, а всі його 20 передач виявилися точними.

Такий Бойко стояв на воротах "Дніпра", коли команда Мирона Маркевича сенсаційно виходила в плей-оф Ліги Європи. Він відбивав удари гравців "Аякса", "Наполі", "Брюгге", "Севільї", привертаючи до себе увагу з усієї Європи. І хіба тільки він? Просто вражає, як бездарно розпорядилися своїми кар'єрами лідери того "Дніпра". Коноплянка провалив в Європі все, що тільки можна; вояж Лучкевича в Бельгію, а Канкави до Франції теж краще не згадувати; Федецький не заграв в "Дармштадті", а Бруну Гама - в "Депортіво".

Бойко ж на піку своєї кар'єри поїхав в "Бешикташ", де відразу став дублером капітана і улюбленця вболівальників Толги Зенгіна. Жахлива робота агента, якщо чесно. Він відправив Дениса в клуб, де йому дали рівно два матчі, щоб проявити себе, після чого забули на два роки. Цей період ігнорування і забуття зрештою і занапастив кар'єру хорошого воротаря Бойка. Повернувся в "Динамо" в 2018 році він вже зовсім іншим - ні тобі куражу, ні навіть впевненості. Деякий час виручав низький клас конкурентів, Коваля і Рудька. Коли ж з'явився Бущан, Бойко покірно пішов у тінь, де і сидів аж до вчорашнього дня.

Один хороший матч навряд чи щось глобально змінить. Бущан сильний, йому довіряє Луческу, у Георгія великі шанси бути основним в збірній на літньому Євро. Бойко ж поки лише довів, що він "на всякий випадок в хорошій формі".

Багато це чи мало? Тут все залежить від того, з якого боку подивитися. Для резервіста "Динамо", яким є Бойко зараз, це дуже багато. А ось для воротаря, яким міг би стати Денис, якби не один жахливий трансфер - це неймовірно мало. Власне, так завжди буває з футболістами, чий потенціал набагато більший за їх кар'єрні досягнення.