Шипи і троянди Вадима Каратаєва. Життєва драма підопічного Лобановського


Про сумний підсумок в долі талановитого футболіста

Шипи і троянди Вадима Каратаєва. Життєва драма підопічного Лобановського


У багатому на всілякі хитросплетіння футбольному братерстві ніщо не залишається непоміченим. Рано чи пізно будь-яка подія - чи то зіграний "надцять" років тому договірний матч чи розлучення футболіста з дружиною стає відомим. Точнісінько, як у Біблії: "Немає нічого таємного, що б не стало явним".

В кінці минулого року в середовищі колишніх футболістів київського "Динамо" та одеського "Чорноморця" обговорювалася трагічна новина, про яку вони дізналися з крихітної замітки в інтернеті - цей світ залишив їх одноклубник Вадим Каратаєв. Помер він 8 грудня 2020 року в рідному Алчевську, не доживши всього трохи більше місяця до свого 57-річчя.

- Це дійсно так, - з сумом в голосі підтвердив кореспонденту UA-Футбол відомий український тренер Анатолій Волобуєв. - Каратаєв по натурі був добряк, та й хлопець симпатичний. На жаль, доля склалася таким чином, що його життєвий шлях закінчився досить рано.

ГЕРОЙ "ПЕРЕПРАВИ"

Уболівальникам зі стажем, як і більшості одноклубників Вадима Каратаєва, що виступали у 80-і та 90-і роки минулого століття, про нього протягом багатьох років після закінчення активних виступів на професійному рівні нічого не було відомо. Лише всезнаючі футбольні статистики, які ведуть облік клубів, зіграних матчів і голів у кар'єрі того чи іншого гравця, були в курсі, що після від'їзду з України у 1991 році він виступав за кордоном. Протягом двох сезонів прізвище Каратаєва фігурувало у заявочних листах двох польських клубів - "Орленти" з Лукова та "Петрохеміі" з Плоцька. Потім вихованець українського футболу перебрався до Ізраїлю, де став гравцем "Хапоеля" з Ашкелона. У ньому він провів сезон-1993/94, після чого інформація про його подальшу професійну кар'єру зійшла нанівець.

Шипи і троянди Вадима Каратаєва. Життєва драма підопічного Лобановського - изображение 1Втім, повернемося до витоків футбольної біографії Вадима Каратаєва. В юному віці талановитий смуглявий хлопчина потрапив в дубль київського "Динамо", де проявив свої найкращі якості. У 1980-му, граючи за резервістів, він виділявся своїми вмілими діями на футбольному полі. Правда, через рік його делегували в Стаханов, де в другій лізі в ту пору виступала команда "Стахановець". Однак зігравши в її футболці лише кілька матчів, Каратаєв повернувся до Києва.

Фахівці схвально відгукувалися про його гру за динамівський дубль, і не дивно, що в тому ж 1981 році він був включений до складу збірної України, яка відмінно виступила на всесоюзному турнірі "Переправа". У фіналі популярних юнацьких змагань її суперником була Білорусь, за яку грало чимало відомих згодом футболістів. Українська команда виграла 2:1, а автором обох голів став Вадим Каратаєв.

Незабаром він опинився у списку гравців, запрошених в юнацьку збірну СРСР. Виступаючи в її рядах, футболіст став володарем бронзової медалі чемпіонату Європи 1982 року, а потім був учасником світової першості у 1983-му. За радянську "молодіжку" Каратаєв зіграв 5 матчів, в яких відзначився двома забитими м'ячами.

ПЕРСПЕКТИВНІ ДУБЛЕРИ

Пробитися в головну команду київського "Динамо" в ту пору було дуже складно, якщо не сказати більше - нереально. У дублі киян було зібрано велику кількість перспективних футболістів, однак терпляче чекати свого часу і все ж потрапити в основу вдавалося лише одиницям: наприклад, старшому майже на рік за Вадима Олексію Михайличенку, який виступав за резервістів не багато, не мало більше трьох років.

- Граючому на позиції лівого захисника і півзахисника Каратаєву було важко скласти конкуренцію Анатолію Дем'яненку, - згадує його партнер по дублю "Динамо" і головній команді "Чорноморця" Сергій Процюк. - До того ж, в динамівську основу викликався Валерій Черников, який подавав надії. Ось і довелося Вадиму задовольнятися виступами в резервній команді і нерегулярними появами в головній.

Шипи і троянди Вадима Каратаєва. Життєва драма підопічного Лобановського - изображение 2

Каратаєв присів крайній справа

Повернувшись на Батьківщину після роботи в збірній СРСР на посаду головного тренера "Динамо" Валерій Лобановський не скидав з рахунків Каратаєва. Вадим навіть встиг обжитися в українській столиці, отримавши двокімнатну квартиру в одному багатоповерховому будинку з Василем Рацем. Пізніше "двушку" в тому ж під'їзді надали ще одному динамівцю - Івану Яремчуку.

В середині 80-х, в зоряний період київського клубу, Вадим Каратаєв періодично з'являвся в складі "Динамо". Його дебют припав на пам'ятний для багатьох шанувальників динамівського клубу виїзний поєдинок з харківським "Металістом" (2:2), який виявився знаковим для Олега Блохіна. У матчі, який став для кращого бомбардира радянського і українського футболу пам'ятним завдяки двом голам, що дозволили досягти позначки "200", Каратаєв вийшов в стартовому складі і відіграв більшу його частину.

Встиг він дебютувати в складі динамівців і в єврокубковому турнірі. Було це в розіграші Кубка чемпіонів сезону -1986/87, у весняному матчі з турецьким "Бешикташем" у Києві. У присутності 100-тисячної глядацької аудиторії, яка стала свідком нагородження Ігоря Бєланова Золотим м'ячем як кращого футболіста Європи 1986 року, Вадим Каратаєв вийшов на заміну в кінці гри. Поєдинок зі стамбульцями, в якому він зіграв всього сім хвилин, так і залишився для футболіста єдиним на євроарені.

З ДИНАМІВЦІВ - У "МОРЯКИ"

Здавалося б, у кар'єрі Каратаєва, якому на той момент було вже 23 роки, все повинно піти по наростаючій. Однак тоді, в чемпіонаті СРСР 1987 року, до від'їзду футболістів за кордон з метою продовження кар'єри справа ще не дійшла. Це вже потім динамівські зірки стали виїжджати на заробітки в інші країни один за одним: Олег Блохін - в Австрію, Олександр Заваров - в Італію, Сергій Балтача - в Англію, Василь Рац - в Іспанію, Ігор Бєланов - в Німеччину ...

Рідкісні появи в основному складі "Динамо" жодним чином не могли влаштовувати гравця, який вже набрався певного досвіду. Вадиму Каратаєву, як й іншим футболістам, що засиділися в резерві, хотілося грати, маючи стабільне місце в складі. І такий шанс йому випав. Каратаєв разом зі ще двома динамівцями - Сергієм Процюком та Олександром Гущиним в розпал сезону-1987 один за другим опинилися в Одесі.

Шипи і троянди Вадима Каратаєва. Життєва драма підопічного Лобановського - изображение 3

- Варіант з "Чорноморцем" був в той момент дуже до речі, - згадує Процюк. - Після того, як в Києві відбулася зустріч начальника одеської команди Юрія Заболотного і Валерія Лобановського, ми втрьох незабаром стали "моряками".

У тому чемпіонаті "Чорноморець" грав у першій лізі, куди "вилетів" за підсумками сезону-1986. Перед новим керманичем "моряків" Анатолієм Полосіним, який мав в радянському футболі репутацію досвідченого кризового менеджера, стояло завдання за один рік повернути команду у вищу лігу. До зоряного складу "Чорноморця", який зберіг кістяк незважаючи на пониження в ранзі, у ході сезону один за одним долучилася вищезгадана трійця. Першим приїхав Процюк, другим повернувся в рідні пенати після навчання в Київському спортінтернаті Гущин, ну а третім - Каратаєв. Його дебют в складі одеської команди відбувся 1 серпня у виїзному матчі з волгоградським "Ротором", який з огляду на перебування на посаді старшого тренера волжан екс-керманича "моряків" Віктора Прокопенка носив принциповий характер. У грі, яка завершилася результативною нічиєю, 3:3, Вадим Каратаєв зіграв успішно і з тих пір користувався довірою Полосіна. Наставник "Чорноморця" використовував новачка в більшості ігор, яких набралося 19. В них він забив три м'ячі, зробивши це в притаманному йому стилі - гарматними ударами з дальньої дистанції.

З ОДЕСИ - В АЗЕРБАЙДЖАН І МОЛДОВУ

Сезон-1987 "Чорноморець" провів немов на одному диханні, виконавши поставлене перед ним завдання повернення в еліту. Причому, зробили це одесити з першого місця. Вадим Каратаєв став володарем малої золотої медалі, залишившись в команді на наступний рік.

- Як футболіст Каратаєв мав чимало хороших якостей, - дає оцінку своєму товаришеві по команді Процюк. - Він відрізнявся витривалістю, непоступливістю в боротьбі, гарною стартовою швидкістю. Вадим був хороший в грі головою, володів сильним поставленим ударом. А ще чудово грав лівою ногою.

У сезоні-1988, який "Чорноморець" після річної перерви знову проводив у вищій лізі, старт у нього не задався. Перша ж гра чемпіонату з московським "Торпедо", в якій одесити поступилися вдома 0:2, стала для Вадима Каратаєва останньою в головній команді "моряків". Після цього протягом двох місяців, до середини травня, він виступав за дубль, зігравши в ньому 6 поєдинків, в яких відзначився одним голом. Якраз в цю весняну пору у "Чорноморці" відбулися кадрові зміни в тренерському штабі - Анатолія Полосіна замінив Юрій Заболотний, що працював до цього начальником команди.

Пішовши з "Чорноморця", Каратаєв без роботи не залишився. У його послугах виявився зацікавленим інший клуб класу найсильніших - бакинський "Нефтчі". Правда, в Азербайджані досвідчений футболіст провів лише частину сезону, після чого задовго до фінішу зник зі складу клубу, який за підсумками чемпіонату "вилетів" в першу лігу.

У наступному році футбольні дороги привели Вадима Каратаєва в Молдову, де він приєднався до головної на ту пору команди республіки - першолігового "Ністру". У Кишиневі тоді підібрався потужний ансамбль виконавців, багатьох з яких запросив відомий фахівець Ахмед Алескеров. Серед них були знайомі Каратаєву по "Чорноморцю" і "Нефтчі" гравці - Сергій Кожанов, Володимир Фінк, Валентин Стрижаков, Іскандер Джавадов. У сезоні-1989 "Ністру" показував добротну гру, зайнявши в підсумку десяте місце серед 22-х учасників. Вадим Каратаєв був в тому складі одним з найкращих.

Шипи і троянди Вадима Каратаєва. Життєва драма підопічного Лобановського - изображение 4
Каратаев и Стрижаков

- З Вадиком ми перетиналися двічі в кар'єрі - у "Чорноморці" та "Ністру", - згадує Валентин Стрижаков. - Пам'ятаю, у Ахмеда Алексерова, який тренував кишинівську команду, була така фішка: на відстані метрів двадцяти від воріт встановлювалося шість-сім м'ячів і завдавалися удари. Так от, Каратаєв зі своєю лівою "гарматою" був в цьому компоненті одним з yfqкращих. Після його ударів тріщала сітка і відбивалися руки голкіперів. Запам'ятався мені Вадик як добродушний хлопець, від якого божеволіли багато дівчат Одеси. Та й Кишинева також. Високий і стрункий смаглявий молодий чоловік не міг не звертати на себе увагу представниць слабкої статі. Пригадується, у вільний час ми частенько зазирали в ресторан Одеського морвокзалу, який в народі називали "Дах": я з довгим світло-русявим волоссям, він - зі смоляним, довжиною трохи нижче потилиці. Наш дует через схожість за типом "біленький" і "темненький" з Дітером Боленом і Томасом Андерсом тоді жартома називали "Модерн Токінг".

У ПОЛОНІ ЖИТТЄВОЇ ТРЯСОВИНИ

Сезон-1990 Каратаєв провів в команді ще нижче рангом - у друголіговому херсонському "Кристалі". У тому чемпіонаті посилені низкою досвідчених гравців херсонці виглядали досить впевнено, в чому чимала заслуга і Вадима. "Кристал" тоді фінішував на п'ятій сходинці з 19-ти команд.

В ту пору багато наших футболістів мріяли пограти за кордоном, де фінансові умови були кращі. Не став винятком і Вадим Каратаєв. Правда, розраховувати на перехід в який-небудь солідний клуб він не міг. Хоча б тому, що вже випав з обойми гравців вищої ліги. У той час, як його колишні партнери по київському "Динамо" працевлаштовувалися в провідних клубах Європи, він відправився в скромну польську "Орленту". Потім, як уже згадувалося вище, були "Петрохемія" і "Хапоель" з Ашкелона ...

Шипи і троянди Вадима Каратаєва. Життєва драма підопічного Лобановського - изображение 5
Каратаєв в складі польської Орленти. Стоїть в другому ряду третій справа

На жаль, після повернення в Україну в кар'єрі Каратаєва все стало складатися не кращим чином. Невлаштованість у житті нерідко призводила до стресів і депресивних станів, що змушувало знімати їх за допомогою спиртного.

У другій половині 90-х до початку минулого десятиліття гравець, який подавав великі надії, але зійшов з футбольної авансцени, мешкав у Києві, де у нього ще з часів виступів у "Динамо" було чимало друзів - ті ж Сергій Процюк, Олексій Михайличенко. Другий з них в силу своїх повноважень і авторитету намагався допомогти Вадиму з працевлаштуванням, але виявилося, що повернутися до колишнього життя він уже не міг...

Якось у 2007-му його колишній одноклубник по "Динамо" Іван Яремчук дав відверте інтерв'ю одному з колег, який запитав, чим займається Каратаєв.

- Пропав, - відповів Яремчук. - Бомжем, кажуть, став, спився. Бачив його востаннє років три тому - виглядав він паршиво.

Ще задовго до цього Каратаєв продав Івану Яремчуку двокімнатну квартиру, яку той з'єднав з розташованою поруч своєю "двушкою". Не обійшлося і без проблем особистого характеру, що призвело до розлучення Вадима з дружиною. Загалом, все покотилося по похилій, і зупинити цей процес було вже неможливо.

У якийсь момент київські друзі і знайомі зловили себе на думці, що давненько не чули нічого про Каратаєва. Запитуючи один одного про нього, відповіді не знаходили. Не відповідав і мобільний Вадима, на який неодноразово марно намагалися йому додзвонитися. Виявилося, що він залишив столицю і поїхав до рідного Алчевська, де так і не зміг вибратися із життєвої трясовини, яка засмоктувала його все глибше і глибше. Це й зіграло з талановитим гравцем злий жарт...

Слідкуйте за нами:


Оцініть цей матеріал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (2)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
Черноморчик (Одесса )
Жалко конечно . Так же из за пьянки ушел его одноклубник Зирченко.
Ответить
0
0
Caballero (Fale state)
Яремчук сам не з благополучних - грав, бухав, розпутничав. А, бачте, ще й квартиру у Каратаєва прикупив.
Ответить
+2
0


Новини Футболу

Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...