Що робили на острові Зміїний футболісти одеського СКА?

Одним із головних об’єктів, на яких зконцентрована постійна увага ЗСУ, є острів Зміїний. Як відомо, за чотири з лишнім місяці війни цей невеличкий клаптик землі у Чорному морі неодноразово фігурував у різних воєнних зведеннях. Ще задовго до серій масштабних нищівних обстрілів та потоплень плавзасобів ворога острів став осередком української незламності та героїзму. Саме з нього у перший день війни на адресу російського корабля пролунала фраза, яка стала легендарною. Її можна зустріти повсюди – не тільки на знаменитій марці, різноманітній сувенірній продукції та вуличних парканах, а й на корпусах автомобілів та бігбордах.

Якщо зараз острів Зміїний асоціюється у всіх виключно з воєнними подіями, то у мирний час він був іменем загальним для футболістів одеського СКА. А все тому, що деякі з них полюбляли порушувати режим або ж зневажливо ставилися до спортивних принципів. З подібними випадками пов’язано чимало цікавих історій, які дехто із членів цієї команди пам’ятає і досі.

Одна з них – про відомого по виступах в одеському "Чорноморці" та мінському "Динамо" воротаря Івана Жекю. Саме у СКА він проходив армійську службу у проміжку між перебуваннями у цих двох вищолігових клубах чемпіонату СРСР. Незважаючи на досить солідний підбір виконавців, сезон-1982 у армійців Одеси складався не дуже вдало. Більшу його половину команда провела на місцях у другій частині турнірної таблиці, а перед самим фінішом опинилась під загрозою розставання з першою лігою. До цього одеситів привела часта втрата очок у домашніх іграх, що викликало занепокоєння не лише у їхніх палких прихильників, а й у командування Одеського військового округу. Після одного з таких матчів якраз і виникла підозра щодо сприяння супернику з боку Жекю. Адже він добряче "начудив" у грі. Тоді у футбольних колах Одеси подейкували, що бачили, як у квартиру голкіпера напередодні гри приходили представники команди-суперниці. Ясна річ, це розцінювалось не як простий збіг обставин, а дещо інше. Саме тому Іван Жекю був відправлений на острів Зміїний, де була військова частина. Було це зроблено з метою покарання чи з метою перевиховання – достеменно невідомо, однак факт залишається фактом.

Як згадують одноклубники Жекю по СКА, у "засланні" воротар провів не так вже й багато часу – не більше тижня. Справа в тому, що йому давно дошкуляли проблеми із менісками - а це призводило до болів у колінах та набряклості. Знаючи про особливості свого організму, голкіпер вдавався до хитрощів –навмисне пив багато рідини, аби ця набряклість була помітною неозброєним оком. Тож після того, як футболіст поскаржився на самопочуття, він отримав можливість повернутися на "велику землю". До шпиталю. Шкода лише, що за підсумками того сезону СКА змушений був вилетіти до другої ліги.

- Іван Жекю був не єдиним, кому на власній шкурі довелося відчути всю гамму солдатських буднів на острові, - пригадує один із ключових гравців СКА сезону-1982 Сергій Пучков. - Впродовж кількох десятиліть там проходили перевиховання чимало недбайливих футболістів. Для цього достатньо було одного-двох тижнів – і бажання змінити бутси на чоботи, а спортивний костюм на повне обмундирування у тих відразу ж відпадало.

У армійських команд, як відомо, плинність кадрів була чималою. Тому слава про острів Зміїний передавалася із вуст в уста, відразу ж налаштовуючи новачків на відповідний лад.

Наприкінці 80-х та на початку 90-х років островом Зміїним часто лякали молодих футболістів, яких делегували для проходження армійської служби у якості гравців СКА.

- Пригадую історію з двома такими одноклубниками – Олександром Огородником та Андрієм Запишним, - розповідає колишній нападник армійців Едуард Стоянов, який завершував свою кар’єру у грецькому "Іонікосі" часів Олега Блохіна. – Коли вони були задіяні у другій клубній команді СКА, тодішній її тренер Володимир Малий намагався вплинути на обох хлопців саме згадуванням про невтішну перспективу потрапляння на Зміїний. У випадку неналежного виконання своїх безпосередніх обов’язків.

У квітні 1992-го, коли друга за рейтингом одеська команда змінила армійський статус на цивільний (у ході першого національного чемпіонату її назва стала іншою – замість СКА стала йменуватись СК "Одеса" - прим. В.К.), про острів Зміїний, як про виховний "полігон" для порушників більше ніхто не згадував. Адже до армії новий колектив вже не мав жодного відношення.

Втім, вже у нинішньому тисячолітті футбольні особистості з Одеси на знаментитому нині острові знову все ж побували. Щоправда, зовсім не з виховною метою, а заради екзотичної подорожі.

Відомий по виступах в одеських СКА та "Чорноморцеві" зразка 80-90-х років півзахисник Олег Кошелюк розповів про візит на Зміїний із спогадами зі знаком "плюс".

- Коли я проходив армійську службу у СКА, на "виховному" острові, на щастя, побувати не довелося, - згадує він. – Проте потрапив туди багато років поспіль, коли виступав у складі команди ветеранів одеського "Рішельє". Одного разу футболісти разом із дружинами вирушили на великому катері президента клубу Валерія Манька у захоплюючу подорож на Зміїний. На цьому крихітному острові чудово провели цілий день, набравши масу позитивних вражень. Розділившись на чотири команди, пограли у футбол на піску, а ще добряче пообідали, скуштувавши рибної юшки. Такої смачної більше їісти ніколи не доводилось!