"Ви не можете просто сказати, щоб я готував людей до війни". Зеленський розповів The Post про свої рішення до 24 лютого

Президент України Володимир Зеленський дав велике інтерв'ю американському виданню The Washington Post. У ньому глава держави ще раз відповів на запитання журналістки Ізабель Хуршудян про рішення, які він приймав до 24 лютого: чому українців не попередили про підготовку росіян до вторгнення.

- Коли директор ЦРУ Вільям Дж. Бернс зустрічався з вами тут, у Києві, у січні, він сказав вам, що росіяни спробують десантуватися в аеропорту Гостомелю. Якою була ваша реакція, коли це справді сталося 24 лютого? Там уже мало бути більше українських сил?
- Щодо аеропорту, десь за півроку до всього цього, а можливо, й раніше, якщо ви пам'ятаєте, російські війська накопичувалися на території Білорусі і так далі. Ми звернулися до всіх наших партнерів, сказавши їм, що вважаємо, що вони діятимуть саме так. Вони там тренувалися – і це було добре відомо – захоплювати чи бомбардувати ключові об'єкти інфраструктури. Вони тренувалися, мали плани захопити аеропорт Бориспіль і так далі. Я не знаю скільки років цим планам.

Вони використовували карти, і деякі рішення, які вони приймали, були такими ж, як у нацистів під час Другої світової війни. Тож сказати, що вони запланували тут щось унікальне, не можна. Все, що нам було відомо, ми побачили.

Я не готовий говорити про все, про що говорив Бернс, але його основні сигнали були про погрози мого життя. І це були не перші сигнали — вони йшли звідусіль, від наших спецслужб, зарубіжних колег тощо.

Дивіться, щойно почалося повномасштабне вторгнення, з цього моменту наша економіка втрачала від 5 до 7 мільярдів доларів на місяць. Це заробітна плата. А гроші, які нам дають наші партнери, ви це знаєте, ми не можемо витрачати на платню військовим. У всьому цьому є якийсь світовий феномен. Мені потрібні гроші, щоб не втратити свою країну. Але я не можу витрачати ці гроші на платню військовим. Тому одночасно з вибухами та обстрілами у мене була дуже проблемна історія. Я маю платити зарплату людям, які йдуть туди і вмирають. І ти безнадійний. Я не маю часу на міркування, попередження, зобов'язання — у мене є завдання. Я не повинен дозволити їм окупувати нашу землю, і я маю платити людям, які вмирають. Це саме те, на що це схоже. Немає жодних сентиментів. Ви повинні робити це щомісяця.

Щодо всіх попереджень чи сигналів від тих чи інших партнерів, то ось що я їм пояснив: якщо у нас не буде достатньо зброї, нам буде важко воювати. Ми боротимемося з ними, це точно. Але вони не хочуть говорити. [Президент Росії Володимир Путін] вже три роки не хоче спілкуватись. Тому я не хочу слухати цю маячню, що росіяни готові говорити, це маячня. Я це зрозуміло пояснив. Все, що нам потрібно, це зброя, і якщо ви маєте можливість, змусьте його сісти зі мною за стіл переговорів. Я говорив саме про це, бо ми вірили, що буде вторгнення.

Ви не можете просто сказати мені: "Слухай, ти мусиш почати готувати людей зараз і сказати їм, що їм потрібно відкладати гроші, їм потрібно запасатися їжею". Якби ми повідомили про це — а цього хотіли деякі люди, яких я не називатиму, — то я з жовтня минулого року втрачав би 7 мільярдів доларів на місяць, а в той момент, коли росіяни напали, вони б нас захопили. За три дні. Я не говорю, чия це була ідея, але в цілому наше внутрішнє відчуття було правильним: якщо ми посіємо хаос серед людей перед вторгненням, росіяни нас зжеруть. Тому що під час хаосу люди тікають із країни.

Так і сталося, коли почалося вторгнення — ми були настільки сильні, як могли. Частина наших людей пішла, але більшість залишилася тут, вони боролися за свої домівки. І як би це цинічно не звучало, це люди, які все зупинили. Якби це трапилося в жовтні — не дай Боже, в опалювальний сезон — нічого б не залишилося. Наш уряд не існував би, це точно на 100 відсотків. Але забудемо про нас. Усередині країни була б політична війна, бо ми не витримали б втрат на 5-7 мільярдів доларів на місяць. Ми не мали серйозних фінансових програм. На створеному російськими ринком виник дефіцит енергоресурсів. Нам не вистачило б енергоресурсів. Ми не змогли б вибратися з цієї ситуації, і в країні був би хаос.

Але одна річ, коли хаосом керують, і це у воєнний час — інакше керуєш державою. Ви можете відкрити кордон, закрити кордон, атакувати, відступити, боронитися. Ви можете контролювати свою інфраструктуру. І зовсім інша справа, коли у вас немає воєнного стану чи режиму НС, а є держава, якою керує величезна кількість різних чиновників та установ. А мінус 7 мільярдів доларів за місяць, навіть без зброї, це вже велика війна для нашої країни.

- Тобто особисто ви вірили, що буде повномасштабна війна?
- Послухайте, як можна в це повірити? Що вони мучитимуть людей і що це їхня мета? Ніхто не вірив, що це буде так. І ніхто цього не знав. А тепер усі кажуть, що ми вас попереджали, але попереджали загальними фразами. Коли ми сказали, дайте нам конкретику — звідки вони нападуть, скільки людей і так далі — всі мали стільки ж інформації, скільки й у нас. І коли я сказав: "Добре, якщо вони нападуть звідси і тут будуть важкі бої, чи можемо ми отримати зброю, щоб їх зупинити?" Нас не зрозуміли. Навіщо мені всі ці попередження? Навіщо мені зводити наше суспільство з розуму? З лютого, навіть із січня, коли у ЗМІ було багато чого, українці перерахували більше грошей, ніж отримали допомогу українці за кордоном. Депозити на десятки мільярдів доларів було знято, тому українці витратили набагато більше грошей у Європі порівняно з сумою, яку там дали українці, з усією повагою.

Тому ви повинні розуміти, що це гібридна війна проти нашої держави. Був енергетичний удар, був політичний удар — тут замутили казан, хотіли зміни владу зсередини країни завдяки цій партії. Третій удар був фінансовий. Їм потрібен був курс нашої валюти воєнного часу, щоби у нас не було бензину. От і зробили все так: палива не було, газу у нас не було, нас вирізали для того, щоб опалювальний сезон призвів до дестабілізації всередині країни, і щоб люди знали, що є ризики девальвації валюти, то вони зняли б гроші. Загалом вони це зробили для того, щоб ми перестали бути країною, а до моменту їх вторгнення вже були б ганчіркою, а не країною. На що вони робили ставку. Ми не пішли на це. Нехай у майбутньому люди обговорять, чи правильно це було чи ні. Але я точно знаю та інтуїтивно — ми обговорювали це щодня на РНБО тощо — я мав відчуття, що [росіяни] хотіли підготувати нас до м'якої капітуляції країни. І це лячно.

- Я розумію побоювання з приводу сіяння паніки та падіння економіки, але що б ви сказали тим українцям, які зараз кажуть: "Я хотів би евакуювати свою сім'ю або просто краще підготуватися"?
- Весь грудень, січень та лютий українці виводили гроші з нашої економіки. Ми могли б бути суворими щодо цього, але ми не дозволяли ні Нацбанку, ні комусь ще обмежувати можливість людей забирати свої гроші. Хоча ми чудово розуміли, що це позначиться на економіці країни. Свобода, яку мають люди в демократичній країні, — це свобода, яку мали наші люди. Вони мали доступ до всієї доступної інформації. Вибачте, те, що я не розповів їм про змову росіян щось зі мною зробити і про все, що мені доповідали спецслужби: "Ти маєш забрати свою родину". Я сказав їм: "Як ви собі це уявляєте? Я відвезу свою сім'ю, я щось робитиму, а люди залишаться тут? Я не можу цього зробити". Наша земля — єдине, що маємо; ми залишимося тут разом. А потім сталося те, що сталося.

- Якби Сполучені Штати точно знали, що буде повномасштабне вторгнення, чи дали вони вам достатньо зброї, щоб захистити себе до 24 лютого?
- Сьогодні я можу бути лише вдячний США за те, що маємо. Але ми повинні мати чітке уявлення про те, що ми завжди мали зброю радянських часів. Ми ніколи не мали зброї НАТО. Той мінімум, який у нас був з 2014 року, на мою думку, недостатній. Серйозні сили, які нам були потрібні, на зразок HIMARS, які ми зараз бачимо, або, скажімо, 155-міліметрова артилерія — я вже не говорю про танки та авіацію — нічого цього у нас не було і не було можливості купити це. Єдине, про що ми домовилися, це військові дрони, байрактари і так далі. Але за всієї поваги, дронами воювати не можна.

Отже, як ви, напевно, пам'ятаєте, відколи почалося повномасштабне вторгнення, і досі все, про що я просив, це закрити небо, бо якби небо було закрите, у нас не було б усіх цих смертей. А ми пропонували альтернативу закритому небу: низка літаків.

І з цим не було проблем чи дефіциту, я думаю, бо ми вказали адреси, де були всі ці літаки. Але в нас ніколи не було такої нагоди закрити небо. Ми і зараз говоримо про те, що було до війни, що було у 2014 році, але який у цьому сенс, якщо навіть сьогодні, коли йде ця війна, у нас немає можливості закрити та убезпечити небо.

- Ви коли-небудь отримували пояснення, чому до 24 лютого вам не було поставлено більше зброї, якщо Вашингтон знав, що буде?
- Я не скаржуся - аж до того, що мені хтось починає говорити: "Але ж ми надсилали вам сигнали". До цього моменту я не маю претензій. Але коли хтось стверджує, що вони надсилали нам якісь сигнали, я кажу їм: "Пришліть нам зброю". Я був абсолютно правий і впевнений у цьому навіть зараз.

Тож як тільки ми отримали серйозну зброю, я їм сказав: "Наша країна нікуди не втече, ми готові воювати, дайте нам зброю". І як тільки ми її отримаємо, боротимемося.

Усі боялися війни. Ніхто не хоче воювати із Росією. Слухайте, ніхто не хоче воювати з Росією. Усі хочуть перемоги України, але ніхто не хоче воювати із Росією. От і все. Це повна зупинка. І саме тому ми мали вирішити, як залишатися сильними. Якщо ніхто не хоче з ними воювати, то всі бояться з ними воювати — вибачте, тоді ми будемо вирішувати, як це зробити, правильно це чи неправильно. Але війна піде далі, вглиб Європи, тож, будь ласка, надішліть нам зброю, адже ми теж вас захищаємо. І вони почали надсилати.

Але чи можна зараз закрити небо? Просто цікавлюся. Це риторичне питання.

Переклад - Олександр Риженко