Сергій Нагорняк розповів, як пережив епідемію в Китаї


У час виступів за тамтешній клуб

Сергій Нагорняк розповів, як пережив епідемію в Китаї

Сергій Нагорняк, наставник юнацької збірної України U-16, пригадав, як пережив епідемію SARS (тяжкий гострий респіраторний синдром), коли був футболістом і виступав в Китаї.

У 2001–2003 роках я грав у Китаї за команду "Шаньдун Лунен" із міста Цзінань. У листопаді 2002-го неподалік Пекіна почалась епідемія SARS — тяжкого гострого респіраторного синдрому. Через це чемпіонат перервали. Карантин тривав десь півтора місяця, ще якийсь час відбувалася підготовка до поновлення сезону. А загалом пауза в Чемпіонаті тривала трохи менше двох місяців.

Коли все почалося, Сергій встиг літаком відправити сім’ю до України. Повітряне сполучення не перекривали, а обмежили: перші два тижні карантину літаки майже не літали, потім усе потроху відновилося.

Читайте такожНагорняк: Мораесу буде важко в китайському чемпіонаті

Сполучення між містами та провінціями теж не перекривали, однак ввели запобіжні заходи: припустімо, в’їжджаєш на машині в якийсь населений пункт, у тебе міряють температуру.

Щодо житла у моїй команді був такий принцип: китайці жили на базі, іноземців селили або в готелі, або на квартирах. Я жив на квартирі, однак мій будинок був десь за 100 метрів від нашої тренувальної бази. Тож перші два тижні карантину харчувався саме там. Із часом нам дозволили виходити в місто. У цілому психологічна атмосфера була не дуже хороша, втім, набагато легша, ніж сьогодні.

Попри карантин тренування у гравців не переривалися, при цьому збиралися всією командою, а не групами футболістів.

А вечори проводили так: я тісно спілкувався ще з трьома іноземцями, ми збиралися в когось на квартирі, грали, наприклад, у карти, а вечерю замовляли в ресторані. Замовляли так: із нами постійно був місцевий таксист, ми брали з ресторану меню, показували пальцем, що нам купити, він їхав і привозив, а ми розплачувалися. Коштувало це копійки.

Сергій Нагоряк виділяє китайців як дуже дисциплінований народ.

Їм сказали — не можна, вони й виконували. Нам, іноземцям, не забороняли нічого, а «наполегливо просили» — дуже ввічливо. Запам’яталось, як виходиш у місто чи в супермаркет, і всюди порожньо, хоча за нормальних умов усе нагадувало мурашник.

Следите за нами:


Оцените этот материал:
Поділитися з друзями:
Источник:
УПЛ

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (0)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти


Новини Футболу

Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...