Олександр Шевелюхін: хотілося б отримати свій шанс у збірній

Без перебільшення найкращий український легіонер в Польщі Олександр Шевелюхін нещодавно дав ексклюзивне інтерв'ю кореспонденту нашого сайту Андрію Облещуку.

Олександре, розкажіть як Ви опинилися в «Гурніку»?

Скажу так, що я на той час хотів залишитися в «Севастополі». В команді я провів вже два роки, вважаю непоганих два роки. І мені, і родині все подобалося там, але в команді почалися зміни, крім того, в мене закінчувався контракт. Розпочав переговори щодо покращення умов контракту, але ми не зуміли домовитися. Запропонували поїхати на перегляд до «Гурніка». Тренер команди пам’ятав мене по спарингу, на одному з передсезонних зборів, тоді мені вдалося забити гол «Гурніку» і Адам Навалка (тренер «Гурніка») вирішив мене запросити. Я провів два контрольні матчі після чого підписав контракт на вигідних для мене умовах.

Як Вас зустріли в команді, адже легіонерів не дуже полюбляють?

Прийняли культурно. Повинен відмітити, що загалом культура в Європі вища, ніж в Україні.

Свою грою доводив, що заслуговую на повагу від вболівальників. Від гри до гри і так пройшов час. Зараз впізнають на вулицях міста, дякують за гру, а це дуже приємно.

Польські спеціалісти відзначають Вас як одного з кращих центральних захисників в чемпіонаті Польщі та одного з кращих у грі головою.

Звичайно мені приємно те, що мою гру відзначають. В Україні не так багато уваги не приділяють захисникам. Мабуть треба грати або в «Шахтарі», або «Динамо» щоб про тебе говорили. Головні герої в основному автор голів та гольових передач. Я ж просто намагаюся якісно робити свою роботу. Гра головою – мій хліб. Вмію грати, той користуюся цим. Хоча я й ногами непогано граю і голи забивав.

В останньому матчі проти «Пяста» (розмова відбулася 27 лютого) Вас разом з Данхом визнано одними з кращих гравців матчу.

Мені приємно грати в парі з капітаном команди Данхом, який вже почав викликатися до збірної Польщі. А те, що визнали кращими гравцями? Мабуть непогано робимо свою роботу ( від себе додам, що «Гурнік» пропустив найменше в еліті А.О.).

В штрафній суперника починається паніка, коли на подачу кутового приходить Шевелюхін.

Стандарти дуже багато визначають в сучасному футболі. Тому маючи такий зріст гріх ним не скористатися. А щодо паніки, то це мабуть коментатори підігрівають ситуацію.

Ні, це видно по картинці. Ви значно вищий за своїх партерів та більшості гравців суперника.

Були часи, коли я страждав від свого зросту. Так відбулося у ФК «Львів». Коли до команди прийшов тренером Сергій Іванович Ковалець, то він намагався прививати команді гру а-ля «Барселона» чи збірна Іспанії. Я ж виглядав як один стовп посеред футболістів невисокого зросту, тому Ковалець мене в свою команду не вписував. Хоча вважаю, що кожен футболіст може вписатися в команду, якщо тренер захоче і доступно пояснить свою філософію гри. А в «Львові» я став заручником тієї ситуації, виходив переважно на заміну, а потім залишив команду. Довелося трохи поїздити по світу - півроку кар’єри втратив.

Після гри з «Пястом» Ваша команда відстає від «Легії» на два очки. Яке завдання на сезон? Чемпіонство?

Про чемпіонство ще рано говорити. Попереду ще чотирнадцять турів, багато складних ігор, тому все може статися. Минулого року наприклад всі чемпіонство віддавали вже «Легії», але ряд невдалих матчів і чемпіоном став «Шльонск» Вроцлав. Не хочу говорити наперед. Що мене приємно дивує в Польщі відсутність суддівських скандалів як в боротьбі за чемпіонство так і в цілому на протязі чемпіонату.

Можливо це пов’язане з тим, що в чемпіонаті Польщі не такі великі гроші крутяться? Президенти клубів в Україні вкладають у команду мільйони і природно хочуть перемоги для своєї команди, а коли команда програє через суддівські помилки, то виникає скандал?

Звичайно на Україні набагато більше грошей крутиться. Але великі гроші роблять і погані речі для українського футболу. Ми втрачаємо таланти, молоді гравці не можуть пробитися в команди. Мені наприклад не цікаво дивитися матчі українських команд, де грає лише 1-2 українці нехай вона і виступає в єврокубках, я краще віддам перевагу матчу команди, де хоча б половина основи українці. Краще гроші вкладати в розвиток дитячо-юнацького футболу, в підготовку дитячих тренерів. Як каже Навалка, коли приходить до команди молодий гравець і в нього не все виходить в технічному плані, то це не проблема не в хлопцеві, а проблема в дитячому тренері, який не зумів його навчити та створити умови для більш легкого переходу з молодіжної команди до основного складу.

Розкажіть про тренера Навалку.

Він мені нагадує Валерія Васильовича Лобановського. Йому не потрібні зірки в команді, йому потрібна команда-зірка. З Навалкою ми зростаємо як в тактичному плані так і додаємо в фізичних кондиціях, футбольній майстерності. Мені подобається його вміння роз’яснити чого саме він хоче і як діяти в тій чи іншій ситуації. А ще він вміє розгледіти талант. Аркадіуш Мілік наприклад, коли я прийшов в команду, то він не грав, в крайньому випадку зрідка виходив на заміну. Але за цей рік він настільки додав у майстерності, що вже взимку був проданий «Байєру» Леверкузен.

Яке ваше ставлення до українських футболістів, які сидять на лаві в багатих клубах, хоча за своїм віком та можливостями могли б бути основними в більш скромних командах?

В кожного своя доля, я не можу нікого засуджувати, адже кожний сам вибирає той шлях, який кращий для нього та його родини.

Кого з українських футболістів, які грають у Польщі знаєте та з ким підтримуєте зв’язки ?

З українців знаю Володю Остроушко, він грає за команду третього дивізіону «Заглємбьє» Сосновець. Ми з ним не були знайомі раніше, а познайомилися вже в аеропорту Катовіце по прильоту в Польщу. Зізвонюємося, підтримуємо контакт. Хочу сказати про їхній стадіон, вони грають в третьому дивізіоні (аналог нашої другої ліги А.О.), а стадіон у них спокійно може бути заявлений на нашу Прем’єр-Лігу, вони створили чудову інфраструктуру. А в Україні є гроші, а інфраструктури немає.

Шлякотіна знаєте? Він теж вихованець школи київського «Динамо».

Ні, з ним не знайомий. Він набагато молодший за мене, а я вже в досить солідному віці.

30 років для центрального захисника – це розквіт.

Хочу сказати, що в 30 років вже більш досвідчений та краще відчуваєш власний організм і можеш з більшою ефективністю використовувати власні сили.

Багато польських футболістів та й легіонерів, які приїздять до Польщі потім переходять до німецької бундесліги. Немає бажання спробувати свої сили в більш сильному чемпіонаті?

На даний момент всі мої помисли пов’язані з «Гурніком». Зараз важливі матчі в чемпіонаті, є за що боротися. До того ж у мене контракт до кінця 2013 року, тому поки я гравець «Гурніка» і всі зусилля прикладу щоб досягти максимуму з командою.

Хто для «Гурніка» є принциповим суперником?

Тут багато дербі. Взяти той же «Пяст». В першому колі з міркувань безпеки не пустили наших фанів на їх стадіон, а в минулому турі вже наш стадіон був закритий для фанів «Пяста». Ще «Рух» Хожув, варшавські команди.

Польські фани користуються не зовсім доброю славою таких собі біснуватих і фанатичних. Порівняйте фанів своїх останніх команд.

Кожна країна має свої звичаї. Що стосується «Севастополя», то я дуже радий, що команда зростає і мені приємно, що я там грав два роки. Були навіть думки, що завершу кар’єру там, але не так склалося. Дуже мені подобалося те як вболівальники виконують гімн Севастополя. Взагалі зросла культура вболівання в місті, я це пов’язую з будівництвом нового стадіону. Адже приємніше ходити на футбол на якісні стадіони, куди можна прийти всією родиною. В Забже хуліганів мене здивувало те, що вболівальники багато співають і палко підтримують команду. «Гурнік» має велику торсиду, все ж таки чотирнадцятиразовий чемпіон Польщі. Після гри ми ще хвилин 10-15 стоїмо на полі, вболівальники співають команді, а команда їм та дякує вболівальникам за підтримку. Кожен вболівальник може підійти до футболістів і поговорити.

Тобто відкрите спілкування з вболівальниками?

Так. Ніяких перепон немає. Взагалі зараз багато ажіотажу довкола футболу. Будується новий стадіон. Десь приблизно такий має бути як в одеського «Чорноморця». Взагалі Забже це місто шахтарів. Люди дуже важко працюють, тому для них «Гурнік» як сонце, як промінь світла в темному тунелі. Це я так бачу зі свого боку.

А як Ви спілкуєтеся з партнерами?

Щоб було краще взаєморозуміння на полі потрібно знати мову. Тому я разом з дружиною брав лекції по вивченню польської мови та польської граматики. Зараз вже досить вільно спілкуюся. Якщо щось не зрозуміло, допомагають партнери. Також тренер воротарів наш грав у Росіїї і він допомагає.

Взимку до команди прийшов естонець Мошніков, то Вам має бути вже легше.

Так він добре розмовляє російською, англійською, але польська дається важко. Мені ж дуже допомогла українська мова, адже мови трохи схожі. Він же ж наприклад не розуміє української.

Взагалі?

Так. Я наприклад розмовляв з дружиною по телефону і сказав, що передзвоню пізніше. То він «передзвоню» зрозумів, а «пізніше» це як якесь африканське слово було для нього. Він мене десь п’ять разів просив: «Повтори те слово, яке сказав останнім».

Мошніков гравець збірної Естонії, інші ваші партнери Скорупскі, Данх ще один недавній партнер Мілік гравці збірної Польщі суперника збірної Украни по групі у відборі до ЧС-2014. У Вас є надія, що хтось з тренерів збірної колись зверне свій погляд на Польщу та запросить Вас до збірної?

Збірна України завжди була для мене пріоритетом. Перша команда України є для мене мрією, нажаль поки нездійсненною. Я знаю, що таке збірна, адже я пройшов юніорські збірні і знаю, що таке виступати за свою країну. Розумію, що дуже важко пробитися до збірної, але все ж я стараюся працювати для здійснення своєї мрії. Цим я стимулюю себе, хоча розумію, що з польського чемпіонату майже нереально потрапити до збірної, це ж не бундесліга. Хоча вважаю. Що можна було б надати шанс деяким гравцям, можливо вони скористаються ним. Якщо шансу ж не надавати, то… Я ж чекаю на свій шанс.

Тобто у Вас є мрія і Ви працюєте над її досягненням?

Так стараюся по максимуму брати від футболу. В Україні пограв, граю у Європі. Коли ж попав до Польщі, то відкрив для себе маленьку Лігу Європи. Незадовго до того дивився по телевізору матч «Легія» - «Русенборг» в Лізі Європи, а тут вже сам виходжу в своєму дебютному матчі за «Гурнік» проти «Легії», який ми виграли 2:0. Весь свій досвід накопичую. Звичайно хотілося б отримати свій шанс у збірній.

Якщо матч збірної України проти збірної Польщі буде проходити у Львові, поїдете на матч?

Не знаю, вже як вийде. Боюся, що з білетами буде проблем, особливо з перекупщиками. Я тільки починаю про це думати вже відпадає бажання. Хоча я був на Євро в Києві, хотів побувати на оновленому «Олімпійському». Адже на старому я ще хлопчиком подавав м’ячі таким футболістам як Віктор Леоненко, Ігор Кутєпов, Павло Шкапенко, Сергій Шматоваленко, Олег Лужний, Бернар Лама, Жан-П’єр Папен. Цей стадіон рідний для мене. Я відвідав матч Англія-Італія і все дуже сподобалося.

А яке відношення до українців у Польщі? Під час Євро був скандал з двома польськими радіоведучими і їхніми висловлюваннями стосовно українок.

Скажу чесно, я ніякого негативу на собі не відчував. Багато хто ще не розділяють росіян від українців і всіх називають одним словом «русики». На мене також так говорили. Я навіть паспорт їм свій показував і роз’яснював, що я українець, а не росіянин. Але в основному більшість поляків культурні люди.

Що Вам подобається в Польщі?

Від Польщі лише позитивні враження. Перше це спокійніше життя, немає політичних суперечок. Крім того, побут. Думав Євро наблизить Україну до Європи, але Євро пройшло, і все скінчилося. Дороги розбиті. В Києві такі ями, що страшно проїхати на машині. В Польщі ж дороги пречудові. І взагалі шкода Україну, дуже низький рівень життя. В Європі дивишся в кафе за столиками сидять пенсіонери і ласують десертами та п’ють капучіно. А в Україні бабці торгують по в підземних переходах, щоб прожити хоч якось.

Ну і на завершення. Що на Вашу думку треба зробити для розвитку українського футболу?

Для розвитку українського футболу потрібно піднімати Першу лігу як мінімум до того рівня який має «Севастополь» чи «Олександрія». Люди люблять футбол в Україні. Ще з «Севастополем» на виїздах коли був, то бачив, що багато людей ходять на матчі в містах Західної України в Миколаєві також. Тож потрібно стадіони приводити до відповідних умов, дбати про вболівальників.