Коноплянка як спадкоємець. Український слід в Суперкубку УЄФА

Суперкубок УЄФА - офіційний футбольний турнір, що відкриває європейський сезон і складається з одного матчу, в якому зустрічаються переможці Ліги чемпіонів УЄФА і Ліги Європи УЄФА попереднього сезону. Таким є нинішній формат (введений в 1998-му році) турніру, в якому сьогодні має шанс зіграти українець Євген Коноплянка. Коли ж на футбольних полях Європи розігрувався турнір під назвою Кубок володарів кубків, то саме його переможець в Суперкубку сперечався з переможцем Кубка європейських чемпіонів.

Датою заснування турніру прийнято вважати 1972-й рік, хоча протистояння "Аяксу" та "Рейнджерса" – перше в історії європейського Суперкубка - не мало офіційного характеру. Ідея заснування турніру виникла у нідерландського журналіста Антона Віткампа, який горів бажанням зайвий раз підкреслити тогочасну велич нідерландського футболу.

Перед "Аяксом" з його тотальним футболом тремтіла Європа, тому Віткамп – журналіст провідної нідерландської газети De Telegraaf – загорівся ідеєю створення ще одного турніру, в якому "Аякс" та інші "сильні світу цього" мали б можливість проявити свою велич. В 1972-му році Віткамп разом з Міхалом Ван Праагом – батьком президента "Аякса" – попрямували до штаб-квартири УЄФА, аби клопотати з ідеєю перед тогочасним президентом УЄФА Артеміо Франкі.

Але нідерландці отримали відмову; мотивована вона була більшою мірою тим, що "Рейнджерс", котрий в тому році виграв Кубок володарів кубків і мав зіграти в Суперкубку з "Аяксом", був дискваліфікований зі змагань під егідою УЄФА через безчинства фанатів.

Та матч все таки відбувся. "Рейнджерс" того року святкував своє сторіччя, тому відмовлятися від участі в новоствореному турнірі керівництво шотландського клубу не стало. Але та гра не мала офіційного статусу. Першим офіційно визнаним матчем Суперкубка УЄФА прийнято вважати матч між "Міланом" та "Аяксом" в січні 1974-го року. Наступний розіграш турніру не відбувся, оскільки західнонімецька "Баварія" і "Магдебург", що представляв НДР, не змогли домовитися щодо дати проведення поєдинків. Тільки з 1975-го року Суперкубок УЄФА почав проводитися на стабільній основі.

З того часу в Суперкубку УЄФА зіграли дві українські команди (двічі – "Динамо", одного разу – "Шахтар"), а також четверо українців у складі зарубіжних клубів. UA-Футбол згадує всі поєдинки в рамках Суперкубку УЄФА, в яких залишили слід наші співвітчизники.

9 вересня 1975 року. ФРН. Баварія. Стадіон: "Олімпійський"
"Баварія" (Мюнхен, ФРН) – "Динамо" (Київ, СРСР) 0:1
Гол: Блохін 66

Українці у складі "Динамо": Євген Рудаков, Володимир Трошкін, Михайло Фоменко, Стефан Решко, Валерій Зуєв, Анатолій Коньков, Олександр Дамін, Леонід Буряк, Віктор Колотов, Петро Слободян, Олег Блохін (головний тренер – Валерій Лобановський)

Восени поточного року київське "Динамо" святкуватиме черговий ювілей. Сорок років виповняється з часу перемоги киян в Суперкубку УЄФА 1975 над мюнхенською "Баварією."

То був третій за ліком розіграш турніру (без врахування 1974-го року, в якому матч за Суперкубок УЄФА не відбувся). "Баварія" як переможець Кубка європейських чемпіонів протистояла "Динамо" як переможцю Кубка володарів кубків.

Такого поняття як "легіонери" тоді не існувало. Всі гравці "Динамо" представляли СРСР, хоча, не всі з них (зокрема, Олександр Дамін, Євген Рудаков та Віктор Колотов) народилися в УРСР. "Динамо" не мало змоги вийти на першу гру фінальної дуелі (в той час Суперкубок УЄФА розігрувався в двох матчах) в оптимальному складі. Онищенко та Мунтян хоч і були в заявці, на поле вийти через проблеми зі здоров'ям ніяк не могли. Навіть коли Віктору Колотову розсікли ногу і той випав з гри, тренерський штаб "Динамо" молився на лікарів (котрі через десять хвилин таки підняли на ноги Колотова), але замін не проводив.

"Динамо" мало чудовий шанс вийти вперед в середині першого тайму, але м'яча після удару Буряка з лінії воріт "Баварії" встиг, як вважала італійська бригада арбітрів, винести півзахисник господарів Цобель. Гол "динамівці" "відклали" на другий тайм. На 66-й хвилині Олег Блохін майстерно розібрався з трьома опонентами і сильно пробив в дальній від голкіпера кут. Не допоміг мюнхенцям відбитися знаменитий Франц Беккенбауер, а в атаці безпомічно виглядали Герд Мюллер та ще молодий Карл-Хайнц Румменіге.

6 жовтня 1975 року. СРСР. Київ. Стадіон: "Республіканський"
"Динамо" (Київ, СРСР) – "Баварія" (Мюнхен, ФРН) 2:0
Голи: Блохін 40, Блохін 53

Українці у складі "Динамо": Євген Рудаков, Володимир Трошкін, Михайло Фоменко, Стефан Решко, Валерій Зуєв, Анатолій Коньков, Володимир Мунтян, Володимир Веремеєв, Леонід Буряк, Олег Блохін, Володимир Онищенко (головний тренер – Валерій Лобановський)

На матч-відповіді, в якому фаворитом цілком справедливо виступала київська команда, "підійшли" Онищенко та Мунтян, а також Веремеєв, який, як і Колотов, Рудаков та Дамін, народився не на території УРСР. Натомість, у складі мюнхенської делегації до Києва не прилетіли Мюллер, Хенесс і Андерссон, що свідчило про зневіру, котра заполонила серця мюнхенців після першого поєдинку.

"Баварія" тоді грала у щільнішому аніж "Динамо" графіку. Матч відбувався в понеділок, а перед тим у середу мюнхенці відіграли поєдинок Кубка чемпіонів, у суботу – поєдинок чемпіонату ФРН, а у неділю вже вилетіли до Києва. "Динамівці" на тижні теж були задіяні у Кубку чемпіонів, але матч чемпіонату на вихідних не проводили.

Гра розвивалася за сценарієм господарів. Українці банально перебігали суперників. На 40-й хвилині за ривком Блохіна не встиг ніхто з опонентів, тож нападник, перебуваючи без опіки, легко пробив повз голкіпера "Баварії". Не менш класним виявився другий гол Блохіна, забитий на 53-й хвилині. Олег наважився на дальній удар зі штрафного, стінка з гравців "Баварії" розвалилася і м'яч пірнув під руку Зеппу Майєру, який раніше ніколи не програвав фінальних поєдинків.

Так "Динамо" здобуло свій другий міжнародний трофей.

24 лютого 1987 року. Монако. Монте-Карло. Стадіон: "Луї ІІ"
"Стяуа" (Бухарест, Румунія) – "Динамо" (Київ, СРСР) 1:0
Гол: Хаджі 44

Українці у складі "Динамо": Віктор Чанов, Анатолій Дем'яненко, Василь Рац, Олег Кузнєцов, Сергій Балтача, Андрій Баль, Павло Яковенко, Вадим Євтушенко, Олександр Заваров, Ігор Беланов, Олег Блохін, Олексій Михайличенко, Олег Морозов (головний тренер – Валерій Лобановський)

Вперше в історії турніру доля трофею вирішувалася в одному поєдинку на нейтральному полі. На арені "Луї ІІ", що у столиці Монако Монте-Карло, зійшлися переможець Кубка європейських чемпіонів "Стяуа", і володар Кубка кубків "Динамо". У складі київської команди на заміну вийшов Олег Морозов, який народився в Туркменській РСР.

Той матч характеризували як перемогу румунських "ніг, м'язів та нервів" над українськими "головами". Фаворитами матчу були кияни, але, за винятком стартових 25-ти хвилин, "динамівці" по грі поступалися своїм суперникам. Ускладнила ситуацію відсутність через травму основного захисника "Динамо" Володимира Бессонова. Хоча, коли після фолу Блохіна проти Аліна Стойка до м'яча підійшов Георге Хаджі, не допоміг би навіть Бессонов. Шикарний удар зі штрафного – і Суперкубок опинився у лігві румунського чемпіона.

10 жовтня 1990 року. Італія. Генуя. Стадіон: "Луїджі Феррарі"
"Сампдорія" (Генуя, Італія) – "Мілан" (Італія) 1:1
Голи: Михайличенко 31 – Евані 39

Українець у складі "Сампдорії": Олексій Михайличенко

Франк Райкаард, Рууд Гулліт, Карло Анчелотті, Роберто Донадоні, Франко Бареззі та інші – тоді "Мілан" був дуже грізною силою. На той час "россо-нері" мали у своїй колекції з десяток міжнародних трофеїв, а "Сампдорія" хоч і переживала в той період найкращі часи в своїй історії, могла похвалитися хіба що "свіжою" перемогою у Кубку володарів кубків.

Олексій Михайличенко через травму пропустив чемпіонат світу 1990, але через цю прикрість не позбувся шансу переїхати на Захід. Українця примітила "Сампдорія", "по-тихому" узгодивши з "Динамо" всі деталі трансферу. Але прижитися у Генуї Михайличенко не зумів. Кажуть, що не вдалося знайти спільної мови з неформальними лідерами колективу Манчіні та Віаллі. Тодішня "Сампдорія" взагалі була поділена на "угрупування", в яких знайти себе міг далеко не кожен новачок.

За "Сампдорію" Михайличенко відіграв один сезон, забив три голи, один з яких у ворота "Мілана" в першому матчі Суперкубка УЄФА 1990.

29 листопада 1990 року. Італія. Мілан. Стадіон: "Сан-Сіро"
"Мілан" (Італія) – "Сампдорія" (Генуя, Італія) 2:0
Голи: Гулліт 44, Райкаард 76

Українець у складі "Сампдорії": Олексій Михайличенко

У матчі-відповіді Олексій знову відіграв всі дев’яносто хвилин, але нічим своїй команді не допоміг. "Сампдорія" була безсила проти того "Мілана", перемогу якому принесли два точні удари нідерландців. Рууд Гулліт на 44-й хвилині відкрив рахунок, Франк Райкаард на 76-й добив "Сампдорію".

28 лютого 1996 року. Нідерланди. Амстердам. "Стадіон: "Олімпійський"
"Аякс" (Амстердам, Нідерланди) – "Сарагоса" (Іспанія) 4:0
Голи: Богард 43, Фініді 54, Блінд 65 (пен.), Блінд 69 (пен.) )

Українець у складі "Аякса": Андрій Демченко

Андрій Демченко – українець наполовину, якщо можна так сказати. Народився майбутній футболіст "Аякса" у Запоріжжі, там же почав футбольну кар’єру. Але після розпаду СРСР переїхав до Росії, за молодіжні збірні якої небезуспішно виступав. Саме після юнацького чемпіонату Європи 1994 Демченка помітили скаути "Аякса".

У складі "євреїв" числився три роки, але переможцем Кубка чемпіонів 1995-го року не є навіть формально, оскільки на той турнір Демченко заявлений не був. А от в розіграші Суперкубка УЄФА 1995 (сам розіграш відбувся на початку 1996-го року) Демченко прийняв активну участь.

Перший матч між "Аясом" та "Сарагосою", у заявку якого Андрій не потрапив, завершився з рахунком 1:1. А от другий ознаменував перемогу нідерландського гранда 4:0. Розгромний рахунок було встановлено вже на 65-й хвилині, тому тренер "Аякса" зі спокійною душею дав можливість Демченку дебютувати у єврокубках за амстердамську команду, випустивши Андрія на заміну.

Українець відзначився небезпечним ударом головою, зірваним арбітром через сумнівний офсайд виходом один на один з голкіпером, а також фолом, який призвів до штрафного, після якого іспанці один гол ледь не відіграли.

29 серпня 2003 року. Монако. Монте-Карло. Стадіон: "Луї ІІ"
"Мілан" (Італія) – "Порту" (Португалія) 1:0
Гол: Шевченко 10

Українець у складі "Мілана": Андрій Шевченко

Автор переможного голу, кращий гравець матчу – такі плоди роботи легендарного Андрія Шевченка в поєдинку за Суперкубок УЄФА 2003-го року. "Мілан" тоді зустрічався з сенсаційним "Порту" Жозе Моуріньо, завдавши "Особливому" (хоча, тоді ще звичайному) першої і поки що останньої поразки у єврокубкових фіналах.

29 серпня 2008 року. Монако. Монте-Карло. Стадіон: "Луї ІІ"
"Манчестер Юнайтед" (Стретфорт, Англія) – "Зеніт" (Санкт-Петербург, Росія) 1:2
Голи: Відіч 73 – Погребняк 44, Данні 59

Українець у складі "Зеніта": Анатолій Тимощук

Тоді була сильна збірна Росії (влітку 2008-го року росіяни дійшли до півфіналу чемпіонату Європи), сильний "Зеніт" (пітерці в гарному стилі виграли Кубок УЄФА 2007/08), і сильний Анатолій Тимощук.

Українець був лідером "Зеніта" і не нітився в боротьбі навіть з такими грізними суперниками як "Манчестер Юнайтед". Номінальні гості зі старту заволоділи перевагою, а Тимощук встигав працювати як на захист, так і на атаку. Два дальні удари Анатолія попсували нерви Едвіна ван дер Сара. На 60-й хвилині росіяни вигравали уже 2:0, але гол Відіча відродив інтригу. МЮ знайшов в собі сили на фінальний штурм, та пробити захист "Зеніта" вдруге не зумів. Анатолій самовіддано допомагав партнерам в обороні, підмінивши в центрі захисту травмованого Кріжанаца.

28 серпня 2009 року. Монако. Монте-Карло. Стадіон: "Луї ІІ"
"Барселона" (Іспанія) – "Шахтар" (Донецьк, Україна) 1:0
Гол: Педро 115

Українці у складі "Шахтаря": Андрій П'ятов, Олександр Кучер, Дмитро Чигринський, Олексій Гай, Василь Кобін

У заявці - Рустам Худжамов, Олександр Чижов, Олексій Полянський, Олександр Гладкий

Розкрити якісь нові деталі в історії перемоги "Шахтаря" в Кубку УЄФА 2008/09 в силу популярності теми, уже мабуть нереально. Видавалося, що то буде невдалий сезон для "гірників". Після невдачі в групі Ліги чемпіонів (не вихід в плей-офф) Мірча Луческу думав про відставку, але спільними зусиллями боси донецького клубу вмовили румуна залишитися.

Той віддячив за довіру виграним Кубком УЄФА. Відтак, "Шахтар" здобув право зіграти в матчі за європейський Суперкубок, фаворитом якого була та сама "Барселона", якій "Шахтар" разом із "Базелем" та "Стортингом" протистояв в групі Ліги чемпіонів 2008/09.

"Шахтар", в стартовому складі якого з'явилися четверо українців (П'ятов, Кучер, Чигиринський і Гай), і ще один вийшов на заміну (Кобін), обрав обережну тактику. "Барселона" мала перевагу, але "гірники" час від часу огризалися контратаками. Все ніби йшло до серії пенальті, та на 115-й хвилині Педро забив гол, який поховав надії донеччан виграти Суперкубок УЄФА 2009.