Над усією Іспанією жовто-блакитне небо. Про попередників Євгена Коноплянки

У п'ятницю Євген Коноплянка став п'ятим українським гравцем, які брали участь у матчах іспанської Прімери. У зв'язку з цим UА-Футбол пропонує читачам детальну розповiдь про іспанський період кар'єри чотирьох його попередників. Частина інформації взята з статті, що публiкувалася на сайті півтора роки тому, в якій розповідалося про кар'єру українських футболістів у двох вищих іспанських дивізіонах на той час.

Василь Рац, 54 роки, півзахисник, Еспаньол, 1988/1989

Відомий виступами за київське "Динамо" і збірну СРСР півзахисник після Євро-88 став бажаним гравцем для двох іноземних клубів: "Рейнджерса" із Глазго та іспанського "Еспаньола". Звісно, гранд шотландського футболу був більш привабливим варіантом, але попередньо підписаний з іспанцями контракт через компанію "Совінтерспорт", яка в той час проводила трансфери радянських футболістів у зарубіжні клуби, та деякі сімейні обставини (більш сприятливий клімат для новонародженого сина) сприяли переїзду до Барселони навесні 1989-го. Контракт був укладений до кінця сезону і, таким чином, передбачав право футболіста залишити команду, якщо аутсайдер чемпіонату втратить місце в Примері.

Зустріли українця у колективі добре, адже він був одним із зіркового складу збірної СРСР. Проте попри всі старання своєю грою Рац не зміг допомогти "Еспаньолу" втриматися у еліті. Команда фінішувала на 17-му місці, але все ж вилетіла через стикові матчі з "Мальоркою". Причому в першому поєдинку "Еспаньол" переміг 1:0, а у другому - програв 0:2, пропустивши вирішальний гол на початку першого екстра-тайму. Гра Раца влаштовувала керівництво іспанського клубу і йому запропонували новий трирічний контракт з зарплатою у 150 тис. доларів і "Мерседес". Однак головний тренер "Динамо" та збірної СРСР Валерій Лобановський особисто попередив гравця, що якщо він залишиться у Сегунді, то місце у складі збірної СРСР Рацу не гарантоване, адже союзна федерація не дозволила б цього. А попереду був чемпіонат світу в Італії…

Тому Рац прийняв рішення повернутися до київського "Динамо", і, як із часом зізнавався, пожалкував про своє повернення, адже життя могло скластися зовсім інакше. Загалом протягом трьох місяців в Іспанії українець відіграв 11 матчів (усі - повністю), голів не забивав та отримав одне попередження.

Сергій Погодін, 47 років, півзахисник, "Меріда", 1995/96

Атакувальний півзахисник не спромігся закріпитися в першій команді київського "Динамо" та московського "Спартака". Невдалим видалася й його перша подорож до Європи, а саме до голландської "Роди". Серед успіхів слід відзначити гру за рідну "Зорю" та дві каденції у донецькому "Шахтарі". Перша з них призвела до запрошення до лав збірної України (його єдиний матч був тим найпершим поєдинком збірної України в історії - в Ужгороді проти угорців). А друга - надала орендованому у "Спартака" гравцю запрошення від команди з маленького іспанського містечка, яка вперше у своїй історії вийшла в Примеру. Це сталося завдяки тісним стосункам, налагодженим московським клубом з іспанськими агентами та репутації "Спартака" як постійного учасника Ліги Чемпіонів.

В маленькому іспанському клубі учасники Ліги Чемпіонів в складі "Спартака" (до Погодіна приєднався російський форвард Писарєв) сприймалися як потенційні зірки та лідери команди. За задумом тренерського штабу саме Сергій мав грати на позиції плеймейкера і диригувати командними діями. Але вже на 43-ій хвилині другого матчу він отримав другу жовту картку (щоправда, арбітр матчу не помітив цього і показав українцю очікувану червону лише після перерви). В матчі проти "Реалу Сосьєдаду" в гостях він забив перший гол українського гравця в Прімері і допоміг своїй команді здобути першу перемогу в історії виступів у Вищому іспанському дивізіоні. Цікаво, що зрівняв рахунок в тому матчі його екс-партнер по "Спартаку" Валерій Карпін.

Надалі Погодін страждав від травм та недовіри тренерів і знаходив собі місце лише на лаві запасних, відігравши лише два матчі Кубку. В січні клуб та гравець домовилися про розірвання угоди, і Погодін подався до ізраїльського "Хапоелю" Тель Авів. Того сезону "Меріда" посіла передостаннє місце і залишила Вищий дивізіон. Загалом доробок Сергія в Іспанії склав три матчі в лізі (189 хвилин, 1 гол, одна червона картка) та два матчі Кубку Іспанії.

Дмитро Чигринський, 28 років, захисник, "Барселона", 09/10

Хто не чув про те, що Чигринський був у складі Барси часів Пепа Гвардіоли? Та, звичайно, чули всі.

Літом 2009 року ширяться чутки і не безпідставні, що сама "Барселона" зацікавлена в послугах Чигринського. Вболівальники цю інформацію сприймають з радістю, адже ще один українець може опинитися в топ-клубі і очікують новини про трансфер ледь не щодня.

А сам Чигринський, тим часом, далі приймає участь у перемогах над "Кривбасом" та "Іллічівцем", а його "Шахтар" готується до старту в Кваліфікації Ліги Чемпіонів, де його чекає мало кому відома "Тімішоара". Перший матч. Оголошують стартові склади – Чигринський у запасі, а значить його шанси на трансфер зростають, кому ж потрібен гравець, який задіяний в Єврокубках за іншу команду. А з початком другого тайму "грім серед ясного неба". На поле виходить Чигринський замість Іщенка – ото удружив Луческу. Всі провідні контори і фахівці з того часу навіть припиняють розмови про українського центрбека в сенсі потенційного трансферу до "Барселони".

Чигринський і Ко так і не пробилися до Ліги Чемпіонів. Але він встиг зіграти проти "Барси" у матчі за Суперкубок Європи, який відбувся 28 серпня. Надія на трансфер тане з кожною годиною. Проте останній і найгучніший грім вдарив в останній день трансферного вікна - 31 серпня 2009 за 25 мільйонів євро Чигринський переїздить до "Барселони".

Він знову стає об’єктом загальної уваги, про нього знімають сюжети, пишуть статті, беруть десятки інтерв’ю. І мало хто може повірити, що за захисника, якого не можна використовувати у поєдинках Ліги Чемпіонів, віддали такі гроші.

З перших ж матчів Чигринський почав виходити у основі, до його дій була прикута особлива увага, адже кожен тримав у голові суму його трансферу. Вже друга зустріч проти "Атлетіко" показала, що Дмитро ще не зовсім готовий до іспанського чемпіонату, який є більш швидким і динамічним порівняно з українським.

Ще до початку листопада Гвардіола довіряв місце на полі українцю, але з часом Дмитро сів на лаву, не отримуючи практики, незважаючи на зайнятість команди у Лізі Чемпіонів (нагадаємо, що тоді "Барселона" грала в одній групі з київським "Динамо") і ротацію складу.

З початком 2010-го року жодних змін не відбулося. Із січня по квітень Дмитро отримав загалом 17 хвилин в чемпіонаті у двох матчах та один у Кубку короля і той програний 1:2 "Севільї". До речі, та поразка так і залишилася єдиною для Чигринського у синьо-гранатовій футболці. В квітні українець відіграв у двох матчах всі 90 хвилин, а вже у травні лише одного разу потрапив до заявки.

За рік в Іспанії Чигринський провів у складі "Барселони" 12 матчів (10 у старті) та отримав 2 попередження у чемпіонаті, а також 2 матчі у Копа дель Рей. Крім того, став чемпіоном Іспанії (тоді каталонці на 3 очки випередили "Реал") і переможцем клубного Мундіалю, хоча не провів у тому турнірі жодної хвилини, двічі залишаючись на лаві запасних.

Вже в липні 2010-го контракт Чигринського був викуплений "Шахтарем" за 15 мільйонів євро. Немає сумніву, що його час перебування у іспанському гранді не минув даремно і той досвід, який Дмитро здобув, є неоціненним. Проте, за його словами, в такому клубі, як "Барселона", часу на розкачку і адаптацію немає, або ти граєш одразу, або ти поступово втратиш місце в команді. Дмитро виявився недостатньо готовим до виступів на найвищому рівні у складі "блаугранас"…

Згідно чуток, що з'явилися пізніше, головний тренер "Барселони" Хосеп Гвардьола бажав бачити українця в клубі й наступного сезону, захоплюючись його здатністю вдало починати атаки команди. Однак президент клубу Сандро Россель вважав трансфер гравця відвертою невдачею і наполіг на продажу з метою зменшити багатомільйонні борги клубу. Цей конфлікт був одним з кроків на шляху Гвардьоли геть з "Барселони".

Олександр Яковенко, 28 років, півзахисник, "Малага", 13/14

Старший син Павла Яковенка ніколи не приховував власних вподобань. Він завжди наголошував на бажанні грати в яскравий атакувальний футбол з мінімальними тактичними обмеженнями. Неспроможність пробитися до складу італійської "Фіорентини" він пояснював травмами та поганою акліматизацією до жорсткого захисного італійського футболу. Тож перехід до іспанської "Малаги" в останній день січня 2014-го року був сприйнятим гравцем з ентузіазмом. Варіативний гравець атаки сподівався, що в технічній атакувальній іспанській лізі він почуватиметься значно краще. А його агент Андрій Головаш відзначив, що "Фіорентина" категорично відмовилася включити до орендної угоди будь-яке право викупу гравця, що свідчить про зацікавленість італійців в подальших послугах його клієнта.

"Малага" за кілька років до того була придбана катарським шейхом Абдуллою Аль Тані. Новий власник проголошував амбітні плани з виводу клубу на рівень "Реалу" та "Барселони", однак після чвертьфіналу Ліги Чемпіонів сезону 2012/13 несподівано втратив інтерес до клубу, мотивувавши це неможливістю здолати "суддівське та телевізійноконтрактне свавілля на користь грандів". Клуб був на межі банкрутства, лідери команди Іско, Демікеліс, Хоакін (саме новачок "Фіорентини" порадив Яковенку перейти до "Малаги"), Тулялян були продані, замість них запрошені вільні агенти, орендовані гравці та новий головний тренер Бернд Шустер. Українець став частиною січневої хвилі нових бюджетних трансферів.

Яковенко почав іспанську каденцію вдало. В матчі проти "Райо Вальєкано" він вийшов на заміну в другому таймі за рахунку 0-4, і з позиції нападника активно турбував захист суперника пресингом та ударами по воротах. На 72-ій хвилині він підключився до контратаки, втік від захисника і замкнув в один дотик простріл з правого флангу. В матчі проти "Реал Сосьєдад" (0-1) він вже вийшов у стартовому складі, знову був активним (2 удари по воротах здалеку), пресингував захисників (виконав 5 фолів). До того ж продемонстрував справжню стійкість, коли залишився на полі попри скривавлену голову за результатами одного з зіткнень (йому довелося продовжувати матч з перев'язаною головою та переодягти форму).

Однак ця звитяга була останньою для гравця. Надалі він або виходив на заміну, частіше відзначаючись фолами, ніж активністю в атаці, або залишався на лаві запасних. Тренер намагався заграти його на правому та лівому фланзі півзахисту та під нападником, однак після доволі активних хвилин Яковенко випадав з гри і "розчинявся" на полі. В матчі проти "Вальядоліду" (1-1) він провів напрочуд активний перший тайм з трьома ударами по воротах та трьома пасами під удар партнерам, однак на початку другого тайму "зник" і залишив поле на 60-ій хвилині.

Попри таку нестабільну гру гравець та клуб були задоволені співпрацею, Яковенко розповідав, що Малага та іспанська ліга якнайкраще відповідають його ігровим та життєвим вподобанням, клуб двічі намагався домовитися з "Фіорентиною" про викуп гравця, або подовження оренди, однак в підсумку Яковенко був змушений повернутися до Флоренції. Загалом його доробок в 17-ти матчах другої частини сезону склав 3 виходи з перших хвилин (один повний матч) та шість виходів на заміну. В цих матчах він забив один гол та отримав чотири жовті картки. Цікаво, що в матчах за участю Яковенка "Малага" здобула лише два очки, а в матчах, в яких він або залишався в запасі, або поза заявкою - двадцять два. Наприкінці січня команда перебувала надто близько до зони вильоту, однак закінчила сезон на відносно високому 11-ому місці.