В'ячеслав Піднебенний: У Молдові клуби фінансово більш стабільні, ніж в Україні

UA-Футбол поспілкувався з українським півзахисником В'ячеславом Піднебенним, який поточний сезон починав в молдавській "Дачії", проте вже у вересні залишився без роботи.

- Як виник варіант з "Дачією"?
- Наприкінці того чемпіонату мені повідомив агент про можливість поїхати на перегляд в "Дачію". Я вирішив поїхати. За підсумками перегляду зі мною уклали контракт строком на 2 роки.

- Що для Вас було головним аргументом при переході в "Дачію": спробувати свої сили за кордоном або ж отримати шанс зіграти в єврокубках?
- Головною мотивацією переходу в команду для мене була можливість зіграти в єврокубках. Не буду заперечувати важливість і фінансової складової.

- Ви виступали в "Дачії" разом з іншими українцями: Заставним, Лозовим, Загінайловим, Гавриленком. Так і трималися "українською групою"?
- По приїзду в команду у мене відразу ж склалися хороші дружні стосунки з хлопцями-українцями. У наш український дивізіон відмінно вписався росіянин Василь Павлов. Протягом мого перебування в команді ми завжди підтримували один одного.

- Чи можна порівняти рівні Національної дивізії Молдови та Першої ліги України, в якій ви виступали раніше?
- Команди-учасниці чемпіонату Молдови можна розділити на дві групи: перша п'ятірка не загубилася б у Прем'єр лізі України, а решта ж - не дотягують до середнячків української Першої ліги.

- А наскільки можна зіставити фінансову складову? Наскільки стабільні клуби в цьому плані?
- На відміну від українського футболу, молдавські команди не відчувають фінансових проблем, стабільніші в цьому плані.

Українці в "Дачії": Євген Лозовій (ліворуч) і В'ячеслав Піднебенний (праворуч)

- Як загалом оціните свій період в "Дачії"?
- По-перше, я радий, що представилася можливість дебютувати в єврокубках. По-друге, дуже корисним для себе вважаю знайомство і період роботи з Ігорем Добровольським. Третій позитивний момент - знайомство і дружба з рядом гравців та інших представників клубу. Але було досить багато негативних моментів в клубі і колективі, які сприяли моєму відходу з клубу. Одним з головних негативних факторів з'явився "тренерський" абсурд президента клубу після того, як подав у відставку головний тренер команди Ігор Добровольський. Мені дуже важко було грати і реалізовувати свій футбольний потенціал в команді, в якій була заборонена будь-яка ініціатива.

Сам по собі, мій період в кишинівської "Дачії" можу вважати корисним на життєвий досвід та знайомства, але в моїй професійній кар'єрі цей футбольний етап хочеться скоріше забути.

- Що вам найбільше запам'яталося з періоду в Молдові?
- Це насамперед знайомство і робота з Ігорем Добровольським і дебютом у єврокубках.

- Наскільки футбол популярний в країні: часто доводилося грати при напівпорожніх трибунах?
- Футбол в країні не дуже популярний. У цьому є і провина самих клубів, оскільки абсолютно не ведеться робота з уболівальниками, не проводяться заходи з популяризації футболу в містах. Винятком можна назвати тільки "Шериф" і "Зімбру", де дійсно на стадіонах відчувається футбольна атмосфера. Стадіон "Дачії" знаходиться в 60-ти км від Кишинева, тому на домашні ігри команди приходять максимум 300 осіб.

В'ячеслав Піднебенний (№20)

- Чому не задалася кар'єра в "Дачії"?
- Причиною цьому стала незрозуміла для мене особиста неприязнь президента клубу Адлана Шишканова. Навіть, коли я забивав голи, то, як мені здається, це більше засмучувало його, ніж радувало. У ті моменти, коли я міг пробити вище воріт, президент (а він диригував всі ігри "Дачії" на полі), то могла піти моя негайна заміна. Останньою краплею мого терпіння стало те, що за серпень місяць я один з команди не отримав заробітну плату. Причину цього ніхто в клубі не зміг мені розтлумачити. У той же час сам президент говорив мені особисто, що ніяких претензій до моєї грі і моєму ставленню до роботи він не має. Але навіть те, що за той місяць я забивав двічі, не гарантувало мені бути оплаченим за свою працю. А в останньому моєму матчі за "Дачію" я ще був звинувачений у нічийному результаті, не забивши в кінці гри гол.

Я вже розумів тоді, що не маю ні найменшого бажання грати в цьому клубі, що мені не дадуть там рости, як футболісту, що там ніколи не буде належного ставлення та поваги до мене, як до особистості. Єдине - хочу подякувати за те, що не стали перешкоджати моєму відходу з клубу і безконфліктно віддали документи.

- Зараз десь підтримуєте форму?
- Підтримую свою форму в Ммаріупольському "Портовик".

- Які у Вас подальші плани?
- Сьогодні вже є кілька варіантів продовження кар'єри, але до зими я не можу нікуди заявлятися. Взимку Ви обов'язково побачите моє прізвище в трансферах.