Герой футбольного дня. Віктор Скрипник

Чемпіонат Латвії – дуже слабенький. В Таблиці коефіцієнтів країни Прибалтики плетуться у хвості, посідаючи місця в п'ятому десятку. Але навіть серед найслабших є найсильніші. Попри низький загальний рівень футболу, Латвія має своїх гегемонів.

"Сконто" – 14-разовий чемпіон країни (нині збанкрутілий), "Вентспілс" – 6-разовий чемпіон країни, "Спартак" (Юрмала) – дворазовий чемпіон країни. На фоні цих багатих на титули клубів створений у 2015-му році ФК "Рига" (шляхом об'єднання ризьких "Карамби" та "Динамо") виглядав жовторотим пташеням. До того моменту, коли команду очолив український тренер Віктор Скрипник.

Звісно, прорив у вигляді перемоги в Кубку Латвії та Вищій лізі країни (елітарний дивізіон) не відбувся на рівному місці. В двох попередніх сезонах "Рига" доходила до фіналу національного кубка, але поступалася там "Вентспілсу" та "Лієпаї". Чемпіонат Латвії 2017 "Рига" завершила на третьому місці, що було успіхом, але водночас розігрівало апетит столичного футбольного клубу. Апетит, який втамувався з приходом Скрипника. Клуб позиціонується як один з найстабільніших у плані фінансів та з немалим за мірками країни бюджетом, тож завдання стояло відсікти все зайве, систематизувати роботу, підкреслити сильні якості. Скрипнику це вдалося ідеально.

Кубок і чемпіонат Латвії 2018 – перші трофеї в історії "Риги", здобуття яких назавжди внесло ім'я українського тренера до літопису цього клубу. Примітно, що клуб існує лише чотири роки, а Віктор Скрипник – уже десятий за ліком тренер команди (з урахуванням тих, хто працював з приставкою "виконувач обов'язків").

Більше року досі у "Ризі" не затримувався ніхто. Чи затримається Віктор Скрипник? Мабуть так – якщо не отримає пропозицію про підвищення. Звісно, з Латвії важко одразу піднятися до топ-чемпіонату, маючи навіть за спиною досвід роботи в Бундеслізі. Але хтось з представників більш сильних і статусних чемпіонатів (на кшталт Угорщини, Казахстану, Польщі, Чехії, Туреччини тощо) можуть звернути на українця увагу. І пропозиції потрібно приймати, рухатися вперед і спробувати розширити успішну географію наших тренерів закордоном.

Або ж повернутися до України, де за нинішніх умов буде дуже цікаво глянути на роботу Віктора Скрипника…