Герой футбольного дня. Іван Зотько

Наприкінці 2017-го року в інтерв'ю UA-Футболу він розповідав про власні перспективи у "Валенсії". Мовляв, працює з дублем, але найближчим часом розраховує на місце в заявці першої команди. І ситуація наче сприяла цьому, бо через травми "Валенсія" залишилася тоді без кількох основних захисників. Але Іван Зотько так і не зробив кроку вперед.

За дубль "кажанів" він грав більш-менш постійно, будучи помітною постаттю в Сегунді-В. Але вже на початку січня 2018-го опинився в "Ельче", бо, як повідомляли іспанські ЗМІ, "Валенсія" не погоджувалася з пунктом у контракті, за яким Зотьку належала фінансова премія за конкретно визначену кількість зіграних поєдинків за клуб. Сума не була роздутою, але "Валенсія" вирішила спрямувати кошти на інші потреби.

Напевно, перехід до "Ельче" був кроком вперед. Принаймні, сам Зотько саме так характеризував цей трансфер. Дубль "Валенсії" часів Зотька виступав у Сегунді-В (третій дивізіон), а з "Ельче" українець отримав нагоду позмагатися в Сегунді. Для 22-річного футболіста це був гарний досвід.

За "Ельче" Зотько провів одинадцять матчів, дев'ять з яких – зі стартового складу. Щоправда, левова частка ігрового часу припала на другу половину сезону 2017/18. У новому ж футбольному році Зотько грав дуже мало: два матчі в Кубку Іспанії і лише десять ігрових хвилин – у Сегунді.

Після заключного в 2018-му році поєдинку з "Альбасете" спортивний директор "Ельче" Хорхе Кордеро оголосив про міні-чистку складу. Вердикт почули четверо гравців, серед яких був і Іван Зотько. На українця більше не розраховують, що, втім, іспанська преса супроводила оптимістичним для Івана коментарем: мовляв, в послугах захисника зацікавлені низка клубів. А молодий вік Зотька дозволяє йому розраховувати на подальший прогрес.

Однак серед тих клубів, які проявляють інтерес до Івана, немає бодай одного рівня Сегунди. "Малага" і "Альмерія" розраховують підписати Зотька для дублюючого складу, а "Еркулес", "Кастельон", "Сабадель", "Атлетико Балеарес" – це крок назад в порівнянні з "Ельче".

З одного боку, не факт, що Зотько досяг би більшого, якби залишився в Україні. З іншого боку, 23 роки – не такий вже юний вік; вже точно пора вибиратися з трясини і виходити хоча б на той рівень, який знаходиться під постійною увагою преси, тренерів збірних та вболівальників.