Головний д’Артаньян українського футболу. Баляси Коноплянки як шлях у нікуди

Поганим танцюристам заважають репродуктивні органи, а д’Артаньяни по життю всіх вважають невдахами. Як би то образливо не звучало, але один з лідерів збірної України увібрав у себе усі найгірші зразки професійної поведінки. "Всі погані, а я д’Артаньян".

Євгена Коноплянку хотілося б підтримати; ним можна було б пишатися як людиною, що зробила себе не завдяки, а всупереч. Однак підсумовуючи період, проведений українцем в закордонних топ-лігах, чаша наповнюється хіба що емоціями розчарування. Благородні ж почуття розмазуються десь по стінках невидимими плямами.

Нині вже немає сенсу аналізувати ігрові характеристики Євгена Коноплянки. Про те, що в "Дніпрі" Женя діяв переважно на "чистих" м'ячах, купаючись в променях слави, розповість навіть зацікавлений футболом школяр. А те, що можна вивести себе з зони комфорту, але зону комфорту з себе вивести – складніше, уже розкажуть психологи-початківці. Саме у психології і криються проблеми, які завадили Коноплянці реалізувати себе в топ-лігах.

За-ва-ди-ли ре-а-лі-зу-ва-ти се-бе… Цією фразою можна оперувати вже як доконаним фактом і без зайвих приписок на кшталт "поки що", "наразі", "але". Коноплянці – 29, і шлях його визначений рухом по низхідній. "Севілья", "Шальке", а далі, мабуть, "Фенербахче", "Брюгге" чи "Шахтар" у найкращому випадку.

Унай Емері, Хорхе Сампаолі, Маркус Вайнцирль, Доменіко Тедеско... З жодним Коноплянка не зумів спрацюватися, хоча кожен з них давав українцеві шанси. Найбільше їх, - шансів, - було у "Севільї", яка отримала українця як вільного агента і була змушена виписати Коноплянці один з найвищих у клубі окладів. Через цей факт Женя так і не знайшов порозуміння з партнерами, які часом відверто ігнорували Коноплянку. А, можливо, партнерів не влаштовував рівень самовіддачі Євгена. Адже попри забиті голи у ворота "Реала", "МанСіті", "Барселони", від матчу до матчу за Коноплянкою потрібно було підчищати хвости в плані захисної роботи.

Не міг не помічати специфічної манери гри Коноплянки Унай Емері (під керівництвом Сампаолі українець виступав зовсім небагато; на момент приходу аргентинця "Севілья" уже вирішила для себе долю Коноплянки). Ймовірно, саме тому період розквіту Євгена у "Севільї" розчинився між періодом адаптації і періодом затухання. Тобто, спочатку Коноплянка не потрапляв до основи, заспокоюючи себе тим, що потрібен час для адаптації. А пізніше причиною простою уже була програна конкуренція партнерам.

Причому, Женя гідного прямого конкурента за позицією не мав, але гра українця настільки не влаштовувала тренера, що той мусив вдаватися до хитрих ходів. Наприклад, зліва виходив правий вінгер Вітоло, а праворуч у півзахисті діяв номінальний захисник Хорхе Андухар. Нині, до слова, гравець "Леванте" (на орендних основах) – це щоб розуміти рівень кадрового наповнення команди Унай Емері. І Хорхе Сампаолі, і Вінченцо Монтелла, і Пабло Мачін (нинішній тренер), які були після Емері, володіли більш якісними кадрами. В цих зразках "Севільї" Коноплянка розчинився б ще швидше.

"Він сказав, що мені краще знайти в наступному сезоні іншу команду. А я, не буду цього приховувати, йому кажу: "Слухай, а ти думаєш, ти тут довше залишишся, ніж я? Ну правда?". Це боягузтво. Він боягуз, я не буду цього приховувати. І він не затримається в цій команді, я бажаю цього скоріше. Інакше потім "Шальке" гратиме у другій лізі з цим тренером".

"Я не знаю", "я не розумію", "я стараюся", - крізь зуби проціджував Женя українським журналістам, коли ті надокучали футболістові і заважали насолоджуватися статусом зірки в національній збірній. Але по-справжньому вибуховою риторика стала пізніше, коли "Севілья" нарешті прилаштувала неліквідний для андалузійського клубу ресурс у "Шальке". "Він боягуз", - запевняв Женя, сколихнувши не лише україно- і російськомовні ЗМІ, але й західну пресу. Ці слова спричинили справжній переполох, а звільнення Вайнцирля, разом з активацією німецьким клубом опції викупу контракту українського півзахисника від "Севільї", Євген розцінив як особисту велику перемогу. "Життя налагоджується", - думав Коноплянка, й досі не надаючи значення тим ігровим і психологічним проблемам, які завадили футболістові реалізуватися у "Севільї" і коту під хвіст відправили перший рік каденції у "Шальке".

"Для нього все розпочнеться з нуля", - говорив наступник Вайнцирля, а авторитетний журнал kicker навіть назвав українця найкращим гравцем "Шальке" на передсезонних зборах. Тепер вже баляси Євгена сприймалися як прояв впевненості, як зразок поведінки успішної і задоволеної життям людини. Від одинака у "Севільї" – до душі компанії в "Шальке". Але рутинні будні, під час яких команда боролася за результат і ім'я, вимагали концентрації і плідної роботи над собою. А Коноплянка так і залишився веселим безтурботним балагуром із Кропивницього / Дніпра.

На помилках Женя не вчився. Замість роботи над собою і спроб вдосконалення, продовжувалися спроби "виїхати" на голому таланті. Коноплянка отримував шанси від Тедеско, але благополучно спускав їх за вітром. Після першої половини сезону 2017/18 він став одним з найменш ефективних гравців Бундесліги за співвідношенням удари/голи: бив, але не забивав. А згодом перестав і пробивати. А ще пізніше – і потрапляти до складу команди.

Доменіко Тедеско трохи довше, аніж попередні тренери Коноплянки, "вираховував" коефіцієнт корисної дії українця. Молодий тренер-новатор пробував використовувати Женю не лише на фланзі, але й в центрі, після чого на цій же позиції Коноплянка грав і в збірній України. Окремі поєдинки у Лізі чемпіонів Євген навіть добре проводив за рівнем ТТД, але загальні показники не дотягували до рівня середньо-командних. Потрохи "Шальке" цілком занурився у кризу, тож такі гравці як Коноплянка стали не просто непотрібними, а загрозливими. Гравці без стрижня, без харизми, без спроможності бути лідером колективу.

• В Тедеско навіть в атаці грають захисники. Коноплянці потрібно шукати нову команду

Інформація про похід Коноплянки та деяких інших членів команди до нічного клубу після поразки від "Порту" – наче лебедина пісня українця в Бундеслізі. "Шальке" за будь-яку ціну спробує позбутися українця під час цього трансферного вікна. І "Фенербахче" – один з головних претендентів. Що ж, в світському і фешенебельному Стамбулі Коноплянці сподобається більше, аніж в сірому, тихому, провінційному Гельзенкірхені. Там і клубів нічних побільше, і можливостей для слащавих селфі – також.

Доповнити (і округлити) психологічний портрет нашого героя мабуть варто історією з-за лаштунків. Прибувши на один з виїздів зі збірною України, Коноплянка і компанія в аеропорту чужої країни наткнулися на купку українських вболівальників, котрі зустрічали своїх улюбленців. "Ми прибули сюди спеціально, щоб вас підтримати", - почув Євген ледь не персонально. Але замість нехай і байдужого, однак хоча б ззовні ввічливого "дякую" процідив: "Я за тебе радий". Ну що ж, а нам варто порадіти за Коноплянку. Умовний "Фенербахче" після "Севільї" і "Шальке" – ще не самісіньке дно. Ще є запас…