Юрченко: Вайле або Барселона - всюди потрібно доводити свою спроможність

Півзахисник Вайле Владлен Юрченко розповів про новий етап своєї кар'єри.

- Владлен, давай повернемося трохи назад, коли ти перейшов з Байєра в датський Вайле. Як виник варіант з цим клубом?

- Ми з моїм агентом обговорювали різні пропозиції, вели переговори. Час минав, а до конкретики не доходило. Коли ж на нас вийшов Вайле, подзвонив особисто президент клубу, потім тренер, який розповів про завдання та цілі команди, погодився перейти в цю команду.

- Крім Вайле, клуби з яких країн хотіли тебе запросити?

- Звичайно, в першу чергу це були німецькі команди, кілька команд з Італії. Але на той момент я розумів, що треба йти в команду, де я буду грати і отримувати практику після Леверкузена.

- Тобто, перехід з чемпіонату Німеччини в чемпіонат Данії чи не вважаєш кроком назад?
- Звичайно, ні. Коли побачив матчі чемпіонату, зрозумів, що він досить високого рівня, це по-перше. По-друге, на матчах чемпіонату Данії завжди присутній багато скаутів з усієї Європи, тому завжди можна проявити себе і отримати іншу пропозицію. Матчі чемпіонату в Данії відвідує багато уболівальників. Тому я б не називав чемпіонат Данії слабким. Переконався в цьому вже в першому своєму матчі, ми грали проти Копенгагена. Гра була інтенсивна, схожа за напруженням і рівнем на матч Бундесліги. Така ж ситуація була і в матчі з Брондбю - аншлаг, фаєри на трибунах і боротьба все 90 хвилин. Аутсайдер цілком може дати бій лідеру. Так було і в нашому матчі з Брондбю, коли ми і по грі, і по рахунку вигравали в першому таймі, але потім все ж програли 1:2. Можу сказати, що чемпіонат Данії схожий на Бундеслігу.

- Як ти втягнувся, враховуючи, що до цього у тебе було мало ігрової практики в Байєрі?

- Коли прийшов, одразу «під танки» мене не кидали. Після тренувань залишався на полі і додатково працював з тренером з фізпідготовки, щоб набрати оптимальну форму. Грав спочатку по 10,20 і 30 хвилин і в кінці року вже набрав необхідні кондиції і виходив в основному складі. Звичайно, було непросто, але це те, що мені потрібно.

- В який футбол грає твоя нова команда?

- Коли я прийшов, команда грала за іншою схемою, в п'ять захисників. Потім перебудувалася на 4-3-3 і 4-3-2-1 теж граємо. У нас присутній пресинг, намагаємося його застосовувати по всьому полю, щоб підтримувати високу інтенсивність. Ми перша команда в лізі по кілометражу, по швидкості бігу і по ривках. Але поки що не вистачає тільки результату. Але команда намагається грати осмислено, в пас, як в європейських команди. У нас тренерський штаб з Італії, на оборону теж багато граємо, як і на атаку і на контроль м'яча.

- З головним тренером знаходиш спільну мову, є довіра?

- Думаю так. В останніх матчах я вже грав в основі. Головне, добре тренуватися і показувати бажання. Тут ніхто не гарантує місце в складі, ніхто його не обіцяв. Треба було з чистого аркуша доводити, що можу грати, не важливо, це чемпіонат Данії з Вайлі або Барселона. Потрібно кожну хвилину і кожне тренування доводити свою спроможність. Тренування тут, до речі, відрізняються від команд, де я був. Навантаження пристойні, заняття інтенсивні. Кожен хоче грати і конкуренція на максимумі. Специфіка роботи трохи не така, як в Байєрі. На поле проводимо більше часу, більше бігової роботи. Ось зараз у нас на зборах по чотири тренування в день. Після контрольних матчів на наступний день теж два тренування.

- Майже як у Кварцяного в Україні.

- Перша в 7.30 ранку. І причому не просто погойдатися в тренажерному залі в розслабленому режимі, а «крос-фіт», без пауз, який ми називаємо «доброго ранку». Потім тренування на полі в 11, потім о 15:30 і ввечері ще в залі качаємо плечі і ноги.