Ракицький: Погодився на перехід в Зеніт не думаючи

Ярослав Ракицький, який недавно став гравцем Зеніта, був представлений в якості гравця пітерської команди і відповів на питання журналістів на зібраній із цього приводу прес-конференції.

- Я дуже задоволений переїздом до Петербурга. Буду грати за дійсно великий клуб. Знаю, що зараз «Зеніт» йде на першому місці. Хочу, щоб в кінці сезону команда там і залишилася. Зроблю все для перемоги «Зеніту».

- Ви обговорили свою роль на полі з головним тренером? І чи давав вам якісь поради Анатолій Тимощук?
- Із Сергієм Богдановичем ми ще толком не поговорили, чесно кажучи. Думаю, скоро все обговоримо. З Толею спілкувався. Але я не хотів його чіпати, бо у команди були перші збори. Рішення про перехід приймав я особисто. Коли Сергій Богданович запитав мене, чи хочу перейти в «Зеніт», відповів, не думаючи - хочу!

- Деякі експерти стверджують: ви стали грати гірше останнім часом, втратили мотивацію. Що відповісте?
- Емоції, може бути, дійсно трохи згасли. Але я не буду говорити тут про це. Потім поясню тренеру, що було у мене в голові в останній рік в «Шахтарі». Фізично відчуваю себе прекрасно. Мені 29 років - самий розпал кар'єри.

- Ви готові до серйозної конкуренції в «Зеніті»?
- Буду робити, що від мене просять, і доведу, що готовий грати за «Зеніт». А вибір складу - справа тренера.

- Ви стежили за Прем'єр-Лігою? У чому різниця між чемпіонатами Росії та України?
- Зрозуміло, що російський чемпіонат зараз на голову або на дві сильніше. Український чемпіонат став дуже слабким, він не дуже цікавий. Падіння рівня триває вже п'ятий рік. Я сам хотів перейти в хорошу лігу, в топ-команду. Тому щасливий опинитися в «Зеніті». Готовий грати за команду, за місто Петербург. Буду повністю віддавати себе на полі. Можете бути спокійні.

- Чи є у вас знайомі в «Зеніті» крім Тимощука?
- Ні. Поки встиг познайомитися тільки з головним тренером, а з командою познайомлюся завтра.

- Ваш батько довгий час живе в Петербурзі. Як він опинився в Північній столиці?
- У мене вся сім'я пов'язана з Петербургом - мама і дядько тут навчалися. Навіть няня моєї дитини жила в Петербурзі до 17 років. Батько переїхав сюди більше 20 років тому, живе і працює в цьому місті.

- Хто він за професією? Грав він сам в футбол?
- Я не знаю, він багато професій змінив. Ми не дуже часто спілкуємося. Розповідав, що колись зіграв одну гру в Азербайджані.

- Чому в «Шахтарі» виступали під 44-м номером? Ради, що він дістався вам і в «Зеніті» після Тимощука?
- Дякую Толику, що нарешті-то закінчив і забронював для мене номер (сміється). Мені дуже пощастило, що 44-й був вільний в «Зеніті». Я закохався в цей номер. У «Шахтарі» мені просто дали його, коли я прийшов в команду.