Олександр Зінченко: Я хочу стати футболістом світового рівня, але роботи непочатий край

Український захисник "Манчестер Сіті" Олександр Зінченко дав обширне інтерв'ю.

- У 17 років ви порахували, що ваша футбольна доля в "Шахтарі", де ви грали в молодіжному складі, звертає не туди. І ви вирішили розірвати контракт з клубом, щоб піти фактично в нікуди. Вірно?

- Багато було таких прикладів, і я не хотів їм слідувати. Хотів реально прокласти свій шлях і бути не таким, як усі. Але ось що дуже сильно підштовхнуло мене до цього рішення: після чемпіонату Європи U-17 мене і Беку Вачіберадзе хотіли бачити в першій команді "Шахтаря" на зборах, це ще при тренері Мірчі Луческу. Тоді був найсильніший склад "Шахтаря" за всю його історію. Ми від щастя стрибали до стелі. Але не сталося. За три дні до від'їзду ми підійшли до головного тренера команди U-17, запитали його: в чому справа? Він відвів нас в сторону і сказав: "Хлопці, ми вирішили, що ви ще занадто молоді, і взяли інших". Це дало мені розуміння, що на нас реально не розраховують.

- Рішення покинути клуб було ваше або хтось його підказав?

- Це було моє рішення. Я що, маленький? Мені вже було 17 років.

- 17 років - це маленький.

- Я з 11 років живу один, і для мене 17 років - це вже не маленький.

- Чим ви ризикували?

- У мене був діючий контракт з донецьким "Шахтарем". Я розумів ситуацію. І розумів, що УЄФА буде на моєму боці. Ми слідували закону. Так склалося, що моя сім'я переїхала в іншу країну. А я неповнолітній. І ми розірвали контракт. Але, з іншого боку, я ніколи поганого слова в сторону "Шахтаря" не сказав і не збираюся цього робити. Я і не хотів йти з "Шахтаря". У мене був контракт ще на два роки. І у мене немає ніякої образи. Я просто вибрав свій шлях.

- Далі була "Уфа"?

- Ні, далі був "Рубін". А до нього я, по суті, шість місяців був без футболу. Я поїхав на збори з першою командою "Рубіна". Прожив два місяці на базі. Тренувався. Вони мене годували обіцянками: ось-ось підпишемо контракт, все владнаємо з "Шахтарем". Я втомився жити два місяці обіцянками. Зібрав речі і поїхав. Після цього через місяць відправився на збори з командою "Уфа" і відіграв там півтора сезони.

- І ось після "Уфи" починається казка про Попелюшку.

- Ну, з боку, може, так і здасться. Насправді це далеко не так. "МанСіті" відстежував мене вже довгий час. Скаутська робота там на дуже високому рівні. Вони відстежують футболістів з 15 років. Багато хто думає, що вони переглянули кілька ігор, сподобався хлопчик, і вони його тут же відбирають. Ні. Вивчається все. Вся твоя життя поза футболом. Який твій образ життя, хто твоє оточення і багато іншого. Вони дізнаються про тебе все, і ти навіть не розумієш як. Я в минулому сезоні був травмований, сидів на трибуні, там був скаут, він говорить мені: о, я пам'ятаю тебе, твій період з 15 років.

- У "Уфі" пропозиції надійшли не тільки від "МанСіті". Від кого ще?

- Основні пропозиції - "Зеніт" і "Манчестер Сіті". Зацікавленість була і з боку інших клубів. Але я їх не називаю. Кажу про пропозиції, які лежали на столі.

- Українські футболісти, як правило, надмірно чутливі до будь-якої критики. А в Британії преса зубаста. Спортивна теж?

- Коли ми програли "Норвіч" на виїзді 2:3, Джона Стоунз і Ніколаса Отаменді - це пара наших захисників - ЗМІ звинуватили в цій поразці. Їх так пропісочили по всій пресі! Писали, що вони взагалі гравці не рівня "МанСіті", хоча обидва футболісти високого статусу. Це доводиться приймати. Але не можна на цьому зациклюватися, тому що можна потонути.

- На який результат у своїй кар'єрі ви замахнулися?

- Я хочу стати футболістом світового рівня. Це моя ціль. Роботи непочатий край. Я не заглядаю далеко. Мене хвилює день завтрашній. Але я зрозумів: найголовніше, що все можливо.

- Дякую, а тепер в кінці інтерв'ю бліц-опитування: "Барселона" або "Реал" Мадрид?

- "Барселона".

- Золоті медалі англійської прем'єр-ліги або Кубок Ліги чемпіонів?

- Ліга чемпіонів.