Караваєв: У Туреччині народ любить футбол як найголовніше заняття в своєму житті

Захисник "Динамо" Олександр Караваєв розповів про свій турецький період в кар'єрі, коли він у 2017 році півроку провів в оренді в "Фенербахче".

- Чому не вдалося заграти в "Фенербахче"?

- Коли надійшла пропозиція від "Фенербахче", довго думати не довелося, у мене був досить молодий вік, хотілося спробувати себе в більш сильному клубі. "Фенербахче" хотів викупити мій контракт, взяти в оренду з правом викупу або в довгострокову оренду. Але за збігом обставин вийшло так, що я пішов в оренду лише на півроку без права викупу.

Звичайно, це великий ризик, але хто не ризикує, той нічого не отримує. Я спробував скористатися цим шансом, чесний перед собою і всіма, що не їхав туди відбути номер, а хотів довести все на полі. Наскільки я зрозумів, через те, що мене брали на півроку в оренду, в останні місяці на мене не розраховували, тому що не було домовленості про продовження оренди або тим паче викуп. Ставили гравців, на яких можна було розраховувати в наступному сезоні.

Все одно, вважаю, отримав досвід і виокремив для себе позитивні моменти. Розумію, що в подальшому такого не робитиму. Можна сказати, що я п'ять років ходив в оренди, тому що усвідомлював, що коли ти граєш і на виду, то можеш потрапити в збірну та в сильніший клуб, що у мене і сталося. Тому я ні про що не шкодую, все відмінно.

- Уболівальники в Туреччині дійсно божевільні?

- Це реально так. Я цього не очікував, думав, що так, вболівають, але не настільки сильно. Тим паче коли я перейшов до "Фенербахче", вболівальники протестували проти керівництва, проводили страйки, не ходили на домашні матчі.

Так вийшло, що я не міг грати в Лізі Європи, тому що був заграний за "Зорю", і повинен був приїхати на матч як глядач. Стадіон був оточений, ніхто не міг проїхати, тому що вболівальники дуже імпульсивні й агресивні, не пускали машини - міг заїхати тільки клубний автобус або люди з пропусками. Але я тоді цього не знав, пропуск не взяв, припаркувався за кілометр і до стадіону йшов пішки. Уболівальники мене впізнали і я йшов у їх супроводі, вони кричали свої кричалки, палили фаєри. Так я йшов від машини на стадіон і потім від стадіону до машини. Народ там любить футбол як найголовніше заняття в своєму житті. І коли їм щось не подобаються в матчі або в поведінці футболістів і тренерів, вони це дуже агресивно показують.

- Із ким із футбольних зірок було найбільш пам'ятне знайомство в Туреччині?

- Це Мартін Шкртел і Робін ван Персі. Шкртел знав російську з часів гри за "Зеніт", він пояснював багато речей, спілкувався зі мною з першого дня, в усьому допомагав. Так само і ван Персі - тільки англійською. Вони дали зрозуміти, що я в своєму середовищі, можу відчувати себе розкуто і займатися своєю справою. Усі прості, скромні хлопці, не було ніяких "зірок". Це приклад, до якого потрібно прагнути кожному футболістові.