Ребров: Я б хотів зробити в Угорщині те, що зробив з нами Лобановський в Україні

У 90-х роках Сергій Ребров разом з Андрієм Шевченком формував грізний тандем нападників київського "Динамо", яке знищувало "Барселону" на "Камп Ноу" у Лізі чемпіонів 1997/98. 0:4 – одна з найчорніших ночей "Барселони" на їхньому стадіоні. Тепер він знову приїхав сюди, але вже як тренер "Ференцвароша". Впродовж професійної кар'єри він забив 219 голів, а зараз видає 66 відсотків виграних матчів як тренер. З українським тренером напередодні матчу "Барселона" –" Ференцварош" поспілкувався журналіст видання AS. UA-Футбол пропонує читачам повну версію розмови.

- Що перше спало вам на думку, коли ви дізналися, що зіграєте з "Барселоною"?

- Я дуже пишаюся своєю командою, адже грати проти "Барселони" – це щось прекрасне. Я прожив це близько 25-и років тому, і це був досвід на усе життя. Того року ми зіграли й проти "Ювентуса". Це спогади, які залишаються надовго і якими можна насолоджуватись.

- Те "Динамо", яке двічі перемагало "Барселону", мабуть, згадуєте з суперечливими відчуттями…

- Якісь ігри ми вигравали, які – програвали, але всі вони – найкращі у моїй кар'єрі. Я завжди можу їх пригадати та розповісти про них. В 1993-у році ми перемогли велику "Барселону" 3:1, але потім вони перемогли нас 1:4 на своєму стадіоні у матчі-відповіді. Для нас усе було по-новому. Коли ми прибули на "Камп Ноу", то не могли осягнути масштаб, розміри. Грати там було непросто. А вже в сезоні 1997/98 все було по-іншому. У нас було більше досвіду та впевненості. Ми перемогли 4:0. Я пам'ятаю, що після матчу розмовляв з Фігу і він сказав мені, що ми їх знищили. Ми не давали їм контролювати м'яча, у нас було багато моментів і то був чудовий час для нас і для всього українського футболу.

- У півфіналі вас зупинила "Баварія". Ви думали про те, що могли взяти ту Лігу чемпіонів?

- Ми завжди про це думаємо. Моє завдання – завжди думати, що я переможу. Тож і на "Камп Ноу" я думав, що переможу. Але від чого не втечеш – це те, що у футболі на такому рівні не завжди справджуються очікування і нічого не знаєш напевне. Ми перемогли чудову команду, але потім інша команда ліквідувала нас. Це футбол.

- Ви з Шевченком були моторошним для захисників тандемом. Завдяки чому ви так добре розуміли одне одного?

- Ми багато грали разом, віддавали один одному гольові передачі, забивали голи… Ми добре спілкувалися і наше порозуміння помітне навіть на відео. Ми насолоджувалися спільною грою, прагнули щодня вдосконалюватися. В цьому причина такого нашого виступу.

- А яким був процес зростання до того, як ви стали професіоналом?

- Футбол завжди був засобом зануритися у себе та розважитися. Крім футболу, я грав у волейбол та баскетбол. Завдяки цьому зростав, це спонукало мене щодня вдосконалюватися навіть до того, як я став професіоналом. Я завжди бажаю бути краще, ніж є, тягнуся до кращого. Це той менталітет, який потрібен. Він є, зокрема, в іспанських тренерів та іспанських команд.

- Який вплив на вашу кар'єру мав батько того "Динамо" Валерій Лобановський?

- Усі футболісти з країн колишнього Радянського Союзу (наприклад, Грузії чи Білорусі) бажали грати за київське "Динамо". З приходом Лобановського ми опинилися у привілейованому становищі. Була важлива наша фізична форма, але також він почав вселяти у наші серця впевненість, ми зростали у Лізі чемпіонів. На кожній позиції у нас була жорстка конкуренція, ми хотіли бути найкращими та грати проти великих. Так буває у всіх командах. Так є і у "Барселоні". Я тепер не говорю про унікальний випадок Мессі, але загалом – конкуренція допомагає вдосконалюватися. Це допомагало й нам, ми ставали командою-переможницею.

- Оскільки ви згадали про Мессі: для вас він найкращий за всі часи?

- Відповім ширше. Коли я поїхав тренувати до Саудівської Аравії, в другій грі ми виграли 6:0. І журналісти запитали мене, чи подобається мені такий нудний футбол – коли команда виконує велику кількість передач і лише атакує. Тож я вважаю, що футбол – це не лише атака. Люди хочуть бачити щось особливе в кожній ланці й фазі. Мессі – найкращий атакувальний гравець. Але в "Барселоні" є його партнери, які збалансовують захист. Бо Мессі – це інший рівень в атаці, всі це розуміють і сприймають. У нашій же команді всі футболісти повинні важко працювати на оборону.

- Але й в нападі ви реалізовуєте свої ідеї. Вас надихає іспанський футбол?

- Від початку моєї тренерської кар'єри у мене завжди були іспанські помічники. Я дуже поважаю іспанський футбол. Мати про нього знання – це дуже корисно, бо всі воліють тримати м'яч, а коли його втрачають, то йдуть відбирати з інтенсивністю. Це сучасний футбол. Я стежу за Клопом, за Гвардіолою. Хочу, аби й мої команди володіли м'ячем та діяли з інтенсивністю.

- А чи можете ви реалізувати ці ідеї на рівні чемпіонату Угорщини?

- Проблема Угорщини – в рівні місцевої ліги. Деякі угорські гравці мають хороші якості, але коли заявляють про себе, то одразу переходять до інших чемпіонатів – німецького чи австрійського. Я б хотів зробити в Угорщині те, що зробив з нами Лобановський в Україні. Потроху ми розвиваємо доморощених гравців, але нам не вистачає конкурентоспроможності в чемпіонаті. Важко досягти цього рівня, хоча ми намагаємося змінювати менталітет та зберігати талантів у своїй лізі.

- Але в Угорщині у вас домінантне становище…

- "Ференцварош" – найкращий клуб Угорщини, але він не грав у Лізі чемпіонів 25 років і стільки ж не потрапляв в основну сітку Ліги Європи. Нещодавно ми досягли й одного, й іншого. І це хороші часи для угорського футболу. Цей вид спорту дуже популярний в Угорщині. У нас завжди повний стадіон, хоча зараз через пандемію дещо змінилося.

За матеріалами AS
Переклад та адаптація – Ігор Семйон