Олександр Єжаков: "Пятов діставав м’яча з сітки власних воріт і… посміхався". 10-01-2010 Вторая лига - UA-футбол
Вторая лига Украины
Вторая лига Таблица Матчи Новости Команды Бомбардиры Ассистенты Гол+пас Посещаемость
10.01.2010
воскресенье
09:20
Олександр Єжаков: "Пятов діставав м’яча з сітки власних воріт і… посміхався"
Рейтинг публикации

Наприкінці 2009 року стало відомо, що головним тренером «Буковини» працюватиме Олександр Єжаков. Офіційний сайт чернівчан поспілкувався з новим керманичем “Буковини”. Олександр Олександрович розповів про свою футбольну кар’єру та про подальші плани. Нашим уболівальникам, думається, теж буде цікаво прочитати це інтерв'ю з тренером, який чимало попрацював у Полтаві і виховав не одного талановитого футболіста.

- Олександре Олександровичу, як Ви розпочинали займатися футболом?

- Я народився в Черкаській області. Потім переїхав у Київ. Там потрапив у колектив фізкультури «Більшовик». Це був досить пристойна команда. У ній виступали такі відомі футболісти, як Валентин Трояновський, Павло Богодєлов… Цікаво, що у нас на увесь клуб був лише один тренер. Однак, нам вдавалося плідно працювати з дітьми, юнаками та дорослими.

Першою моєю командою майстрів став миколаївський «Суднобудівник». Мене запримітив на Спартакіаді школярів, на жаль, вже покійний Олег Ошенков. У «Суднобудівнику» вперше відчув те, що таке професійний футбол. У колективі з Миколаєва тоді виступали півфіналісти Кубка СРСР. Хлопці мали почесне звання «майстер спорту СРСР». У «Суднобудівнику» грали такі чудові виконавці, як вправний бомбардир Євген Дерев'яга, Олександр Авер’янов (з успіхом грав у московському «Локомотиві», а потім став відомим тренером). На цих футболістів дивилися так, як на Богів. У Миколаєві я пройшов чудову школу футболу. А поради досвідчених футболістів знадобилися мені у майбутньому.

- Сталося так, що доля закинула Вас у Казахстан …

- Я пішов у армію. Так опинився у Казахстані. Рік відіграв у дублі відомої команди «Кайрат» (Алма-Ата). Потім пограв у колективах «Орбіта» (Кзил-Орда), «Шахтар» (Караганда), «Гірник» (Каражал), у Джезказгані. У 1982 році повернувся в Україну. Став працювати у клубі «Машинобудівник» (Бородянка). Згодом відомий тренер Віктор Жилін вмовив мене ще виходити на поле. Тож упродовж трьох років захищав кольори черкаського «Дніпра». Там я і завершив кар’єру футболіста.

- Розкажіть про свою тренерську кар’єру…

- Розпочав працювати у колективі фізкультури районного центру Черкаської області Чорнобай. Потім працював із професійною командою «Хімік» (Сєверодонецьк). Після розпаду СРСР, я отримав запрошення поїхати в російський колектив «Торпедо» (Міас). «Торпедо» виступало у першій лізі, яка тоді ділилася на дві зони. Там, як за російськими мірками, був добротний футбол. Однак, без якоїсь родзинки. Скажу, що команда з Міасу була дочірньою для московського «Торпедо». Коли організували клуб «Торпедо-ЗІЛ» (Москва), то я став асистентом головного тренера Валерія Петракова. Він відомий у минулому гравець, який виступав у московських командах «Локомотив» і «Торпедо». Доля також мене звела з такими відомим виконавцями московського «Торпедо», як Володимир Юрін, Валерій Шавейко, Сергій Петренко.

Ще одним російським клубом у моїй кар’єрі була команда «Носта» (Новотроїцьк). Клуб «Носта» був досить заможнім. Тому не дивно, що мені створили чудові умови для роботи. Я мав можливість запрошувати футболістів з України. Серед них – Олександр Гущин. Він пройшов школу київського «Динамо», виступав у одеському «Чорноморці». На жаль, Олександр вже пішов із життя. У мене також грав Дмитро Рудняк (охтирський «Нафтовик», харківський «Металіст»).

Після роботи з «Ностою», я знову повернувся в Україну. Спочатку працював у Гребінці. Я також займався збірними Полтавщини. Потім склалася така ситуація, що УЄФА стало проводити змагання серед аматорів. Головним тренером аматорської збірної України був Павло Яковенко, а я – його асистентом. До речі, з Яковенком ми були знайомі ще за часів роботи в Росії. Коли працював у «Ності», то Павло був головним тренером колективу «Уралан» (Еліста). Згодом став тренером клубу «Шахтар» (Караганда). Раніше був футболістом цього колективу. Свого часу в Караганді була солідна команда. А коли я приїхав туди, то виникла необхідність знову піднімати авторитет «Шахтаря». Попрацювавши у Караганді рік, приїхав в Україну, де розпочав працювати з командою «Факел» (Варва). Ми вдало виступали на аматорському рівні. На базі «Факела» ми і готували аматорську збірну. Вісім років очолював центр підготовки «Молодь» (Полтава). Нам вдалося підготувати багато футболістів для команд майстрів.

- Олександре Олександровичу, Ви попрацювали з багатьма відомими фахівцями. Переконані, що це допомагає Вам у тренерській роботі…

- У Миколаєві мені судилося попрацювати з таким відомим тренером, як Олег Ошенков, який з успіхом тренував київське «Динамо» та донецький «Шахтар». У карагандинському «Шахтарі» нашим тренером – консультантом був легендарний фахівець Михайло Якушин, який був дуже мудрою людиною. Саме він розповів те, як треба грати у футбол. У Черкасах пощастило попрацювати з Віктором Жиліним. Він дав мені таку «школу життя», яку не отримаєш у жодному університеті. Багато чому навчився у Вищій школі тренерів. Її закінчив у 90 – х роках у Москві. У російській столиці мені викладали Костянтин Бесков, В'ячеслав Варюшин, Микола Люкшинов.

Сподіваюся, що мій досвід знадобиться чернівецькій «Буковині». До речі, я вважаю, що для того, щоб працювати на професійному рівні, тренер повинен пройти усі етапи, а це – дитячо- юнацький футбол, аматорські колективи. Такий шлях пройшов відомий фахівець Анатолій Бишовець. Тренер повинен чітко знати те, над чим треба працювати тому чи іншому футболістові. Коли у мене брали інтерв’ю, то запитували: «Що треба робити для того, щоби стати заслуженим тренером України?». Тут існує лише один шлях. Треба працювати з ранку до вечора. Необхідно також переконати свого підопічного у тому, що футбол повинен бути для нього на першому місці. Лише тоді можна розраховувати на вагомі здобутки.

- Ви дали путівку у великий футбол Андрію Пятову та Олександрові Чижову, які зараз захищають кольори донецького «Шахтаря». Що Ви можете сказати про цих гравців?

- Відбувався фінал аматорської першості України. Андрій Пятов виступав за кіровоградську команду «Артеміда». Основний воротар цього колективу «зламався». А ось Андрієві тоді було лише 15 років. Його колектив комусь програвав 0:5. А Пятов діставав м’яча з сітки власних воріт і …посміхався. Тоді Анатолій Дяченко сказав: «Треба брати цього голкіпера в Полтаву».

Щодо Чижова, то підійшовши до мене, його батько сказав: «Санич, мій Саша дуже любить футбол. Візьміть його». Саша був технічним і розумним хлопчиком, однак дуже слабеньким. Він кожного дня вставав о 5.30 та приходив на асфальтову доріжку і обводив м’ячами … цеглу. Нам вдалося виховати у Полтаві багато сильних гравців. Серед них – Володимир Чеснаков, Олексій Чичиков, Сергій Вовкодав… Переконаний у тому, що той хлопчина, який постійно працюватиме над собою, обов’язково стане вправним футболістом.

- Буковинські уболівальники сподіваються, що з Вашим приходом чернівецька команда таки здобути путівку в перший дивізіон…

- Нам треба цього року виходити в першу лігу. Буковина – футбольний край. Тут повинна бути сильна команда. Усе залежите від того, як будуть готові футболісти на ту чи іншу гри, а також чи діятимуть гравці з повною самовіддачею. В усьому мусить бути професійний підхід. Дрібниць у футболі не буває. Ми повинні працювати так, як єдине ціле. Кожному футболістові потрібно усвідомити те, що він працює, насамперед, на колектив. А якщо якійсь футболіст, так би мовити, піде не туди, куди треба, то досвідчені гравці одразу відреагують на це. Наведу такий приклад. У Міасі у мене грав Олександр Севідов (зараз відомий український тренер). Він із московського «Торпедо» перейшов у запорізький «Металург». Однак, грати йому там не дозволяли, тому я взяв Олександра в Міас. Він був у «Торпедо» як тренер. Завжди міг поставити молодого гравця на місце. У «Буковині» я також розраховую на підтримку досвідчених футболістів – Андрія Мельничука, Степана Маковійчука, Ігоря Мігалатюка, які, сподіваюся, суттєво допомагатимуть мені.

- Звідки прибудуть у Чернівці потенційні новачки «Буковини»?

- У Чернівці приїдуть переважно мої вихованці з Полтави. Це контактні хлопці, які звикли постійно працювати над собою. Думаю, що новачки зуміють влитися у колектив. Зазначу, що селекційна робота в нашому клубі триватиме постійно.

Читайте самые интересные новости футбола в Facebook и Viber
Оцените этот материал
Голосов 1
Источник: fcvorskla.com.ua
Подпишись на рассылку от UA-Футбол
Только самое важное за неделю!
Нажимая на кнопку вы даёте согласие на обработку ваших персональных данных
Вы удачно подписаны на рассылку!
Ошибка отправки формы!
Загрузка...


Реклама
comments powered by HyperComments
 

© UA-Футбол 2002-2017.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
Материалы сайта предназначены для лиц старше 18 лет (18+).
Пишите нам: [email protected]