Петро Кушлик: свого останнього слова у футболі я ще не сказав

Нещодавно Заслужений тренер України Петро Іванович Кушлик втретє поспіль підтвердив тренерський диплом категорії Pro. Саме з цієї теми ми і розпочали нашу розмову з колишнім наставником таких клубів, як "Волинь" (Луцьк), "Закарпаття" (Ужгород), "Відзев" (Лодзь) та "Прикарпаття" (Івано-Франківськ):

Петро Іванович, нещодавно Ви втретє підтвердили диплом категорії Pro. Збираєтеся продовжити тренерську кар’єру?

Саме з цією метою я і пройшов навчання разом з кращими тренерами України і близького зарубіжжя, бо ще відчуваю в собі сили попрацювати на найвищому рівні з командою, яка ставить перед собою конкретні завдання. Час не стоїть на місці і для того, щоб за ним встигати необхідно постійно вдосконалюватися. Особливо в такому ремеслі, як тренерська робота.

В центрі, між Фоменком і Дем'яненком Петро Кушлик

А чим Ви займалися після того, як в 2012 році залишили Івано-Франківське «Прикарпаття»?

Після того, як клуб через фінансові труднощі припинив своє існування я, чесно кажучи, вирішив трохи відпочити від футболу. Потрібен був час, щоб проаналізувати попередню свою роботу. Але на місці теж не сидів. Займався відкриттям дитячої футбольної школи свого імені в м. Івано-Франківськ. Паралельно газдував: садив коло хати дерева, зайнявся будовою. За одно підтягнув здоров’я – 2 рази на тиждень ходжу в бассейн та тренажерний зал. Зараз, коли випав сніг катаюся на лижах. Пробігаю по 6-7 кілометрів через день.

З ким із Ваших колег підтримуєте відносини?

Час від часу спілкуюся з Маркевичем, Севидовим, Баланом, Спірідоном. З Ташуєвим, який не так давно очолив Металург (Донецьк) ми підтримуємо зв’язки. Вчилися з ним у ВШТ в Москві, де нашими одногрупниками були: Старков, Бердиєв, Лукашов. Часто зідзвонюємося з Сьоміним. З гравців: от наприклад недавно розмовляли з Михаликом, який грав у мене в Ужгороді. Роберт Пошкус (колишній гравець "Відзева") очолив клуб Клайпеда і дзвонив за порадою. Самір Алієв з Азербайджану часто дзвонить, питається на кого можна поставити в букмекерській конторі (сміється). З Міодрагом Джудовічем (Чорногорія, Спартак Нальчік) час від часу розмовляємо. Приємно, що футболісти не забувають. Вітають зі святами.

Зліва направо: Петро Кушлик, Олександр Спірідон, Семен Альтман

Ви досить довгий час працювали в Польщі. В чому основна відмінність польського і українського чемпіонатів?

Поляки технічні і тактично грамотні, але їм бракує нашої фізики, закалки. Там команди грають більш вільно, ніж у нас. У нас більше боротьби.

Чи слідкуєте Ви за виступами «Відзева»?

Переживаю за всі командами, де працював. Мені близький не тільки клуб з Лодзі, а й "Корона" з Кєльце, так як довгий час працював в Келетському воєводсті. До речі, під час моєї роботи з "Відзевом" віце-президентом клубу був Збігнев Бонек, в нас залишилися хороші відносини. Взагалі намагаюся постійно слідкувати за перебігом подій в усіх чемпіонатах СНД та близького зарубіжжя, особливо тих, де є наші гравці та спеціалісти. В цьому мені допомагає і сайт UA-футбол, який досить оперативно дає інформацію про виступи українських гравців за кордоном. За що хочу Вам та Вашим колегам щиро подякувати.

Чому зараз тренери і футболісти масово з України їдуть в Азербайджан, Казахстан, Молдову, Білорусь та інші країни?

Справа в тому, що в Україні в останні роки стало менше клубів, і людям футболу банально ніде працювати. Візьмемо наприклад тренера чи гравця, який з тих чи інших причин не може знайти собі гідну роботу в Україні, але ще відчуває в собі сили працювати на високому рівні. Що йому робити? Людина все життя вчилася займатися цією справою, не ставати ж їй на біржу праці. Тому і їдуть за кордон. Та й ми зараз живемо в такий час, що кордони, особливо у світі футболу мають дуже умовне значення.

Якщо б Вам поступила серйозна пропозиція із-за кордону, погодилися би переїхати?

В мене ще є бажання і сили проявити себе на тренерському поприщі. І не має значення, де працювати в Україні чи за кордоном. Впевнений, що свого останнього слова в футболі я ще не сказав.

Довідка: Футболіст і тренер Петро Кушлик родом із Калуша (Івано-Франківська обл). Чемпіон збройних сил СРСР. З кінця 1971 року по 1981-й — захисник івано-франківського «Спартака». За цю команду зіграв 345 матчів у чемпіонаті СРСР. Майстер спорту (1972). В 1991 році закінчив вищу школу тренерів у Москві. Тренер команд: «Хімік» (Калуш), «Бистриця» (Надвірна), «Спартак» (Івано-Франківськ). 1992—2000 роки — працював у Польщі. Головний тренер команд трьох польських дивізіонів: «Гранат» (Скаржиско—Камєнна), «Авіа» (Свіднік), «Тлокі» (Уожице), «Хетьман» (Влошчова). Останній рік у Польщі — головний тренер дворазового чемпіона країни, дворазового володаря національного кубка, учасника Ліги чемпіонів і Кубка УЄФА — команди першого дивізіону «Відзев» з міста Лодзі. 2001-2005 роки - старший тренер луцької «Волині» (перша та вища ліги). Заслужений тренер України (2003р). 2005—2008 роки — головний тренер ужгородського «Закарпаття» (перша та вища ліги). 2011-2012 - головний тренер "Прикарпаття" ( Івано-Франківск).