Аматорский футбол - результаты и расписание матчей, турнирная таблица, новости.
Путевка в Париж. Рецепт от тренера Пятова
Близько восьми тисяч команд з усіх регіонів України, боротьба тривалістю у вісім місяців з фіналом на «Арені Львів» - для 12-річних хлопчиків то була подія, яка, безперечно, запам’ятається на все життя. Вісім найуспішніших колективів перед поїздкою на вирішальні поєдинки Кубка націй Данон на Львівщину подолали багатоступінчасту систему кваліфікаційних змагань, починаючи з міжшкільних, районних і обласних турнірів і закінчуючи міжрегіональними зональними протистояннями. Для переможців, а ними стали хлопці з футбольного спецкласу навчально-виховного об’єднання №6 міста, яке по завершенні процесу декомунізації іменуватиметься не то Кропивницький, не то Інгульськ, казка ще триває. В жовтні вони поїдуть до Франції, де зіграють з ровесниками з іще 31-ї країни світовий Danone Nations Cup.
Варто сказати, що за емоційним наповненням побачене й відчуте на «Арені Львів» мало чим відрізнялося від протистоянь за престижні трофеї в професійному футболі. Точніше, на недавньому фіналі Кубка України, в якому на тому ж стадіоні зустрічалися «Шахтар» і «Зоря», пристрастями навіть не пахло. Не зіпсовані ж великими грішми діти билися за перемоги так, немов від того залежить їхній достаток на багато років уперед. І байдуже – поєдинок то за непризове місце був, чи фінал, переможець якого отримував нагоду поїхати до Франції.
Власне, школярі з села Прилбичі Яворівського району на Львівщині погано в матчі за сьому позицію погано грати не могли за визначенням. Вони – господарі турніру й відповідно мали найбільшу поміж решти команд підтримку. З рідного села з’їхалися батьки, родичі й сусіди. Сподобатися їм – то навіть важливіше, ніж підсумкове місце.
Батьки натомість хвилювалися за діточок страшенно. «Саню, де ти пішов, котику? Стань на ворота» - гукає своєму синові-голкіперу з колоритним прізвищем Кущ-Василишин мама. На радість найрідніших людей, прилбицькі футболісти своїх близьких не розчарували. Єдиний у матчі гол суперникам з нікопольської ЗОШ №9 вони забили на контратаці на початку зустрічі. В гостей у першому таймі гарною технікою виділявся Дмитро Карпук, але пробити Сашка не зміг ні він, ні його друзі.
Хлопці з селища міського типу Черняхів на Житомирщині та футболісти рівненської школи №26 у зустрічі за п’яте місце зіграли значно результативніше. Підсумковий рахунок 2:2 встановив, мабуть, один з найколоритніших гравців того турніру Сильвестр Олефір (на фото внизу). Маленький хлопчина з вистреженим козацьким чубом забив ефектним ударом бічними ножицями. Щоправда, після матчу він був трохи засмученим, бо в післяматчевій серії пенальті його команда програла.
«Футболом займаюся вже шість років, - каже Сильвестр. – Такі голи забивав і раніше. Люблю бити красиво, в падінні. Дуже радий вперше зіграти на такому великому стадіоні. То в Києві я вже був, адже ми проводили товариські матчі з «Динамо». У Львові ж уперше. Щоб поїхати сюди, ми виграли турнір в селі Лугини. А потім команди з Вінниці та Київщини приїздили до нас. Звичайно, була мрія виграти і поїхати на фінал Кубка націй Данон до Франції. Мій улюблений футболіст – Зідан. Уже навіть його фінт засвоїв, також вдаються переступи».
Найнапруженішою ж вийшла зустріч за третє місце, у якій зустрічалися школярі зі свалявської ЗОШ №1 та учні школи №12 Конотопа на Сумщині. У першому таймі закарпатські хлопчики мали величезну перевагу. Їхній півоборонець №10 після красивої комбінації швидко рахунок відкрив, а після того свалявці мали ще чотири ідеальних нагоди забити. Особливо старався їхній лівий крайній Дмитро Калій. Цей зовсім невеличкий, худенький футболіст 2005 року народження на полі в’юнкий і нестримний. Він постійно перегравав суперників на фланзі, виконував зрячі простріли. Ось лишень забити партнерам більше не вдалося.
«Мауріц, все нормально? - гукає своєму воротареві тренер закарпатців і відразу, сміючись, відповідає на своє питання, - Кажи, що о’кей». То наставник так жартував, бо за перших 15 з 20-ти хвилин тайму суперники не вдарили по воротах його команди жодного разу. Але іронія долі: щойно тренер проявив самовпевненість, як суперники з Конотопа, які грали в прагматичний футбол, провели випад, котрий красивим ударом з розвороту з лінії карного майданчика завершив їхній капітан Микола Тарасенко.
Бронзові призери – футболісти Конотопа
«Все нормально, у другому таймі заб’єте» - заспокоювали підопічних свалявські тренери у перерві. Але забити більше не вдалося. Довелося суперникам бити післяматчеві пенальті. У цій серії закарпатці програли, а вирішального удару з позначки завдав воротар конотопців Андрій Кочерга. Поки суперники раділи, фізрук свалявської школи висварював тих, хто у післяматчевій серії промахнувся. «Як ти міг так вдарити?!» - вичитував хлопчика, який ридав, впавши на газон, цей педагог від Бога. Коли розповів цю історію Віталієві Реві, котрий був офіційним послом Кубка націй данон і саме готувався коментувати фінальний поєдинок, колишній голкіпер збірної України іронічно всміхнувся: «Гру програв тренер, який провів тактичну заміну воротаря і ця заміна не спрацювала».
Коментатори Іван Дупнак та Віталій Рева
У фіналі ж футболісти не то з Кропивницького, не то Інгульська боролися фактично з одним гравцем зі школи №3 містечка Берислав на Херсонщині. Олег Чуйко або Чуня, як його називають партнери за командою, начебто входить у коло інтересів селекціонерів київського «Динамо» і донецького «Шахтаря», він виділяється не за роками високим зростом і міцною тілобудовую. Олег виглядав відчутно швидшим як за суперників, так і за партнерів за командою, однак самотужки перемогти прекрасно організовану команду зі спецкласу, який тренує перший тренер Андрія П’ятова Вадим Бондар, не зумів.
Андрій Біба нагороджує Олега Чуйка
Серед інгульців не було хлопців з якимось надзвичайними фізичними даними, однак всі вони – прекрасно підготовлені технічно і тактично. Швидко відкривши рахунок з допомогою контратаки, майбутні чемпіони певний час холоднокровно стримували натиск суперників, а в другому таймі забили два м’ячі поспіль – 3:0.
Віталій Рева спілкується з воротарем переможців Іваном Коренєвим
«Кіровоград найзлагодженіше оборонявся, - прокоментував гру чемпіонів Віталій Рева. – навіть трохи незручно вийшло: у чотирьох матчах переможці не пропустили жодного голу, але найкращим воротарем змушений був назвати не їхнього голкіпера Івана Коренєва, а представника Конотопа Андрія Кочергу. Річ у тім, що за такою обороною Іван не мав змоги проявити власну майстерність. Сподіваюся, ця команда гарно виступить і в Франції. Радий, що хлопці зможуть зіграти на «Стад де Франс». Сам бував там, коли збірна України у 2004-му грала з французами і Зінедін Зідан забив нам єдиний у грі гол».
«Я був у захваті вже від самої можливості зіграти на «Арені Львів», - каже найкращий гравець турніру Єгор Пурцакін. – То щось із чимось. Ми перемогли, бо багато, по раз чи два рази в день тренуємося. Тепер маємо стимул працювати ще більше».
Єгор Пурцакін з тренером Вадимом Бондарем
«Ми важко входили в цей турнір, - каже Вадим Бондар. – Виснажлива дорога, безсонна ніч, а на ранок – непростий поєдинок зі свалявцями. Добре. Що перемогли 1:0. А другого змагального дня вже розбігалися. Найголовнішим завданням перед фіналом було важливо вселити у хлопцях впевненість у власних силах. Вони ніколи не грали на таких великих стадіонах, а тому мав побоювання, що підопічні будуть скутими. Власне, через хвилювання окремі гравці не продемонстрували навіть 50-ти відсотків того, що вміють».
Чемпіони
«То в мене вже четвертий такий спецклас, - продовжує Вадим Анатолійович. – У такому ж свого часу займався Андрій П’ятов. З однолітків 1984 року народження до юнацької й молодіжної збірної з моїх підопічних тоді також доросли Олександр Коваленко, з яким ми сьогодні разом працюємо тренерами, Дмитро Гололобов, Чорномор виступав за донецький «Металург». У цій команді, крім хлопців 2004 р.н. є троє представників з команди 2005 року. Займаються хлопці на стадіоні поруч із ЗОШ №6, набирали їх ми шести-семирічними. Обдарованих дітей маємо чимало. Сподіваюся, хтось із них з часом теж доросте до національної збірної. Звичайно, виділяти когось не буду, бо футбол – командний вид спорту. Хоча наше завдання – виховувати індивідуальностей. Намагаюся прищеплювати підопічний агресивний, гостроатакувальний, комбінаційний, швидкісний стиль гри».
Артур Полячук зі Сваляви – переможець конкурсу з техніки гри у футбол
Юні футболісти з Прилбичів
Окрім поїздки в францію на світовий Danone Nations Cup, чемпіони отримали ще й подарунок від Федерації футболу України – сертифікат на будівництво нового футбольного поля. Його обіцяють спорудити поруч зі школою. «А нам подарувати поле можете?» - запитав на прес-конференції віце-президента ФФУ Вадима Костюченка тренер з Берислава Володимир Біжко. «Ні, поки тільки чемпіонам» - відрубав чиновник. «Шкода, бо умови для тренувань у наших хлопців погані» - бідкався Володимир Олександрович.
Фото автора
Популярное сейчас
- Легионер Шахтера намерен покинуть клуб из-за взрывов в Киеве - Источник
- Без нервов – никуда, но свой уровень еще как держим. Обзор матча Украина – Исландия
- Шольц - о войне в Украине: Ряд стран обсуждают, как достичь мирной договоренности
- В Кривбассе рассказали, где планируют играть домашние матчи в случае выхода в еврокубки
- Второй после Роналду: как Месси может заработать миллиард долларов, ничего не делая
- Любовь, начавшаяся еще со школы: чем Ангелина Забарная поразила своего возлюбленного - ныне стабильного игрока АПЛ
Комментарии 1