Полтава - Шахтар 1:5. Приборкання норовливих

Кубок України 2014/15. 1/8 фіналу. Перший матч

Полтава. Стадіон "Локомотив"

Головний арбітр: Олександр Дердо (Іллічівськ)

ФК "Полтава" - "Шахтар" (Донецьк) 1:5

Голи: Фомич 35 - Тейшейра 45+1, Гладкий 68, Тейшейра 76, Чигринський 79, Дентіньо 90+5 (пен.)

ФК "Полтава": Кучинський - Зозуля, Парамонов, Бутенін, Кравченко (Гірський 71) - Боровец, Лисовой - Соломка, Зеленевич, Коваленко (Шевчук 59) - Фомич

"Шахтар": Пятов - Ілсиньо, Чигринський, Ордець, Азеведо (Ісмаїлі 71) - Фернандо - Дентіньо, Тейшейра, Нем (Фред 63), Марлос (Бернард 62) - Гладкий

Попередження: Соломка 75 - Нем 48, Ілсіньо 77

Скептики українського футболу полюбляють критикувати національний Кубок, мовляв, користі від такого турніру не надто багато. Однак після кожного приїзду команди вищого дивізіону до колективу нижчої за рангом ліги голоси оптимістів звучать набагато гучніше. Для футбольної периферії матчі Кубку – то справжнє свято та можливість показати себе країні. З одного боку це не мало б стосуватись Полтави, де на матчах «Ворскли» проти найсильніших ледь заповнюється третина стадіону. З іншого – «Полтава», яка з‘явилась на футбольній мапі країни якихось сім років тому, але вже встигла виграти другу та достойно виступати в першій лізі, вже має свого вболівальника, котрий влаштував аншлаг на маленькому «Локомотиві», загубленому серед багатоповерхівок. Додайте до цього амбіції та максималізм гравців, середній вік яких 23 роки, і маєте гарантоване видовище.

Ілля Близнюк виставив на гру в цілому прогнозований склад, якщо не вважати за несподіванку відсутність в заявці двох іменитих за мірками Першої ліги виконавців атаки Дмитра Коркішка та Владислав Насібуліна. Ворота захищав Максим Кучинський, котрий в попередніх десяти матчах сезону пропустив всього п’ять м’ячів. Втім, така надійність була б неможливою без злагодженої роботи захисної ланки. Справа в обороні вийшов капітан Олексій Зозуля, пару центральних захисників склали Артем Бутенін та Вадим Парамонов. Лівий фланг був відданий на відкуп Владиславу Кравченку та Євгену Коваленку – перший діяв ближче до своїх воріт, другий частіше йшов на половину поля суперника. Зупиняти атаки гірників в центрі поля було доручено Максиму Лісовому та Максиму Боровцю. Ігор Фомич грав нападника, однак його діапазон дій не обмежувався намаганнями лише завершувати атаки своєї команди – форвард активно підігрував партнерам, опускався в пошуках м’яча в глибину поля. Юрія Соломку та Максима Зеленевича номінально можна було вважати центральним та правим атакувальними півзахисниками, однак обоє активно мінялись позиціями, принаймні в першому таймі.

«Шахтар», як і в останньому поєдинку проти «Зорі», експериментував. Якщо в чемпіонаті пост номер один переважно займає Антон Каніболоцький, то в Кубку вийшов Андрій П‘ятов, котрому також потрібна ігрова практика напередодні Ліги Чемпіонів. Після довгої перерви в основі вийшов Дмитро Чигринський, поруч з яким грав Іван Ордець. За відсутності Даріо Срни, котрий залишився в Києві разом зі Степаненком, Кучером, Ракицьким, Костою та Луїсом Адріано, справа в захисті діяв Ілсіньо. Протилежний фланг закривав Азеведо. Враховуючи, що Велінгтон Нем разом з Алексом Тейшейрою більше грали перед штрафним майданчиком «Полтави», можна стверджувати, що Мірча Луческу вибрав на гру тактику з одним опорним півзахисником, в даному випадку Фернандо. З флангів атаку підтримували Марлос (зліва) та Дентіньо (справа), Олександр Гладкий вийшов на вістрі атаки.

Вболівальники «Шахтаря» в першому таймі напевне пережили дежавю – їх команда грала точнісінько так само, як і з «Зорею». Натомість полтавчани перевершували усі сподівання місцевих фанатів та президента клубу Леоніда Соболєва, котрий слідкував за грою з лави для запасних. Господарі поля в першій половині матчу створили більше гольових моментів, ніж це зазвичай вдається більшості команд УПЛ в протистоянні з гірниками. Власне, відкривати рахунок мав Юрій Соломка вже на четвертій хвилині. Після прострілу від Фомича хавбек бив з кількох метрів фактично по пустих воротах, однак завдав занадто кволого удару, щ дозволило Андрію Пятову врятувати свою команду. Атака продовжилась пострілом Зозулі метрів з 20-ти, однак цього разу голкіперу підставивши ногу допоміг Іван Ордець.

«Шахтар» відповів ударом Велінгтона з середньої дистанції – м’яч від захисника вийшов на кутовий. Гірники, ніби даючи зрозуміти, що їх перевага не піддається сумніву, атакували академічно та без родзинки. Виділявся хіба що Азеведо, за яким не завжди встигав Зозуля, однак простріли та подачі Марсіо переривались центральними захисниками. Починаючи хвилини з 20-ї, полтавчани зрозуміли, що з таким суперником можна та треба грати. Спочатку Соломка після скидки партнера бив головою з меж карної зони (ризикуючи при цьому зіткнутись з захисником), однак Пятов знову реагує. Згодом Боровець завдає потужного удару метрів з 25-ти – м’яч по підступній траєкторії влучає у поперечину біля хрестовини. Зрештою, господарі забили гол на 34-й хвилині, коли Зеленевич віддав у розріз на Фомича, а той пробив у ближній кут. Однак асистент арбітра зафіксував неіснуючий офсайд. Єдиний момент «Шахтаря» в цей період – скидка Гладкого вздовж воріт на Ордеця, та Іван не дотягнувся до м’яча якихось сантиметрів.

Так довго щастити «Шахтарю» не могло і «Полтава» свого досягнула. На 36-й хвилині Зеленевич протягнув м’яч зі своє половини поля майже до штрафного майданчика суперника, зумів віддати пас на центрального захисника Бутеніна, який несподівано підключився до контратаки. Артем вже в падінні прострілив на дальню стійку, де в підкаті м’яч в ворота переправив Ігор Фомич.

В цей час на обрії замаячила сенсація і хтозна, як би повернувся матч, якби «Полтава» не пропустила вже в компенсований арбітром до першого тайму час. Ілсіньо виконав подачу на дальню стійку, Гладкий поборовся з захисником, від когось з них м’яч відлетів до Алекса Тейшейри, який з кількох метрів головою пробив у верхній кут.

Чи то Ілля Близнюк перестарався в роздягальні, чи то гравці «Полтави» злякались самі себе, але в другому таймі все було набагато банальніше. При цьому не можна сказати, що «Шахтар» зробив щось серйозно для того, аби змінити перебіг гри. Просто господарі притислись до своїх воріт, фактично забувши про контрнаступ. Трохи менше половини тайму оборона «Полтави» майже не припускалась помилок, однак на 68-й хвилині захисники, кинувшись на перехоплення Бернарда, забули про Гладкого, який розстріляв Кучинського з середньої відстані.

Другий м’яч в ворота своїх улюбленців явно не сподобався місцевим фанатам, котрі запалили кілька фаєрів та димових шашок. Арбітру навіть довелось на кілька хвилин призупинити гру. Після її поновлення «Шахтар» швидко вбив інтригу – Тейшейра після пасу Фреда, котрий замінив Нема, змістився з лівого флангу в центр та пробив під дальню стійку. Три хвилини по тому Гладкий допоміг відзначити повернення в основного складу Чигринському – Олександр скинув м’яч вздовж воріт після подачі Фреда, Дмитру залишалось тільки підставити ногу.

В останні десять хвилин в центрі уваги був Дентіньо. Бразилець спочатку наступив на ногу Антону Шевчуку, потім зробив підніжку Зозулі, коли той був без м’яча, чим викликав справедливий гнів капітана «Полтави», а вже після завершення основного часу заробив пенальті, який сам же і реалізував. 1:5 – і матч-відповідь стає черговим аргументом для скептиків.