Первая лига - результаты и расписание матчей, турнирная таблица, новости.
Володимир Танчик, перший збірник "Княжої"
17-річний хавбек з Щасливого виступає в юнацькій збірній України
Володимир Танчик став яскравим відкриттям цього футбольного року. Липневий матч у Черкасах виявився для нього першим у друголіговій «Княжій-2». А вже на початку вересня він дебютував і в першій національній лізі. Вийшовши на заміну наприкінці переможної зустрічі княжичів з волинцями, хлопець виправдав довіру тренерів і дуже швидко став загальним улюбленцем.
— Склалося враження, що в Щасливому тобі взагалі затишно. Ти й народився в цьому пристоличному селищі?
— Ні, в Черкасах. Але в Щасливому я вже чотири роки, і мені тут насправді дуже добре. Чарівна природа нагадує рідний край, а я понад усе люблю відпочивати в лісі чи біля річки або ставу.
— А як опинився в Щасливому?
— Приїхав сюди вивчати футбол. Друг сказав, що це найкраща школа в Центральній Україні. Не довго думаючи, зібрав речі й вирушив до Щасливого. Батькам про все розповів уже пізніше.
— Не сварили батьки?
— А вони привчали мене до самостійності змалку. Мій батько, до речі, також був спортсменом — класним боксером, який досяг непоганих результатів на рингу.
— Здогадуюся, що саме він і став ініціатором твого спортивного вибору в житті. Чи не так?
— Звичайно, він. Не знаю достеменно, чому не склалося з його улюбленим боксом, однак до футбольної секції я потрапив уже семирічним. Заняття в черкаському «Зеніті» були платними, батьки щомісяця віддавали за мене по сорок гривень, а найпершим моїм тренером став Геннадій Усенко. Наша команда вигравала міські та обласні дитячі турніри, тому й згадати насправді є і кого, і що.
— А хто опікувався тобою в Щасливому?
— Тренер Олександр Косовець та Ірина Левченко. Мешкав я в гуртожитку, подружив з місцевими ровесниками. Словом, прижився легко й невимушено, став своїм доволі швидко. Скажу відверто: про те, що перебрався сюди з Черкас, анікрихти не шкодую. Бо саме тут я став і футболістом, і конче потрібного життєвого досвіду набув.
— Хто твої найближчі друзі?
— Грицай, Сікорський, Жук, Бовкун… А взагалі, товаришую з усіма хлопцями 1991 року народження. Відпочиваємо, як правило, разом. Хоча знаходжу й час, аби фільм цікавий переглянути, книжку прочитати, поблукати в інтернет-мережі, тим паче, що й власний ноутбук маю… А от коханої дівчини ще не знайшов. Та й, чесно кажучи, цим особливо не переймаюся, бо розумію, що спочатку потрібно самоутвердитися в житті.
— Який футбол тобі довподоби?
— Швидкісний і комбінаційний. Це взагалі моя стихія: на швидкості обійти опікуна і здійснити передачу партнерові під удар або самому вискочити на вогневий рубіж. Саме цього вимагає від мене й клубний тренер Віталій Левченко. Віталій Григорович, як і старші одноклубники, допомагають фаховими порадами. Для мене вони й справді безцінні. Взагалі, в «Княжій» мені все довподоби, я відчуваю себе частинкою колективу і живу його радощами та печалями повною мірою.
— Маєш взірець для наслідування?
— Мессі! Він і справді футбольний геній: зовсім юний, а вже загальновизнаний майстер. Дуже подобаються «Манчестер Юнайтед» і «Барселона», а в Україні — «Динамо». Зізнаюся, що й вболіваю виключно за киян. Тому й особливо приємно, що команда нині грає і результативно, і видовищно.
— Твої найкращі футбольні враження з останнього часу?
— Навесні в складі збірної Київської області виграв зональний турнір Спартакіади школярів України і отримав приз найкращого гравця. Восени в Івано-Франківську «Княжа» перемогла «Прикарпаття», а я зробив результативну передачу Морозову. Нарешті, наприкінці жовтня зіграв у гостьовому спарингу з юнаками Швейцарії за збірну країни під проводом Анатолія Бузника.
— Це не перший твій виклик до юнацької збірної?
— Ні, бо ще минулого року дебютував у ній на Меморіалі Віктора Банникова. Зіграв кілька матчів, навіть голом устиг відзначитися. Хоча постійного місця в команді ще не маю, працювати під керівництвом Бузника насправді приємно. Анатолій Іванович і тренер чудовий, і людина товариська, комунікабельна та справедлива. Кожний день, проведений в таборі збірної країни, — найкраща школа для мене.
— Чого прагнеш досягти у футболі?
— Насамперед — ігрової вправності. А щодо турнірних вершин… Мрію завоювати путівку до прем`єр-ліги з «Княжою». Вірю, що це нам до снаги уже найближчими роками. Звісно, мрію й про міжнародне визнання в жовто-блакитних лавах. Але це вже більш віддалена в часі перспектива…
Популярное сейчас
- Легионер Шахтера намерен покинуть клуб из-за взрывов в Киеве - Источник
- Без нервов – никуда, но свой уровень еще как держим. Обзор матча Украина – Исландия
- Ярмолюк: В Украине война, а я не могу помочь своей семье
- Вацко про игрока Металлиста: Думаю, за этим парнем будет бегать половина клубов УПЛ
- Второй после Роналду: как Месси может заработать миллиард долларов, ничего не делая
- Пока сборная готовится к матчу с Боснией. Кочергин с женой отправились на отдых в Мадрид. ФОТО