Перша ліга. "Львів" - "Волинь" 0:1. Друга поспіль домашня поразка

"Львів" - "Волинь" 0:1

Гол: Кінаш 35

ФК “Львів”: Ситников, Гальчук, Ільків, Романюк, Леонідов, Г. Баранець (кап.) (Чепурненко 21(Мостовий 84), Худзік, Лупашко, Б. Баранець, Козак (Танчик 87), Шептицький (Панас 55)

Волинь: Ндоє, Ковалюк (кап.), Лопес (Лісовий 79), Довгий, Шарпар (Пічкур 86), Гринченко, Коста (Рибальченко 19 (Бабир 90+2), Кінаш, Сімінін, Литовченко, Павлов

Попередження: Худзік 73 — Довгий 4, Павлов 29, Кінаш 32, Сімінін 33, Лопес 62, Гринченко 76

Нічия або поразка у звітному матчі робила б шанси лучан на підвищення у класі лише теоретичними. Втрата очок для підопічних Кварцяного означала б фактично одне: не бачити їм Прем'єр-ліги ще якмінімум один сезон. Відтак, перемога над “Львовом” “Волині” була необхідна, як повітря. А, якщо ще дадати сюди емоційність та прямолінійність Віталія Кварцяного, то можна з упевненістю говорити, що у гостей іншого вибору, аніж перемогти підопічних Ряшка, не було. І “Волинь” завдання виконала. Перемогла “Львів”. Однак Віталій Кварцяний залишився незадоволений грою. Принаймні, його поведінка на це вказувала.

Переломним моментом у грі, мабуть, стала травма Григорія Баранця. Через декілька хвилин після стартового свистка Довгий добряче вдарив лідера господарів по ногах. Ще протягом більш як п'ятнадцяти хвилин Г. Баранець накульгуючи бігав по полю, при цьому створюючи чимало проблем захисту гостей. Та врешті-решт біль таки переміг і на 21-ій хвилині замість нього вийшов Чепурненко. Віталій Кварцяний теж волею-неволею був змушений робити швидку заміну. Наставник “Волині” зняв височенного Косту, котрого оборонці “Львова” повністю прикрили, а випустив Рибальченка. Ці дві заміни кардинально змінили гру. Утім, реалізуй “Львів” два виходи сам на сам і можна було б спокійно догравати матч. На 7-ій хвилині Г. Баранець класним пасом з центру поля на Шептицького відрізав увесь захист суперників. Нападник м'яч прийняв, міг і сам пробити, але віддав праворуч на Козака, а той з 15 метрів примудрився влучити у кіпера. Сім хвилин по тому Б. Баранець вивів того ж таки Шептицького на рандеву із Ндоє, але його удару з-за меж штрафного забракло влучності.

Далі була вже згадана заміна Г. Баранця і “Волинь” почала вирівнювати гру. Провали у захисті та невпевнена гра в нападі відійшли у минуле. Гості все активніше й активніше йшли вперед. І невдовзі таки добились свого. Ільків замість того, щоб вибити м'яч чимдалі від своїх воріт вирішив віддати його на Б. Баранця, а останній, у боротьбі з Павловим, шкіряного втратив. Павлов швидко віддав у центр на Кінаша, той прийняв, підняв голову і вистрелив з-за меж штрафного. Ситников свою команду не врятував — 0:1. Згодом підопічні Кварцяного могли забити й другий гол. Романюк обрізався поблизу карного майданчика “Волині”. Кінаш відпасував на Лопеса. Останній на швидкості пройшов двох “львів'ян”, однак обіграти Леонідова не зумів. На 40-ій хвилині знову був момент у Шептицького, але з подачі Романюка нападник із вигідної позиції пробив вище воріт. На цьому, власне, перший тайм і завершився.

У другій половині зустрічі “Львів” повністю зосередився на атаці, “Волинь” - захисті. Індивідуально містяни були значно сильніші за своїх візаві, лучани не встигали їх накривати. Господарі грали технічно, гості — жорстко. Тому й не дивно, що у звітному матчі підопічні Кварцяного отримали аж шість жовтих карток. На вилучення арбітр так і не наважився, хоча всі підстави для цього були. “Волинь” фолила чи не щохвилини.

Утім, й атаки “Львова” були далекими від логічного завершення. Відсутність Манзюка у нападі була дуже відчутною. У плані самовіддачі до Шептицького та Козака претензій немає: обоє боролись, тягнули м'яч, зробили чимало корисного для команди, але своїх прямих обов'язків жоден з них так і не виконав. Щоб виправити ситуацію у нападі на краще Віктор Ряшко випустив Панаса. Й, що цікаво, на позицію чистого нападника. Панас, відверто кажучи, із поставленим перед ним завданням не впорався. Він грав як півзахисник, а не як нападник. І саме Панас на 64-хвилині змарнував чи не найкращу у другому таймі нагоду “Львова” забити гол. Замість того, щоб наносити удар по воротах (перед ним, до речі був лише голкіпер) він чомусь вирішив віддати пас і віддав його у нікуди.

Захопившись атакувальними діями, “львів'яни” ледь не пропустили. Павлов, обійшовши Леонідова, мчав на ворота Ситникова, однак Ільків у підкаті зумів вибити м'яч з-під ніг нападника. Чудеса реакції продемонстрував Ндоє, коли відбив удар Б. Баранця з-за меж штрафного. З 15 метрів в руки кіперу, після подачі Ільківа, головою пробив Козак. На 88-ій хвилині “Волинь” могла зняти усі питання щодо переможця зустрічі, але Рибальченко з трьох метрів примудрився не влучити у ворота. М'яч зрізався з ноги.

Кажуть, що задля досягнення мети всі засоби виправдані. Воно, може, й правда. Але є одне “але”. Те, що гравці “Волині” фолили раз за разом ще якось зрозуміти можна, проте коли весь тренерський штаб на чолі із Віталієм Кварцяним кричав до своїх футболістів, аби ті падали... Зрозуміло, що у цьому поєдинку фактично вирішувалась доля “Волині”, одначе такі речі футбол аж ніяк не прикрашають. Утім, хай там як, а результат на табло і його вже не зміниш.

Володимир Журавчак, тренер “Волині”:

- Перепрошую за відсутність Віталія Володимировича. Він вже поїхав у Луцьк, в нього проблеми. Тим паче емоційний стан такий був, що... Гра цього вартувала. Перемога була важлива для обох команд. Нам дещо краще вдалось організувати гру і ми виграли. Не можна судити хто був ближчий до перемоги, а хто ні. Хочу подякувати футболістам за самовіддачу. Бо сьогодні дійсно було багато жовтих карток, багато емоцій. Можливо, гри, яка могла б сподобатись глядачам не було. Але емоції, боротьбу, думаю, всі відчули. Ми грали проти хорошої команди. Не секрет, що ФК “Львів” саме такою і є. Він ставить перед собою лише найвищі завдання. Хочу побажати їм успіхів. Дуже радий, що ФК “Львів” має таких уболівальників, котрі люблять свою команду. Але ми зуміли сьогодні перемогти. Всі розуміють, що гра була за шість очок. Перемога нам було потрібна, як повітря, нічия значно зменшила б наші шанси на вихід у Прем'єр-лігу.

- Ваша команда дуже жорстко грала. Це була така тактика?

- Була щільність. Ніхто не говорив грати жорстко. Звичайно, що інколи буває забагато емоцій, але зараз всі матчі такі. Жорстко ніхто не хотів грати. Жоден тренер не дозволить собі говорити футболістам, аби ті грубіянили, наносили травми своїм колегам. Так що це виключено. Так, грали жорстко. Є багато претензій до гравців, тому що вони неправильно позиції займали і в деяких моментах були змушені фолити.

- “Волинь” робить ставку на атлетичних, високих футболістів?

- Тактична схема була одна, а по ходу гри Віталій Володимирович її поміняв. У нас є бразилець Лео Коста, його зріст 203 сантиметри, але в сьогоднішній грі він не зіграв. Прекрасно зіграв Ленідов, виграв усі верхові м'ячі. І треба було змінювати тактику. Думаю, що Рибальченко більш ефективно зіграв і якщо би він ще забив гол за декілька хвилин до свистка, то ця заміна була б повністю тактично виправдана. Утім, він увійшов у гру і приніс команді користь.

- Як вам гра Павлова? Напочатку матчу він діяв не дуже впевнено...

- Для нього це була незвична гра, бо він діяв на позиції крайнього нападника. А він центральний нападаючий, гравець таранного типу, комфортно почуває себе на другому поверсі. Тому він спочатку не розумів тактичної побудови Віталія Володимировича, з його боку було багато обрізок. Але коли віддав гольову передачу Славіку Кінашу, то вже розслабився і почав грати досить таки непогано. І якби ще вихід сам на сам в другому таймі реалізував, то було б взагалі... Хлопець 1991 року народження. Йому ще треба рости, набиратися досвіду, у нього хороші переспективи.

- На матчі було чимало фанів “Волині”. “Дванадцятий” гравець — допоміг?

- Дуже. Дякуємо їм за підтримку. Підтримка нам допомогла, особливо в останні хвилини.

- Віталій Кварцяний дуже емоційно поводився протягом усього матчу...

- А він по-іншому не може. Це людина, котра любить футбол і хоче для Луцька, для Волині зробити все, аби команда повернулася у Прем'єр-лігу. Він працює для людей. Такий він вже є емоційний. Ми грали проти “Геліоса”, після першого тайму вигравали 4:0, а в роздягальні було стільки галасу, стільки зауважень. У нього немає такого, щоб футболісти зупинилися, берегли сили до наступного матчу. Є гра і є максимальне до неї відношення. Він — максималіст. І це великий плюс. Він любить футбол усім серцем.

Віктор Ряшко, в.о. головного тренера ФК “Львів”:

- Ми прекрасно усвідомлювали, яке значення має для нас ця зустріч, її можна назвати грою за шість очок, можна віднести до категорії кубкових. Про такі зустрічі ще кажуть, хто перший заб'є, той і виграє. На жаль, це трактування здійснилося. Хоча по самій грі у мене немає претензій до своїх футболістів. При чому, ані щодо самовіддачі, ані, мабуть, і до якості гри. Ми непогано розпочали, створили два хороших моменти, на жаль, їх не реалізували. Вибила нас з ритму травма Г. Баранця, дещо розладналась гра у середній лінії. Але, менше з тим, зміст гри дуже не змінився. На жаль, у таких зустрічах нагод багато не буває . “Волинь” із свого моменту витиснула максимум. Хоча його й не можна назвати повноцінним. У нас є претензії до гравців щодо того моменту коли нам забили. У другому таймі ми намагались нав'язати свою гру, але було багато зіткнень, багато боротьби. На жаль, команда Кварцяного затягувала час. Це на неї не схоже. Розберемо цю гру і будемо налаштовуватися на інші. Попереду ще багато матчів, щоб вирішити поставлене перед нами завдання.

- Що з Григорієм Баранцем?

- Про серйозність травми наразі важко говорити. Завтра лікарі зроблять обстеження і буде відомо. Але те, що він не зміг продовжити гру... Не знаємо чи зможе він допомогти нам у наступному матчі. Дай Бог, щоб все було нормально.

- Як вам гра Панаса?

- Варто сказати, що Панас пожвавив гру впереді. За рахунок правильного відкривання десь м'яч притримав. Та були моменти, у яких він міг і гостріше зіграти. Одначе заміна в мінус не пішла. Вона підсилила наш атакувальний потенціал.

- А чому, власне, Панас грав на позиції нападника?

- Тому що в нас немає нападаючих.

- Чепуренко або Козак могли піти вперед...

- Це вже ваше бачення гри.

- У Марущака знову травма?

- Мар'яна ми готували на гру з “Волинню”. Він багато пропустив, але ми знали, що у “Волині” атлетична, висока команда, тому готували його. Проти “Дністра” він стояв. Після гри у нього стався рецидив старої травми, неврологія в зоні шиї. Він практично не міг повернути шиєю.

- У пропущеному голі, є вина Ситникова?

- У пропущеному голі є вина всієї команди. Це однозначно. Тому що гол забивається вже на фінальній стадії. Оборона починається попереду. Було багато ньюансів, які могли б унеможливити такий розвиток подій.

- А ви не думали Зозулю на поле випустити?

- З великим задоволенням! Але Зозулі навіть не було у заявці. У нього травма голіностопу. Думаю, він би підсилив гру.

- Які позиції, з вашої точки зору, потребують підсилення?

- Чемпіонат у розпалі і зараз говорити де треба, а де не треба, недоречно. Ми повинні вихододити з того, що маємо.

- Команда, напевно, зараз не у найкращому психологічному стані. Як її будете налаштовувати на наступні матчі?

- Я думаю, що наша команда зможе перенести цей удар, зможе зібатися.

- Мандзюк коли зможе зіграти?

- Ми хотіли, щоб він вже сьогодні потрапив у заявку. Вчора він пробував тренуватися в основній групі, але, на жаль, витрумавати повноцінні навантаження він ще не може.