Олександр Севидов: "Порушуємо світову статистику футболу". 13-01-2011 Первая лига - UA-футбол
Первая лига Украины
Первая лига Таблица Матчи Новости Команды Бомбардиры Ассистенты Гол+пас Посещаемость
13.01.2011
четверг
16:40
Олександр Севидов: "Порушуємо світову статистику футболу"
Рейтинг публикации

«Одна з найзагадковіших команд першої ліги» — це, мабуть, про «Кримтеплицю». Чи не одна з небагатьох фінансово стабільних команд першої ліги, клуб зосередився передусім на підготовці футболістів до прем'єр-ліги, ставши таким собі плацдармом для їхнього професіонального зростання. За словами тренера команди Олександра Севидова, окрім Олександра Бандури, який перейшов до донецького «Металурга», до прем'єр-ліги готові ще кілька гравців (рідкість для нашого футболу), от тільки потенційні покупці дивляться не туди...

В Одесі постраждало передусім моє тренерське самолюбство

— Олександре Володимировичу, «Кримтеплиця» здобула в першій частині змагань 10 перемог у 20 матчах. Перед стартом першості погодилися б на такий результат?

— Ну, перемог у нас усе-таки замало. Здобути більше вікторій завадив цілий комплекс причин, до того ж, потрібно розглядати кожен матч окремо. Було багато ігор, в яких ми заробили очки заслужено, є ті, в яких — незаслужено, а є ще й матчі, в яких незаслужено не набрали очки. Ось так (Усміхається. — Авт.)!

— Поруч із цими перемогами та 5 нічиїми було і 5 поразок, при чому поруч із програшами в матчах з лідерами «Львовом», «Сталлю», «Олександрією» та «Чорноморцем» була ще й поразка у Вінниці в третьому турі...

— Я б не порівнював поразку від «Ниви» з іншими, за всієї поваги до суперника. Адже в кожній поразці винні передусім ми самі. Але водночас, грати за тридцятиградусної спеки на синтетичному покритті не дуже коректно щодо футболістів. На жаль, ми не змогли пристосуватися до такого поля, тож не могли фізично вибігати на штучному газоні та дотиснути суперника. Насправді ж, гра була абсолютно нічийною та проходила без моментів, але вінничани скористалися помилкою нашого захисту. Щодо інших поразок, то, скажімо, «Олександрія» справді була сильнішою в усіх футбольних аспектах.

— Повертаючись до «Ниви», чи може йтись про недооцінку суперника?

— Ну що ви, в нашій команді такого взагалі не може бути! Ми ж не зібрали в складі чемпіонів світу, які ніяк не можуть високо оцінити суперника, ні! Було, наприклад, погане ставлення до своєї справи з боку футболістів, але аж ніяк не вигадана зірковість.

— В інтерв'ю клубній прес-службі ви сказали, що ваша команда провалила гру тільки проти «Чорноморця» в Одесі. Після цього була серія з п'яти перемог поспіль. Схоже, висновки вашому колективу зробити вдалося, чи не так?

— На мою думку, це все-таки звучить надто вже гучно — «зробили висновки». Ми намагаємося грати на перемогу в кожній зустрічі, а те, що сталося в Одесі, — добрячий удар по самолюбству гравців, керівництва й тренера передовсім. Гадаю, можливо, така поразка й була потрібною нам, аби футболісти, грубо кажучи, прокинулися й рвонули в бій з новими силами. Знаєте, «Шахтар» не так давно програв 1:5 лондонському «Арсеналу», а нині вже вийшов із групи, тому такі поразки, звісно ж, дуже неприємні, але інколи необхідні.

— Якраз після гри в Одесі була ще кубкова гра проти «Динамо». Що, на вашу думку, більше вплинуло на команду, яка після того торік не програвала: погром в Одесі чи «битва» з «Динамо»?

— Гадаю, вплинули ці два фактори приблизно рівномірно. Про поразку в Одесі ми вже говорили, а щодо зустрічі з «Динамо», то такі матчі — особливі для будь-якої першолігової команди. Тоді я після гри сказав хлопцям, що навіть із такою командою вони можуть гідно грати. Безсумнівно, ми поступалися в майстерності, але не програли в бажанні перемогти. А коли футболіст компенсує брак класу своїм бажанням та характером, тоді й на результат можна очікувати.

— З одного боку, «Кримтеплиця» потому не програвала, але й закінчила чемпіонат чотирма нічиїми поспіль. Ви навіть зізналися, що в Білій Церкві не заслуговували на здобуте одне очко.

— У Білій Церкві ми функціонально мали гірший вигляд, аніж «Арсенал», суперник просто більше рухався, завдяки чому й переміг. У грі проти «Ниви» ми домінували та перегравали суперника повністю, але знову не перемогли — перший же гострий момент біля наших воріт закінчився голом.

— Тобто ігрового спаду, як такого, не було?

— Ні, фізично ми витримували всі матчі до фінального свистка, проте інколи нам не вистачало кадрового підсилення, часто не було гравців, які могли б вийти на поле на заміну та освіжити, підсилити гру. Причина тому очевидна — до уваги варто брати не лише перше коло, а й весь рік, що минув, адже влітку також тривала тяжка робота.

Бандурі радив перейти до «Металурга», а вибір у нього був

— Не можу не запитати у вас про досить помітну річ щодо «Кримтеплиці»: команда в першій частині змагань забила лише на три м'ячі більше, ніж аутсайдер «Прикарпаття», але при цьому нині ви перебуваєте в групі лідерів. Цей феномен пояснюється суто вдалою грою в захисті?

— Ні, радше в нас не зовсім вдала гра в нападі, ніж дуже вдала — в захисті. Щодо атаки, то моментів команда створила більше, ніж достатньо. Але, на жаль, нападники забивали дуже мало. Статистика говорить сама за себе — найбільше забивали гравці півзахисту. Але це проблема не тільки наша і не тільки першої, а й прем'єр-ліги. Додам відверто жахливе виконання стандартних положень — після них ми практично не забивали в осінній частині змагань, тим самим порушуючи статистику світового футболу, коли зі стандартів забивають понад половину всіх м'ячів. Сподіваюся, ця тривала пауза допоможе нам усунути й цю проблему, над чим і працюємо (Ось вам і втрата Кучеренка, який виконував у команді всі стандарти! — Авт.).

— Ви дали зрозуміти, що не надто задоволені й грою в захисті, але ж менше за «Кримтеплицю» пропустили лише «Чорноморець» і «Львів», — а показники результативності — п'яті знизу!

— Бачте, є ж захист, який пропускає ще менше, тому я й не задоволений (Усміхається. — Авт.)!

— Велика заслуга, будемо вважати, все-таки у вдалій грі воротаря Бандури. Гадаєте, він зможе конкурувати з ветераном «Металурга» Воробйовим і Непогодовим?

— Якщо нашого хлопця запросили таки до команди прем'єр-ліги, отже, щось у ньому побачили, але наразі все залежатиме лише від нього, хоча всі задатки, аби по-справжньому заграти, в нього є.

— Ви особисто якось вплинули на вибір Олександра на користь донецького клубу, в якому пропрацювали не один рік?

— Насправді, не один, а цілих десять! Звісно, він у мене часто запитував про «Металург», але я міг дати лише поради як старший товариш, але якось серйозно впливати на його вибір і не хотілося.

— Поради ваші було суто позитивні щодо донецького клубу?

— Безперечно. Нині в «Металурга», може, й не найкращі часи, проте клуб дуже стрімко увірвався до еліти українського футболу і, гадаю, свої позиції він ще поверне. Цей клуб для мене не чужий, і в ранзі корінного донеччанина я переживаю за нього.

— А чи були в Олександра інші варіанти продовження кар'єри?

— Наскільки мені відомо, були, але вибрав він «Металург».

Влаштувало б місце в першій трійці

— В інтерв'ю ви сказали, що Голоперов — гравець рівня прем'єр-ліги. Чи можете те ж сказати про інших своїх підопічних, які залишилися в команді?

- Про декого можу. Наприклад, про Дмитра Трухіна, який провів блискучий сезон (Дмитра, до слова, вболівальники команди визнали найкращим в осінній частині змагань. — Авт.). До речі, мені не зрозуміло, чому наші кримські команди прем'єр-ліги не цікавляться ним... Також дуже впевнено провели сезон двоє наших центральних захисників. Павло Щедраков навіть не так давно був на оглядинах у «Металісті», його б я теж виокремив. Загалом, ми й надалі прагнутимемо вирощувати гравців для прем'єр-ліги, це приносить винагороду в нашому футболі.

— Ви сказали про незацікавленість прем'єр-лігових команд вашим гравцем. Взагалі, тут вимальовується ціла тенденція щодо футболістів першої ліги.

— Я таку позицію команд можу ще зрозуміти щодо лідерів, які борються за нагороди та грають в єврокубках, а ось коли перед командою стоїть завдання «радувати вболівальників своєї грою», тоді не збагну, адже є проста істина — чим більше в команді доморощених, тутешніх гравців, тим більше на трибунах глядачів! Але судити про когось я не маю права — в кожного клубу своя стратегія та політика, хоч вона й видається мені неправильною, коли на нижчолігових молодих гравців не звертається увага, хоча нашому клубу її вистачає.

— Досить красномовним виявився ваш вислів щодо Діабі: «Коли б у мене було два Діабі, а працювали б вони, як Голоперов, то ми б усі клуби першої ліги на шматки роздирали!». Цікаво, а що було б із суперниками, якби в команді було двоє Голоперових?

— Я так дещо іронічно та гіпотетично сказав про цих гравців, маючи на увазі, що якби з дуже працездатного Голоперова та фізично розвиненого Діабі «склепати» двох рівноцінних гравців, вони були б суперфутболістами! Але ніхто не досконалий, тому недоліки в грі є й у того, й в іншого.

— У другому колі команда зіграє лише 14 поєдинків, перший з яких відбудеться більш ніж за два місяці. Втім, готуватися команда почала вже нині (як і всі інші). Гадаєте, практика таких тривалих зборів виправдана?

— Востаннє мене про це запитували 5 чи 6 років тому. Знаєте, хоч що б ми про це говорили, від цієї практики не відійдемо ніяк. Кліматичні умови в країні не дозволяють щось змінити. Тому ці два місяці зборів використовуємо не суто як такі, що готують гравців до чемпіонату. Більше займаємося навчанням наших гравців — передовсім, тактичним. Для нас цей період часу дуже корисний. Звісно, краще грати на хороших полях, але ж де їх узяти? Гратимемо на тих, що є.

— На таких полях можна вигравати чи програвати, але саме грати у футбол реально?

— Якщо згадати приклад матчу ФК «Львів» — «Металіст», це, звісно ж, не футбол, адже в правилах цієї гри написано, що на прямокутнику поля має бути трава. Якщо там суто вода й болото, то на футбол тоді це мало схоже. Якщо не все так трагічно, то грати, в принципі, можна.

— Також ви дали зрозуміти вболівальникам, що вас у чемпіонаті влаштує місце в п'ятірці. Гадаєте, вашим підопічним до снаги нав'язати боротьбу першим двом командам першості?

— За умови підсилення кількох позицій нашої команди, безумовно, під силу. А про місце в п'ятірці... Мене як тренера більше влаштувало хоча б (не вважайте нахабством) третє місце (Сміється. — Авт.)!

— Але, знаєте, третє місце надто вже близьке до другого. Чи не буде тоді образливо?

— Звісно, я міг би зараз повихвалятися, мовляв, мене влаштує тільки перше місце. Але це не так. І третє згодиться, хоча хотілося б і більшого.

— Ви почали говорити про підсилення...

— У нас на оглядинах не так уже й багато футболістів. Хто залишиться в команді, поки що сказати важко. Але, сподіваюся, вони підсилять нашу гру.

Читайте самые интересные новости футбола в Facebook и Viber
Оцените этот материал
Голосов 1
Источник: Анатолій Волков, газета "Український футбол"
Подпишись на рассылку от UA-Футбол
Только самое важное за неделю!
Нажимая на кнопку вы даёте согласие на обработку ваших персональных данных
Вы удачно подписаны на рассылку!
Ошибка отправки формы!
Загрузка...


Реклама
comments powered by HyperComments
 

© UA-Футбол 2002-2017.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
Материалы сайта предназначены для лиц старше 18 лет (18+).
Пишите нам: [email protected]