Микола Лавренко: Ми отримали за Таргамадзе півтора мільйона доларів

Президент "Олександрії" відверто розповів про свій гаманець, зізнався, наскільки збагатився від продажу Давида Таргамадзе, та пожурив себе через те, що звільнив… Леоніда Буряка

- Миколо Миколайовичу, перед стартом нинішнього сезону ні ви, ні тренер команди Андрій Купцов не озвучували конкретне завдання на сезон, мовляв, хочете зрозуміти, на що здатна оновлена "Олександрія". І ось, недавно таки заявили, що вважатимете якісним результатом перебування в трійці лідерів до зимової перерви. Отже, такий ваш "вирок" цій команді?

- Таке конкретне завдання оголошувалося радше для того, щоби морально стимулювати футболістів і бути, в підсумку, у верхній частині турнірної таблиці. Але я - реаліст. Тому хочу сказати, що склад команди, в порівнянні з прем’єр-ліговим періодом, змінився майже на 99 відсотків (після вильоту "Олександрії" до першої ліги команду залишили 13 гравців, а на заміну їм прийшли 11. - А. В.), у нас було мало часу на підготовку до сезону, тому й брали невідомих нам виконавців. Сьогодні можемо похизуватися самовіддачею гравців - безперечно. Але розумію, що цього замало, бо потрібна ще й ігрова майстерність. Отож, маємо багато зауважень щодо цього. Проте до перерви в чемпіонаті просто маємо бути серед лідерів. А ось узимку на нас чекає глобальна реорганізація клубу, і команди зокрема.

- І все це робитиметься з прицілом на прем’єр-лігу, чи так категорично заявити не готові?

- Не готовий. По-перше, зазначу, що досі я - одноосібний власник клубу, але є ймовірність (і це питання вже розглядається), що з’явиться ще один клубний акціонер, котрий долучиться до фінансування команди.

- А наразі, як одноосібний власник "Олександрії", чи маєте бажання і, головне, можливість бути на чолі прем’єр-лігового клубу?

- Якщо відверто, то, спробувавши торік свої фінансові можливості на такому рівні, усвідомлюю, що мені, м’яко кажучи, буде дуже складно утримувати клуб. Тому в грудні-січні детально аналізуватимемо ситуацію в ПФК і точно зрозуміємо, наскільки реальною є для нас прем’єр-ліга - в тому контексті, щоби не просто прийти туди й знову вилетіти, а затриматися всерйоз і надовго.

- Отже, попередні передумови…

- …свідчать, що ми не готові до прем’єр-ліги. І не лише я, а й переважна більшість наших футболістів, бо рівень багатьох із них - перший дивізіон.

- Фінансова площина в контексті клубу, який якраз "з’їздив на ліфті" двох чемпіонатів, дуже цікава. Скажімо, на скільки зменшився бюджет "Олександрії" після повернення до першої ліги?

- Майже вдвічі. Але точну суму не називатиму.

- А якщо порівнювати "Олександрію" зразка переможного сезону в першій лізі й нинішню? Яка мала кращі фінансові умови?

- Сучасна "Олександрія". Причому - суттєво. Але це пов’язано передусім із тим, що з попереднього сезону все ж залишили певну групу гравців, практично не знизивши їхню зарплатню, якщо порівнювати з тими сумами, які вони отримували в прем’єр-лізі.

- Почесний президент "Укр­агро­кому" Сергій Кузьменко наразі вкладає кошти суто в команду, але не в клуб, правильно?

- Так, він є учасником утримання футбольного колективу, фінансуючи команду разом зі мною у співвідношенні п’ятдесят на п’ятдесят. А все, що стосується інфраструктури клубу, це прерогатива суто моя.

- А зарплата футболістів наразі відповідає стандартам прем’єр-ліги?

- Вона в нас - першолігова, але в дивізіоні, впевнений, входимо до першої трійки за цим показником.

- Улітку дуже здивував перехід Кирила Сидоренка до столичної "Оболоні", де вже чотири місяці гравці не отримують заробітну плату…

- Умови для футболістів у нашому й київському клубах порівнювати в цьому контексті не треба. Ми просто відмовилися від послуг цього виконавця й надали йому статус вільного агента.

- А продала "Олександрія" за останній рік Давида Таргамад­зе, Павла Ксьонза, Юрія Паньківа, Андрія Гітченка та Олексія Довгого. Можна сказати, що на цих трансферах клуб збагатився й покрив витрати, скажімо, річного свого існування?

- Ну, на рік не вистачило - було би неправдою, якби так сказав. Але за Таргамадзе справді отримали значну фінансову підтримку. Хоча дуже шкодую, що він не залишився в нас на друге коло минулого сезону - це для нас була би дуже суттєва допомога в боротьбі за збереження місця в прем’єр-лізі. Щодо інших гравців, то за них були незначні компенсації, можна сказати, символічні кошти. Але всі ці хлопці не дадуть збрехати, що їм тоді пообіцяв: "Якщо знайдете себе в іншому клубі, перепон при переході не чинитиму". Так, власне, і сталося. Був зобов’язаний цим футболістам і дотримав свого слова, давши їм змогу залишитися в найвищому клубному ешелоні.

- Здогадуюся, що конкретну суму, яку виклав "Шахтар" за Таргамадзе, не назвете?

- Чому ж? Ми отримали за Давида півтора мільйона доларів. І ця сума майже відповідає сьогоднішньому контракту футболіста.

- Миколо Миколайовичу, коли востаннє розмовляли зі своїм другом (чи другом у минулому) Леонідом Буряком?

- (Сумно усміхаючись, поправляє годинник на руці). На жаль, із Леонідом Йосиповичем не спілкувалися з того часу, як він залишив "Олександрію" минулого сезону. Але дуже вдячний йому за той час, що провели разом у клубі, тому що він - професіонал. Людина, яка знає й може у футболі багато, бо цілком віддана цій справі. Але, з плином часу, відверто зізнаюсь, що жалкую про те, що вчинив. І беру всю відповідальність на себе в тій ситуації.

- Коли пан Буряк залишав "Олександрію", все було схоже на виставу: нібито лікарняний наставника плавно переріс у його звільнення…

- Давайте не будемо так про це говорити. Скажімо простіше: це була помилка Миколи Лавренка.

- Призначення Леоніда Буряка замість Володимира Шарана?

- Ні. Його звільнення.

-?! А звільнення Володимира Шарана?!

- По-перше, то було не звільнення, бо в нас була домовленість із Володимиром Богдановичем ще в першій лізі, та й залишитися в клубі йому пропонував… Загалом, із часом моє бажання, щоби в клубі все було фаховішим, лише посилювалося, адже знаю дуже багато зсередини: того, чого не знають ні журналісти, ні вболівальники. Скажімо так: не маю жодних претензій до Шарана - він хороша, порядна людина. Але рівень є рівень, а на той час усе йшло не так, як мені хотілося. Ви ж мене не питаєте, чому я не Президент України? А все тому, що працюю на якомусь своєму рівні, тож більшого, мабуть, не можу. Так було й у випадку з Шараном.

- Минула вже хвилина після вашої фрази про помилковість рішення звільнити Леоніда Буряка, а я все ще шокований…

- Чому?

- Судіть самі: під орудою Шарана команда мала свій малюнок гри й давала результат - "Олександрію" Володимир Богданович залишив поза зоною вильоту. А з Буряком вона не мала практично жодних шансів.

- А я вважаю, що треба було дати можливість Буряку допрацювати до завершення сезону. І я реально помилився, звільнивши його.

- Гаразд, залишуся при своїй думці, та, все ж, і ви не посперечаєтеся, що результату з фахівцем, який мав на підготовку команди всю зиму, не було. Отож, Буряк став жертвою агентів і, як підсумок, низькосортних футболістів? Бо у вашому місті більшість вважає, що "Олександрія" стала жертвою Буряка.

- Складне питання. Гадаю, агенти - не останній чинник, який вплинув на результат роботи тренера, але проблем був цілий комплекс. А щодо неякісних футболістів, то в клубі справді була й є проблема з підготовкою кадрів для першої команди й комплектацією складу, пошуками "правильних" агентів. Адже більшість із них - працівники комерційної спрямованості, які хочуть щось продати й заробити на цьому. Тож і в прем’єр-лізі брали гравців, на вивчення яких був лише час, відведений на тренувальні збори. До цього ми їх не знали й не слідкували за ними, як це має відбуватися в ідеалі.

- А селекційна служба в клубі взагалі є? І чи була тоді, коли "Олександрію" тренував Буряк?

- У нас є тренерський штаб, який займається пошуком відповідних виконавців. Так було й у випадку з Буряком - агенти привозили йому футболістів, а він уже пропускав останніх крізь "сито".

- Кілька місяців тому ви дуже сумнівалися, чи продовжувати вкладати кошти у футбол. На вас так вплинув виліт із прем’єр-ліги?

- Так, у тому числі. Вибачте, але за двадцять останніх років побачив достатньо. Тому, вкладаючи душу й гроші у футбол і маючи, в підсумку, такі результати, всерйоз задумався про доцільність такого проекту.

- Скажіть, будь ласка, а Анд­рій Купцов - це всерйоз і надовго?

- (Після паузи). Уважаю, що все залежить суто від нього. Ви ж чудово розумієте, що не лише результат залежить від тренера, а й навпаки - тренер залежить від результату. Якщо його не буде, то треба буде щось змінювати.

- Спитав про Купцова, віддаючи належне світовій практиці, де керівники клубів нині дуже полюбляють робити ставку на молодих тренерів. При чому часто це приносить результат.

- Чи готовий зробити ставку на Купцова? Я йому довіряю. І хочу в нього вірити. Дуже хочу. Але зимовий час дасть відповідь на всі запитання…

- Завершити розмову хотілося би тим, з чого почали - зимової реорганізації "Олександрії".

- Загалом, змін буде дуже багато, тому що нині існує велика невизначеність щодо всього. Якщо з людьми, які теж хочуть фінансувати клуб (йдеться насамперед про Сергія Кузьменка, але не тільки про нього), зійдемося в усіх питаннях і підпишемо угоду про комплексну й масштабну співпрацю, то взимку комплектуватимемо зовсім інший склад, який уже відповідатиме всім вимогам прем’єр-ліги. Якщо ж нічого не зміниться й залишиться в нинішніх умовах, що не дають можливості фінансувати клуб рівня прем’єр-ліги, то поставимо хрест на всіх глобальних амбіціях і без зайвих емоцій гратимемо в першій лізі.

- А гірше, ніж сьогодні, після зими теж може стати?

- Ні. Точно не може.