Богдан Єсип: 400 матчів в Першій лізі? Можна й більше

Нападник донецького "Олімпіка" Богдан Єсип, який тепер у рейтингу найкращих гвардійців турніру займає друге місце після Андрія Цвика, розповів про свій ювілей

- Матч 19-го туру проти вашої колишньої команди ПФК "Суми" став для вас 400-м у Першій лізі. Знаєте про це? І як відсвяткували ювілейну зустріч?

- Що це ювілейна для мене гра, знав. Але особливих урочистостей із цього приводу згодом не було. Вихідні провів у колі родини, вдома, в Охтирці.

- Який матч із проведених найбільше врізався в пам’ять?

- У моїй пам’яті залишилося багато хороших пам’ятних матчів. Наприклад, у Першій лізі у складі "Наф­товика" я зробив хет-трик у Охтирці в поєдинку з "Волинню". Знаменним для мене став недавній матч, коли, виступаючи за "Олімпік", де забив 100-й м’яч у Першій лізі. І, уявляєте, не комусь, а саме "Нафтовику".

- Це дуже символічно…

- Так, і вболівальники "Нафтовика", за який я довгий час виступав, мене вітали після гри. Спасибі їм за це. Було, чого гріха таїти, приємно. Окрім цієї пам’ятної зустрічі, була маса матчів, коли забивав переможні м’ячі на останніх хвилинах.

- Не шкодуєте, що вся ваша футбольна кар’єра пройшла в командах Першої вітчизняної ліги?

- Так, справді, більшу частину своєї кар’єри я провів у Першій лізі. Але я не шкодую про це. Як кажуть, маємо те, що маємо. Були пропозиції свого часу з команд Прем’єр-ліги. Може, у чомусь я не підійшов. З іншого боку, знаю тепер уже, що мене свого часу не ставили до відома про те, що той чи інший клуб вищого дивізіону був у мені зацікавлений.

- А можна зараз озвучити, хто до вас у різний час виявляв інтерес?

- Знаю, що у своїх лавах мене хотіли бачити "Металіст", "Карпати», запорізький "Металург", "Ворскла". Чув, що колись мною цікавився й донецький "Металург". Але що вже зараз про це говорити…

- Напевне, "Нафтовик" із Охтир­ки, де ви провели дев’ять із половиною сезонів, залишив у душі найяскравіший слід?

- Звичайно. Це команда, яка назавжди залишиться в моєму серці. Я з "Нафтовиком" домігся багато чого, ми з моїми колишніми партнерами по команді подарували місцевим уболівальникам незабутні емоції. Постійно були в лідерах першого ешелону, навіть і в Прем’єр-лігу виходили. До речі, той сезон серед найкращих колективів країни провели вдало, але щоби залишитися в Прем’єр-лізі нам не вистачило одного очка.

- Ви в Першій лізі забили 100 м’ячів, займаючи за цим показником третє місце в рейтингу найкращих бомбардирів за всю історію турніру. Чи є бажання стати першим снайпером?

- Бажання, звичайно, є. Але як складеться подальша футбольна доля, загадувати не беруся. Наразі прогнозувати тяжко, адже це справа невдячна.

- В "Олімпіку" вам доводиться витримувати конкуренцію з Олександром Ситником і граючим президентом клубу Владиславом Гельзіним. Нелегко?

- Коли команда перебуває на першому місці, постійно виграє, зазвичай склад не зазнає суттєвих змін. Є люди, які вирішують поставлені завдання. Я не скажу, що мені тяжко конкурувати. Я намагаюся якісно виконувати свою справу, а тренер вирішує, кого ставити на матч, а кого - ні.

- Рівень турніру в Першій лізі з роками стає сильнішим чи навпаки?

- Якщо відверто, то, вважаю, що стає трохи слабкішим. Не хочу своєю думкою когось образити. Думаю, зараз команди зрівнялися, але не підтягнулися.

- За свою кар’єру ви поміняли чимало команд. Не рахували, скільки? І чому, крім "Нафтовика", не змогли десь закріпитися надовго?

- Не рахував, але, думаю, пограв, не менше, ніж у десяти командах. А в "Нафтовик" я їхав на правах оренди з київського "Динамо". В Охтирці ніколи не укладали довгострокових контрактів. Підписував угоду, в основ­ному, на рік. Потім продовжував. Мене все влаштовувало. Напевне, й керівництво "Нафтовика" влаштовувала моя гра. Тобто, все це було взаємно. Так і затримався надовго в Охтирці, потім осів у цьому місті й зараз там мешкаю.

- Богдане, ви згадали про київське "Динамо". Із плином часу, можете сказати, чого вам не вис­тачило, щоби пробитися в першу команду клубу?

- Я потрапив у той час, коли з "Динамо" працював Валерій Васильович Лобановський, і в команді були зібрані дуже сильні футболісти. Можливо, за два-три роки, коли хлопців розкупили, я б і заграв. Але в моєму випадку пробитися в основу було нереально. Тоді "Динамо" в двох матчах перемагало "Барселону" - 7:0! Не можу сказати, що я не витримав конкуренції, все-таки два роки їздив із першою командою на збори, але, відверто, у складі були виконавці сильніші за мене.

- На ваш погляд, "Динамо" зразка 1998/1999 років - найкраща команда в історії незалежної України?

- Однозначно! Це підтверджено результатами команди, найперше, на європейському рівні. Причому перемагали кияни тоді всіх опонентів без легіонерів у своєму складі.

- "Олімпік" сьогодні впевнено йде на першому місці в Першій лізі. Як вважаєте, за рахунок чого?

- Досвід дозволяє мені заявити, що "Олімпік" нині - найкраща команда Першої ліги. Вона виокремлюється стилем гри, взаєморозумінням гравців. Хлопці давно грають практично одним складом, показують хороший футбол. Мені імпонує підхід до роботи президента клубу, тренера команди. Усі в клубі об’єднані однією ідеєю, одним завданням.

- Підбір гравців у "Олімпіка" відповідає Прем’єр-лізі?

- Думаю, більшість виконавців відповідає рівню Прем’єр-ліги.

- Богдане, скільки років ще збираєтеся пограти?

- Питання цікаве… Можна будувати одні плани, а як вийде, тяжко сказати. Головне, що сили у собі ще відчуваю.