"Александрия" - "Авангард" 2:1. "Ти про секунди зверхньо не міркуй..."

ПФК "Олександрія" - "Авангард" (Краматорськ) 2:1

19 квітня. Олександрія. "Ніка"

Арбітр: Максим Козиряцький (Запоріжжя). Асистенти: Володимир Толіха, Володимир Пушенко (обидва - Київ)

"Олександрія": Леванідов, Басов, Микицей, Коломоєць, Шендрик, Грицук (Колесниченко, 90), Запорожан, Пічкур (Соломка, 81), Полярус (Кіча, 53), Бровченко (Банада, 73), Лобойко.

"Авангард": Пуговкін, Малиш, Шарко (Козьбан, 60), Киселевьский, Швидкий, Собко, Скарлош, Бринько, Ковальов, Крещик (Поднебенний, 88), Візавер.

Голи: Грицук, 13 (п); Коломоєць, 90+5 – Собко, 90+2.

Попередження: Грицук 26, Кіча, 56, Банада, 90+2, Микицей, 90+4 – Пуговкін, 12

Після втрати "Олександрією" в останніх трьох турах аж шести очок (для нинішнього сезону, в якому місцевий вболівальник збирався делегувати свою команду в вищий дивізіон – це забагато), можна було констатувати спад гри в третій команді лідерської трійці та мінімальну ймовірність її потрпаляння до прем’єр-ліги сезону 2013-2014.

З одного боку цей спад легко пояснюється цілою низкою кадрових перестановок, що відбулися в ПФК "Олександрія" за зиму, травмами та пропусками гри ключових виконавців (якою б гарною не була футбольна зміна в особі Леванідова, Коломойця, Соломки, Байстрюченка, Пічкура та інших, - однак, основні склади награються роками!). З іншого боку, новий президент клубу Сергій Кузьменко, що перебрав на себе естафетну паличку в попередника Миколи Лавренка (якому футбол Кіровградщини загалом і феномен "Олександрії" в 1990-2000 роки зобов'язаний всім), зовсім не обіцяв подібного весняного "провалу" в гонитві за лідерами. Навпаки, Сергій Анатолійович, хоч і не називаючи своєї команди в числі "вишівців" цього сезону, підтвердив високі завдання клубу (як пріоритети визначивши високі видовищність, професіоналізм та результат). Ніяких мародон, мессі і навіть руні в зимове міжсезоння "Олександрією" придбано чи залучено не було, команда жовто-чорних поступово доукомплектовується молодими виконавцями-українцями, тоді як кілька доволі досвідчених футболістів (багато з яких захищали кольори клубу у прем’єр-лізі минулого сезону) залишили команду. Не потрібно багато слів, щоб зрозуміти даний селекційний маневр керівництва ПФКА: команда будується на перспективу, у колективі зроблено ставку на молодь і тому, напевно, рано ще "Олександріі" виходити в УПЛ.

Однак. У деяких із наших ФК, не по зав’язку забитих легіонерами, зміна всього кількох виконавців іншими – завжди процес болісний, який не тільки може вплинути на загальні показники команди, але впливає на них неодмінно. На жаль, саме це і сталося після вище згаданих перестановок із "Олександрією" навесні 2013 року. І хоча "жовто-чорні" перед звітним поєдинком із "Авангардом»" здобули виїзну перемогу 4:1 над ще одним представником Донеччини, однак досі підопічні Андрія Купцова ще жодного разу 2013 року не радували вболівальників КСК "Ніки" власне домашньою перемогою.

"Авангард" зараз складно відносити до флагманів навіть першолігового українського футболу. Та при цьому перед 19 квітням не брати до уваги першої в своєму житті позитивної для себе дуелі краматорців із ПФКА (0:0) та ще й факту поточного сьомого місця "Авангарду" й загальних амбіцій клубу з Донеччини (мрії вийти до еліти за два сезони) не можна було.

У контексті своєї нерівної весняної ходи "Олександрії" сьогодні виходило так: конче необхідно перемагати такі команди, як краматорська (інакше, в боротьбі за путівку в еліту, кого ж тоді ще перемагати?), а от очок в матчі з "Авангардом" колективу Андрія Купцова втрачати - ніяк не можна було.

Якщо врахувати факт того, що тренер "жовто-чорних" не міг задіяти у сьогоднішній грі дискваліфікованих Шевченка, Протіча та Бондаренка, то можна сказати, що сьогодні ПФКА опинився у скрутнішому становищі, ніж опонент (який грав все-таки проти лідера і на виїзді до того ж). Хмари згустилися аж до того, що в психологічній ситуації, в якій ПФК "Олександрія" опинилася, перемогу над донеччанами можна було б сміливо класифікувати як маленький подвиг над собою і обставинами.

Усі вище перераховані обставини психологічно вплинули на сьогоднішній матч. Позначившись на грі, вони зробили її нервовою і млявою.

Олександрійці не кинулися на штурм супротивника, як у програному "Геліосу" матчі: ніби побоюючись якоїсь фатальної чергової помилки, "жовто-чорні" від самого початку грали дуже обережно і виважено, ніби озираючись на власні ворота і явно не поспішаючи зі стрімкою окупацією чужого футбольного простору. "Авангард" сповідував схожий, достатньо продуманий, але ще обережніший, абсолютно захисний футбол. Темп гри від почату був не надто високим, і таким – за винятком кількох стрімких флангових рейдів – залишився і впродовж усього матчу. Тому, за активної притому роботи оборонних ланок, не дивно, що моментів за гру було створено не так багато, як, можливо, хотілося б глядачу, а створені атаки не носили надто гострого характеру.

Думалося, що результат матчу за таких обставин може бути визначений не так за рахунок чиєїсь вправності чи виняткового креативу попереду, як за рахунок помилок, від яких ніхто і ніде не застрахований. Так воно і сталося. На дванадцятій хвилині захист "Авангарду" розкрився як пелюстка лотосу, і нападник господарів увірвався в штрафну, де уже голкіпером Пуговкіним був зупинений хоч і не надто жорстким, але все-таки таким собі регбійним прийомом, за який у футболі призначається одне: 11-метровий штрафний удар. Василь Грицук на 13-й хвилині вправно розвів воротаря і м’яч по різних кутках, – 1:0 , "Олександрія" попереду. Після чого до кінця тайму триває надобережний футбол, ніби матч мав тривати всього 45 хвилин. Справедливості заради скажемо, що на 29 хвилині Юрій Коломоєць міг зняти питання про переможця матчу, але не спромігся забити гол. Назагал олександрійці в першій половині гри були трохи активнішими від суперника, однак вся ця активність не виливалася у моменти біля чужих воріт. І все одно стійке враження, що ПФК "Олександрія" вже виконав сьогоднішню свою задачу зі свистком на перерву утвердилося однозначно.

Весь другий тайм, однак, існувала інтрига - адже за такого мінімального рахунку як 1:0, шальки терезів могли гойднутися у будь-чий бік. Та якщо в першому таймі взагалі не видно було, яким же чином "Авангард" може відігратися, якщо так послідовно "не поспішає" на чужу половину поля, за першої-ліпшої нагоди просто тримаючи м’яч у себе, то у другому таймі гравці з Краматорська, яким набрид стан футбольних коал, ніби прокинулися: все ближче і дедалі частіше з'являються їхні гравці атаки поблизу воріт господарів.

Моментів для забивання голу, проте, було в обох команд набагато менше, ніж самого бажання забити, яке в другому таймі було в обидвох суперників вищим, ніж у таймі першому. Однак ближчими до взяття воріт знов бували господарі: на 77-й хвилині одразу кілька футболістів у зелених футболках господарів могли ставити крапку у цьому матчі. На тій же хвилині була проведена контратака у виконанні "Авангарду", яка стала найнебезпечнішою атакою донеччан за увесь матч – однак кінцевий удар головою пройшов-таки повз ворота Леванідова. А ще на 85-й хвилині Василь Грицук, який цієї весни дуже непогано забиває (на його рахунку вже чотири голи), міг оформлювати сьогодні дубль. Проте замість голів на 90-й хвилині гравці обох команд та вболівальники побачили в руках четвертого арбітра табличку з інформацією про цілі п’ять хвилин доданого часу. "Чому не три хвилини?", - подумали трибуни. І згодом, напевно, взяли свої слова назад.

Удар "авангардиста" Віталія Собка на 90 + 2 хвилині – був, мабуть, чи не першим за весь матч за статистикою пострілом "Авангарда" у створ воріт. Однак – одразу гольовим. Здавалося б, очки поділено, і час в роздягальню. Але… Мало коли і в світовому (а особливо – у вітчизняному) футболі, пропустивши гол у доданий час, команда здатна його відквитати за три хвилини. Сьогодні олександрійці були у цьому чиннику на висоті. Остання атака жовто-чорних, коли арбітр уже збирався підіймати руки й свистіти, сигналізуючи про завершення поєдинку, закінчилася влучним ударом Юрія Коломойця по воротах гостей. Фантастика для першої ліги: але 2:1, і два м’ячі забито впродовж трьох із п’яти хвилин доданого часу! Браво, Футбол! Ти даруєш нам воістину прекрасні миттєвості!..

Можна сказати, що удача сьогодні була на боці олександрійців. Хоча неписаного постулату, що сильнішим завжди щастить – ніхто не скасовував. Сьогоднішня щастя на останніх секундах матчу на "Ніці" для господарів тим суттєвіша, що в матчі, який відбувався паралельно, "Миколаїв" обіграв алчевську "Сталь". А це означає, що відстань від ПФКА до другого місця скоротилася всього до чотирьох пунктів. У алчевців є, звісно, гра в запасі, а також домашній поєдинок із візаві, з ПФК "Олександрія". Однак, втрачена кілька турів тому інтрига на фініші першості першої ліги сьогодні знову відроджена!

Додаткової наснаги додає фактор першої домашньої перемоги "Олександрії" "нового скликання". Оновлена в усіх відношеннях команда-лідер, перемігши вдома, а також змігши в подальшому залучити основних трьох своїх вище згаданих виконавців, просто зобов’язана зміцнити свій крок у напрямку до еліти в кожному з подальших поєдинків. Хоча уже в наступних двох матчах на "Олександрію" очікують непрості випробування: гра на виїзді проти ще одного небезпечного дебютанта цього сезону – ФК "Суми" - та надскладний матч вдома із непоступливою "Буковиною", яка поки що перебуває на четвертій сходинці, і з кожним матчем дедалі більше додає у грі.

Додаткових хороших слів заслуговує робота тренера ПФКА Андрія Купцова, якого в нашому дивізіоні вже можна по праву вважати непоганим кризовим менеджером, майстром виходу зі складних ситуацій (пригадаймо, хоча б, як минулого року навесні ПФКА під його орудою несподівано для всіх обіграв потужний на той момент "Кривбас"; цієї весни можна згадати також вдало задіяних впродовж кількох ігор новачків: скажімо, Юрій Коломоєць забиває вже другий матч поспіль, а це за сьогоднішньої відсутності основного голеадора клубу Вячеслава Шевченка – показник, що нині вирішив долю матчу). З іншого боку, гри на повну силу у виконанні "Олександрії" нової формації ми не побачили (вона ще попереду?).

Що ж до виступу команди Сергія Шевченка, то сьогодні вона провела гарний поєдинок. Футболісти зробили все вірно, і могли розраховувати на те, щоб справедливо вивести з Олександрії очки. Крім того, під самий кінець чемпіонату амбітний новачок із Краматорську надійно закріпився всередині таблиці, тим самим ще раз посвідчуючи зростання класу донецького футболу всіх рівнів, не тільки елітарного. І це – скажімо, виняткова стабільність футболу Харківщини, Луганщини, Донеччини впродовж останніх років - не може не вселяти надій. На велике майбутня автентичного, суто українського футболу, а не тільки легіонерницько-привізного футбольного фаст-фуду.