Олег Котелюх. Под внимательным взглядом капитана

Олегові Котелюху, центральному оборонцеві бориспiльского "Борисфену", наступного червня виповниться двадцять п'ять років. Свою кар'єру він започаткував у Рівному, але вже шостий сезон захищає кольори бориспільської команди. З цього року - її капітан. Однак за двома попередніми матчами "Борисфена" спостерігав з трибуни…

- На тренуванні зіткнувся з партнером, ушкодив щелепу й на певний час вибув із строю. Нині справи значно кращі, тренуюся в загальній групі, тож не виключено, що візьму участь уже в полтавському матчі, - повідав Олег вашому кореспондентові.

- Багато пропустив?

- Близько тижня. Режим і навіть дієта були дуже суворими, але поступово, з дозволу лікаря, почав долучатися до роботи в загальній групі. Звісно, уникаючи будь-яких єдиноборств. А впродовж останніх кількох днів коло дозволеного для мене розширилося майже до максимуму.

- Знаю, що ти переглядав обидва матчі "Борисфена" - і в Луцьку, і в Борисполі…

- До Луцька вибрався з Рівного, де гостював у батьків… Не сам - з мамою, батьком і сестрою. Дісталися до сусіднього міста на автомобілі, на ньому й додому повернулися. Батько сам свого часу був футболістом, виступав за першоліговий білоруський клуб. Тож його думки перегукуються з професійними оцінками дійства. А в Борисполі пропустити матч узагалі грішно: професіонал за будь-яких обставин має бути зі своєю командою.

- Батьків настрахала травма сина?

- Радше засмутила. Бо до моїх травм уже звичні й вони. Таку професію обрав собі син, отже, мусять і батьки з цим миритися.

- Здогадуюся, що спостерігати за грою одноклубників непросто.

- Не те слово. Винятково важко. Не тільки тому, що ноги мимоволі реагують на кожний ігровий епізод. Все-таки зі сторони помилки насправді помітні чіткіше.

- А "Борисфен" помилявся багато?

- На жаль, обидва матчі до розряду дуже вдалих занести важко. Це правда, помилялися й окремі гравці, і команда в цілому. Проте гнітючого враження не залишилося. У Луцьку могли й не програти, а вдома - закономірно взяли гору над "Таврією". Організація гри, як і в першому колі, залишається одним з найважливіших здобутків "Борисфена". У цьому, на мій погляд, основна заслуга нашого наставника.

- А в чому, на твою думку, головна відмінність між двома складами команди Олександра Рябоконя - осіннім і весняним?

- У сумі швидкостей. Осінній "Борисфен", образно кажучи, літав. Чого, на превеликий жаль, не скажеш про весняний. Особливо це відчутно в середній ланці, де переважають солідновікові виконавці… Щоправда, з появою в Борисполі по-футбольному зрілих майстрів з'явилася й надія, що можна буде компенсувати відставання в швидкості, бодай частково, за рахунок індивідуального вишколу. В усякому разі, прагнемо до цього.

- Натомість твоїм партнером у центрі захисту став юніор. Як почуваєшся в парі з Олегом Карамушкою?

- Так, ніби граємо разом уже кілька років. Одверто кажучи, з Олега може вирости справжній майстер оборони, якому до снаги стати й "збірником". Дуже сумлінний і дисциплінований хлопець. Добре вишколений, зібраний, спроможний "читати" гру. На мій погляд, Олег Карамушка - один з найперспективніших оборонців у вітчизняному футболі.

- Приємно чути похвалу майстра на адресу молодшого партнера. Так, до речі, рік тому оцінював і тебе досвідчений Микола Волосянко… З атмосферою в оновленому "Борисфені" все гаразд?

- Це гравці можуть мігрувати, а такі поняття, як об'єктивізм, справедливість і приязне ставлення до партнера, мусять бути вічними. Зрештою, спільну справу вершимо.

- "Борисфен" узяв усе, що міг узяти навесні?

- Якщо програвали, то, звісно, не все. Хоча й очевидного провалу, на щастя, не було.

- Віриш, що команда подовжить вищолігову прописку?

- А хіба капітан може допускати щось інше?..